Відкрити головне меню

Гассо фон Мантойфель

німецький політик

Барон Гассо-Еккард фрайгерр фон Мантойфель (нім. Hasso-Eccard Freiherr von Manteuffel; нар. 14 січня 1897, Потсдам, Бранденбург — пом. 24 вересня 1978, Райт-ім-Альпбахталь — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами (1945).

Гассо фон Мантойфель
Hasso-Eccard von Manteuffel
Bundesarchiv Bild 146-1976-143-21, Hasso von Manteuffel.jpg
Народження 14 січня 1897(1897-01-14)
Німецька імперія Потсдам, Бранденбург, Німецька імперія
Смерть 24 вересня 1978(1978-09-24) (81 рік)
Австрія Райт-ім-Альпбахталь, Австрія
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ танкові війська
Роки служби 19081945
Партія Вільна демократична партія і German Partyd
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Командування 7-ма танкова дивізія
5-та танкова армія
3-тя танкова армія
Війни / битви
Титул барон
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден «За заслуги» (Баварія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Михайла Хороброго
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Нагрудний знак «За танкову атаку» Нарукавна стрічка «Африка»
Гассо фон Мантойфель у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився 14 січня 1897 року в Потсдамі, онук прусського фельдмаршала Едвіна фон Мантойфеля. Наслідуючи сімейну традицію, в 1908 році вступив в прусський кадетський корпус в Наумбурге, а потім до військового училища в Берліні.

Перша світова війнаРедагувати

Поступив на військову службу в лютому 1916 року фенріхом (кандидатом в офіцери) в 3-й гусарський полк, спрямований на Західний фронт. У квітні 1916 року отримав звання лейтенанта. У жовтні 1916 року поранений шрапнеллю. Нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. У лютому 1917 року повернувся на службу, до кінця війни служив в штабі 6-ї піхотної дивізії. Нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня і ще двома орденами.

Між світовими війнамиРедагувати

У січні-травні 1919 року - в штабі фрайкора «фон Овен». З травня 1919 - на службі в рейхсвер, в кавалерійських частинах. З 1925 року - обер-лейтенант, з 1934 року - ротмістр.

З жовтня 1935 року - командир мотоциклетного батальйону 2-ї танкової дивізії. У 1936 році отримав звання майора, в штабі 2-ї танкової дивізії. З лютого 1937 року - радник інспекції танкових військ Верховного командування сухопутних військ. У лютому 1939 року став старшим викладачем в 2-му училищі танкових військ в Берліні. З квітня 1939 року - підполковник.

Друга світова війнаРедагувати

З травня 1941 року - командир батальйону в 7-му стрілецькому полку 7-ї танкової дивізії. З 22 червня 1941 року - на Східному фронті (група армій «Центр»). У липні нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження). З серпня - командир 6-го стрілецького полку 7-ї танкової дивізії. 1 жовтня отримав звання полковника. В кінці листопада на чолі «бойової групи Мантойфель» (Kampfgruppe Manteuffel) пробився на околиці Москви, і виявився на відстані 50 км від столиці СРСР. 31 грудня був нагороджений Лицарським хрестом.

У червні 1942 року 7-а танкова дивізія була відправлена ​​на переформування до Франції. У липні 1942 року полковник фон Мантойфель призначений командиром 7-ї стрілецької бригади цієї дивізії. Взимку 1942/43 року відбув до Африки, де з 7 лютого по 31 березня 1943 року було командиром дивізії «фон Мантойфель», що воювала в Тунісі. В кінці квітня 1943 відправлений до Німеччини на лікування. 1 травня 1943 року - генерал-майор. У травні-серпні 1943 року - у відпустці через хворобу.

З 20 серпня 1943 року - командир 7-ї танкової дивізії на Східному фронті (група армій «Південь», в районі Бєлгорода). Потім вів оборонні бої в районі Києва і Житомира. 23 листопада 1943 нагороджений дубовим листям (№ 332) до Лицарського хреста, 22 лютого 1944 року - нагороджений мечами (№ 50) до Лицарського хреста з дубовим листям.

З 1 лютого 1944 року - генерал-лейтенант, командир танкової дивізії «Велика Німеччина» (оборонні бої на Україні, в Румунії, з серпня 1944 року - в Литві).

З 1 вересня 1944 року - генерал танкових військ, з 10 вересня 1944 року - командувач 5-ї танкової армії (на Західному фронті). З 16 грудня сім дивізій під його початком брали участь в Арденському настанні. Після того як наступ захлинувся, фон Мантойфель зміг відбити контратаки генерала Паттона, і вивести своїх підлеглих з оточення. За ці дії був нагороджений 18 лютого 1945 року Діамантами (№ 24) до Лицарського хреста з дубовим листям і мечами.

З 9 березня 1945 року - командувач 3-й танковою армією на Східному фронті. Армія тримала оборону на Одері, на північ від Зееловских висот. Після прориву радянських військ в Наприкінці квітня 1945 року Мантойфель відвів свою армію на захід і здався союзникам 3 травня 1945 року.

Після Другої світової війниРедагувати

Фон Мантойфель пробув у полоні до вересня 1947 року.

У 1953-1957 роках був депутатом бундестагу від Вільної демократичної партії. У цей період він виступив з пропозицією перейменувати Збройні сили ФРН в бундесвер.

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний період[1]Редагувати

Друга світова війнаРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
  • Berger, Florian. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger, 1999. ISBN 3-9501307-0-5
  • Correlli Barnett. Hitler's Generals — New York, NY: Grove Press, 1989. — 528 p. — ISBN 0-802-13994-9.

ПосиланняРедагувати

  • Manteuffel, von, Hasso — нагороди генерала танкових військ фон Мантойфеля (англ.)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Manteuffel, von, Hasso Eccard - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com (en). Процитовано 2018-10-27. 


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Фрідріх фон Бройх
командир дивізії фон Мантойфеля
7 лютого — 31 березня 1943
Наступник:
генерал-майор
Карл Бюловіус
Попередник:
оберст
Вольфганг Гласемер
 
командир 7-ї танкової дивізії

20 серпня 1943 — 1 січня 1944
Наступник:
генерал-майор
Адальберт Шульц
Попередник:
генерал-лейтенант
Вальтер Хернлейн
 
командир танкової дивізії «Гроссдойчланд»

27 січня — 1 вересня 1944
Наступник:
оберст
Карл Лоренц
Попередник:
оберстгрупенфюрер СС
Йозеф Дітріх
Командувач 5-ї танкової армії
9 вересня 19448 березня 1945
Наступник:
генерал-полковник
Йозеф Гарпе
Попередник:
генерал-полковник
Ерхард Раус
Командувач 3-ї танкової армії
10 березня8 травня 1945
Наступник:
капітулювала