Вікіпедія

Гелен Фішер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фішер.

Гелен Е. Фішер (англ. Helen E. Fisher; 31 травня 1945, Нью-Йорк — 17 серпня 2024, там само) — американська вчена-антрополог, дослідниця людської поведінки, авторка методик самовдосконалення, викладачка. Більше 30 років вивчає романтичну міжособистісну атракцію[5][6][7]. Провідна експертка з біології любові та привабливості[8].

Гелен Фішер
англ. Helen E. Fisher
Народилася31 травня 1945(1945-05-31)[2]
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Померла17 серпня 2024(2024-08-17)[1] (79 років)
Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Країна США
Діяльністьантрополог
Галузьантропологія
Alma materНью-Йоркський університет і Університет Колорадо у Боулдері
Науковий ступіньзлакові
Знання мованглійська[3][4]
ЗакладРатґерський університет, Нова школа, Американський музей природознавства, Kinsey Institute for Research in Sex, Gender, and Reproductiond і Індіанський університет в Блумінгтоніd
Сайтhelenfisher.com

Біографія

ред.

У 1968 році в Нью-Йоркському університеті здобула ступінь бакалавра гуманітарних наук з антропології та психології. У 1972 році в Колорадському університеті здобула ступінь магістра гуманітарних наук з фізичної антропології, культурної антропології, лінгвістики та археології. У 1975 році отримала доктора філософії з фізичної антропології: антропогенез, приматологія, сексуальна активність людини, стратегія розмноження.

1981—1984 — наукова співробітниця кафедри антропології в Новій школі. У червні 1984 — червні 1994 — наукова співробітниця Американського музею природної історії. У червні 1994 — червні 2000 року — наукова співробітниця, у червні 2000–2003 — професор-дослідниця, 2003—2012 — запрошена наукова співробітниця кафедри антропології Рутгерського університету. З жовтня 1996 року — співробітниця Центру вивчення еволюції людини кафедри антропології Ратгерського університету.

У 2005 році була залучена Match.com[en] для розробки віртуальної служби знайомств Chemistry.com[en], де дослідження та досвід Фішер були використані для створення заснованих на гормонах і особистісних особливостях відповідних колірних моделей.

У 2006—2008 роках була однією з основних спікерок на конференції TED[9].

30 січня 2009 року брала участь в спеціальній серії «Why Him? Why Her? The Science of Seduction» тележурналу 20/20 (телесеріал)[en], де обговорювалися її останні дослідження з хімії мозку і романтичної любові. З жовтня 2013 року — старша наукова співробітниця Інституту імені Кінсі Індіанського університету в Блумінгтоні. У 2014 році брала участь у зйомках документального фільму про розбиті серця «Не сплять у Нью-Йорку[en]»[10].

Дослідження

ред.

Фішер зазначає, що ще під час роботи над докторською дисертацією вона помітила одну загальну особливість — стратегію відтворення[11]. У 2004 році у своїй книзі «Чому ми любимо: природа і хімія романтичної любові» Фішер припустила, що у людства є три системи мозку, усі спрямовані на парування та розмноження:

Фішер стверджує, що любов може розпочатися з будь-якого почуття. Деякі люди займаються сексом та закохуються. Інші спочатку закохуються, а потім вже займаються сексом. Треті прагнуть знайти міцну прив'язаність, яка вже потім переростає в роман або сексуальний потяг.

Фішер та колеги займалися вивченням романтичної любові за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії для сканування головного мозку 49 чоловіків і жінок: 17 закоханих, 15 покинутих і 17 тих, що продовжують кохати, проживши в шлюбі 21 рік. Одна з головних ідей полягала в тому, що романтична любов є сильнішим збудником, ніж секс. Як говорить Фішер: «Зрештою, якщо Ви ненароком запропонуєте лягти в ліжко разом з Вами і отримаєте відмову, Ви не впадете в депресію, не вчините самогубство або вбивство, але в усьому світі люди страшенно страждають від романтичних катастроф».

