Ганна Барвінок
Ганна Барвінок | |
---|---|
Ганна Барвінок | |
Ім'я при народженні | Олександра Михайлівна Білозерська |
Псевдо | Ганна Барвінок |
Народилася |
23 квітня (5 травня) 1828 Борзна |
Померла |
23 червня (6 липня) 1911 Мотронівка |
Громадянство (підданство) |
![]() |
Діяльність | письменниця |
Знання мов | українська |
Брати, сестри | • Білозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович |
У шлюбі з | Куліш Пантелеймон Олександрович[1] |
|
Га́нна Барві́нок (насправді — Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш; 5 травня (23 квітня) 1828, Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Борзнянський район, Чернігівська область — 6 липня (23 червня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця. Ще один псевдонім — А.Нечуй-Вітер. Дружина Пантелеймона Куліша, сестра Василя та Миколи Білозерських.
ЖиттєписРедагувати
Народилася в Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їх будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.
Батько її — предводитель місцевого дворянства, один із найосвіченіших людей у тих краях.
Олександра Білозерська — сестра українського громадського та літературного діяча, журналіста Василя Білозерського, українського фольклориста й етнографа Миколи Білозерського, а сестра Люба була коханою та музою Віктора Забіли (хоча вийшла заміж за поміщика Івана Боголюбцева).
Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).
Білозерська 15-річною познайомилася з майбутнім чоловіком. Пантелеймон Куліш був старшим за неї на 9 років. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом Василя Білозерського і старшим боярином на весіллі Кулішів).
Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, слідом за засланим чоловіком.
Від 1854 жили в Петербурзі.
1883 — подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.
Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким Куліш працював 25 років, умовила його почати роботу заново.
Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.
По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоби видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.
Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.
ТворчістьРедагувати
Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Автор оповідань із селянського життя: «П'яниця», «Хатнє лихо», «Молодича боротьба», «Русалка» та ін.
Пам'ятьРедагувати
Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кулиш, Александра Михайловна // Энциклопедический словарь — Санкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVIа. — С. 958.
ДжерелаРедагувати
- Пантелеймон Куліш після роману з Марком Вовчком повернувся до дружини // Газета.ua, 06.08.2009
- УРЕС. — Т. 1. — К., 1966. — С. 147.
- Зеленська Л. Ганна Барвінок: життєпис на основі епістолярної спадщини. — Чернігів, 2001
- Герасимова Г. П. Барвінок Ганна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- Кізченко В. І.. БАРВІНОК Ганна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 188. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Корсак І. «Перстень Ганни Барвінок». Роман. Київ, Ярославів Вал. 2015
- Міщук Р. С. Барвінок Ганна // УЛЕ. — Т. 1. — К., 1988. — С. 129