Відкрити головне меню

Шефіка́ Гаспри́нська (крим. Şefiqa Gasprinskiy, Şefiqa Gaspıralı, 14 жовтня 1886 Бахчисарай — 31 серпня 1975 м. Стамбул, Туреччина) — лідер кримськотатарського руху «Виконавчий комітет мусульманок Криму» («Qadınlar Günü»), який діяв у Криму на початку двадцятого століття. З її ім'ям пов'язано таке унікальне для ісламу того часу явище, як жіночий мусульманський рух. Дочка відомого кримськотатарського просвітителя, лідера джадидизма Ісмаїла Гаспринського. Дружина одного із засновників Азербайджанської Демократичної Республіки, Насіб-бека Усуббекова.

Гаспринська Шефіка Ісмаїловна
Народилася 14 жовтня 1886(1886-10-14)
Бахчисарай, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Померла 31 серпня 1975(1975-08-31) (88 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання Зінджірлікуйський цвинтар[d]
Діяльність редакторка
Конфесія іслам

ДіяльністьРедагувати

У 1905 році Шефіка Гаспринська стала редактором створеного її батьком, Ісмаїлом Гаспринським, першого в Криму мусульманського жіночого журналу «Alem-i nisvan» («Жіночий світ»), який видавався кримськотатарською мовою. 1–11 травня 1917 року Шефіка Гаспринська в складі кримської делегації брала участь у роботі I Всеросійського мусульманського з'їзду в Москві. Пізніше вона була обрана делегатом I Курултаю кримськотатарського народу, який відбувся в Бахчисараї 9 грудня 1917 року. Національний уряд кримськотатарського народу призначив її директором Сімферопольського жіночого педагогічного училища. Після розгрому Національного самоврядування кримськотатарського народу Шефіка Гаспринська залишає Крим і переїжджає в Баку, де організовує педагогічне училище. У Баку вона виходить заміж за прем'єр-міністра Азербайджану Насіб-бека Усуббекова. Після повалення національного азербайджанського уряду чоловік Шефіки Гаспринської був розстріляний, і вона емігрувала до Туреччини, де згодом працювала завідувачкою сирітського будинку. У 1930 році Шефіка заснувала й очолила в Стамбулі «Спілку кримськотатарських жінок». Крім цього вона займалася проблемами кримськотатарських емігрантів і благодійністю.

ДжерелаРедагувати

  • Ганкевич В. Ю. Роль И. Гаспринского и его семьи в развитии народного образования среди крымско-татарских женщин на рубеже XIX—XX веков/ Крым и Россия: неразрывные исторические судьбы и культура. Материалы республиканской научно-общественной конференции. Симферополь, 1994, стр. 19 — 21.
  • Абдульваапов. Н. Гапринская Шефика / Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944): Библиографический словарь. Симферополь: Доля, 1999, стр. 69

ПосиланняРедагувати