Фішер стверджує, що прийом деяких антидепресантів може сприяти зниженню як почуття романтичної любові і прихильності, так і сексуального потягу.

Спираючись на проведене сканування головного мозку тих учасників(-ць) експерименту, хто були закохані, Фішер пише у своїй книзі про відмінності чоловічого та жіночого мозку про таке. У середньому чоловіки, як правило, демонстрували велику активність в областях мозку, відповідальних за зір, в той час як у жінок ця ж активність проявлялася у ділянках, де відбувається згадування[en]. Фішер припускає, що ці відмінності пов'язані з різними еволюційними силами, що керували виборами секс-партнера(-ки). У первісному суспільстві чоловіки прагнули переконатися, що ймовірна супутниця життя здорова і знаходиться в репродуктивному віці, аби відтворити та виховувати потомство, що могли зробити за зовнішністю. У свою чергу, чоловічі характеристики потенційно надійного партнера зовнішньо не проявляються, тому жінки еволюційно мусили опиралися на свої минулі поведінки, досягнення і промахи — спогади, здатні допомогти їм ефективно визначитися з батьком потомства.

У 2006 році Фішер у головній статті журналу National Geographic «Любов — хімічна реакція» представила нові дані досліджень із застосуванням ФМРТ, які показали, що вентральна область покришки і хвостате ядро активуються, коли люди відчувають любов.[12]

Платонічні стилі мислення і поведінки

ред.

Фішер розрізняє чотири широких біологічно обумовлених стилі мислення та поведінки, які вона співвідносить з широкими нейрохімічними системами. Вона підкреслює, що це не «типи», а неповторні поєднання всіх із них.

Фішер спробувала об'єднати платонічні стилі мислення з типами темпераменту[en] Девіда Кірсі:

Наукові праці

ред.

Монографії

ред.
  • Fisher, Helen (1983). The Sex Contract – the Evolution of Human Behavior. Quill. ISBN 0-688-01599-9.
  • Fisher, Helen (1993). Anatomy of Love – a Natural History of Mating, Marriage, and Why We Stray. Quill. ISBN 0-449-90897-6.
  • Fisher, Helen (1999). The First Sex – the Natural Talents of Women and How They are Changing the World. Random House. ISBN 0-679-44909-4.
  • Fisher, Helen (2004). Why We Love: The Nature and Chemistry of Romantic Love. Henry Holt. ISBN 0-8050-7796-0.
  • Fisher, Helen (2009). Why Him? Why Her?: Finding Real Love By Understanding Your Personality Type. Henry Holt USA-Canada. ISBN 0-8050-8292-1.
  • Fisher, Helen (2009). Why Him? Why Her?: Finding Real Love By Understanding Your Personality Type. Oneworld Publications[en] UK-Commonwealth. ISBN 978-1-85168-698-8.

Статті

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в https://www.nytimes.com/2024/08/23/science/helen-fisher-dead.html
  2. ↑ https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/fisher-helen-e-1945
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ Health Report - 6/09/99: Biology of Love. Australian Broadcasting Corporation. 24 серпня 2011. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 вересня 2015.
  6. ↑ Stony Brook Mind/Brain Lecture Series : 10th Annual Lecture: The Drive to Love – The Biology and Evolution of Romantic Love : Guest Lecturer: Helen Fisher, Ph.D. Theswartzfoundation.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2014.
  7. ↑ Science of Love. BBC Science. Архів оригіналу за 1 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2014.
  8. ↑ Safe in Your Mouth. Flatrock.org.nz. Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2014.
  9. ↑ Browse Talks – TED.com. Ted.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 2 грудня 2014.
  10. ↑ Sumi, Glenn. Sleepless in New York. Now[en] (Review). Архів оригіналу за квітень 26, 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  11. ↑ Helen Fisher – Love and Sex and Attachment. On Being with Krista Tippett. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 19 червня 2015.
  12. ↑ Lauren Slater Love, The Thing Called Love // National Geographic Magazine, 2006

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелен_Фішер&oldid=43406721