Фертильність

Ферти́льність (лат. fertilis (родючий)) (також родючість, плодючість, репродуктивна здатність) — здатність зрілого організму давати нащадків, що склалася еволюційно. Протилежне поняття — стерильність.

Рівень фертильності залежить від багатьох чинників:^[1]

тривалість життя;
розміри особин;
наявність природних ворогів.

ФізіологіяРедагувати

У фізіологічному плані під фертильністю розуміють здатність жіночого чи чоловічого організму до участі в заплідненні та народженні дитини. Чоловіча фертильність часто зводиться до поняття «фертильності сперматозоїдів». Фертильність варіюється серед різних груп населення та знижується з віком як у чоловіків, так і в жінок, однак ефект старіння є набагато більш вираженим серед осіб жіночої статі.

На чоловічу фертильність впливають наступні фактори:

куріння і вживання алкогольних напоїв;
анболічні стероїди;
підвищення температури тіла в області яечок, наприклад, при відвідуванні сауни;
надлишок ваги;
брак вітаміну С і цинку;
запальні хвороби сечостатевої сфери;
особливості способу життя.

Вплив на зниження фертильності може бути бажаним — наприклад, у разі застосування засобів контрацепції і небажаним — вимушений прийом цитотоксичних лікарських засобів, що викликає зниження репродуктивної функції. Зниження фертильності може бути зворотним (частіші у чоловіків) і незворотним — коли відновлення репродуктивної функції неможливе.^[2] Кореляції між оргазмом і фертильністю не встановлено.

ДемографіяРедагувати

Поняття «фертильність» належить до демографічних показників (характеризують стан і якісний склад населення). У демографії цим терміном позначають репродуктивну здатність жінки, чи здатність жінки до дітонародження. Для кількісного вираження цієї характеристики в популяційному масштабі використовують коєфіцієнти:

Загальний коефіцієнт фертільності — середне число дітей, що були народжені однією жінкою.^[3]
Брутто-коефіцієнт відтворення населення — обчислюється на основі кількості дівчаток, яка в середньому народжує кожна жінка за весь свій репродуктивний період і дорівнює сумарному коефіцієнту народжуваності, помноженому на частку дівчаток серед новонароджених.
Нетто-коефіцієнт відтворення населення — середнє число дівчаток, народжених жінкою за все життя і дожили до кінця репродуктивного періоду при даних рівнях народжуваності і смертності.

Демографія вивчає лише фертильність людини, в той час як популяційна біологія вивчає фертильність всіх живих організмів. Народжуваність може вимірюватись кількісно, фертильність (плодючість) — ні.

Фертильний вікРедагувати

Фертильний (репродуктивний) вік — період в житті жінки, протягом якого вона здатна до виношування та народження дитини.

В демографії фертильний (репродуктивний) вік вважається від 15 до 49 років, у країнах з низькою народжуваністю — від 15 до 44 років (у цілих роках). Загальне число народжених, і, відповідно, загальний коефіцієнт народжуваності залежить від частки жінок у фертильному (репродуктивному) віці в суспільств. Чим більше ця частка, тим за інших рівних умов більше загальне число народжених і загальний коефіцієнт народжуваності.^[4]

Пік фертильного періоду може істотно варіюватися навіть у жінок з регулярним менструальним циклом.

Вірогідність зачаття залишається відносно незмінною від циклу до циклу в окремих індивідуумів, у цілому в популяції вона зазвичай є найбільш високою протягом перших місяців регулярного статевого життя без використання протизаплідних засобів або потрапляння сперми до жіночих статевих шляхів, після того поступово знижується.^[5]

БотанікаРедагувати

Фертильність рослин — здатність рослин при статевому розмноженні давати життєздатне насіння.^[6] Зумовлена фертильністю сем'язачатку і фертильності пилку. Фертильність сем'япочки оцінюють за числом насіння, що утворюється при штучному запиленні свідомо фертильним пилком. необхідність визначення фертильності виникає при селекції.

Цікаві фактиРедагувати

При ожирінні (індекс маси тіла більше за 35) час, необхідний до зачаття, збільшується у 2 рази.
При дефициті ваги тіла (індекс маси тіла менше за 19) час, необхідний до зачаття, збільшується у 4 рази.
Уявлення, що перебування в лежачому положенні після статевого акту полегшує транспортування сперматозоїдів та запобігає витіканню сперми з піхви, не має ніякого наукового підґрунтя.
Частота статевих контактів впливає на виникнення вагітності. При коїтусі 3 — 4 рази на тиждень вірогідність настання вагітності зменшується вдвічі порівняно з парами, що займаються сексом з частотою 2 рази на тиждень. Водночас надмірна частота статевих актів, наприклад, щодня, призводить до зменшення кількості сперматозоїдів, а це, в свою чергу, до зниження чоловічої фертильності.^[7]