Нова жінка
Нова жінка — концепція Олександри Коллонтай, російської революціонерки і найвідомішої теоретикині більшовизму з жіночого питання, описана в однойменній статті 1913 року (пізніше виданої в збірнику «Нова мораль і робітничий клас» 1919 року). Вважається важливою частиною соціалістичної і феміністської думки початку XX століття[1]. У статті Коллонтай пише про художню творчість Ґергарта Гауптмана, Томаса Манна, Ґрети Мейзель-Гесс[de], Тетяни Щепкіної-Куперник. Витоки ідеї походять із думок Коллонтай про те, що оголосити жінку рівноправною не означає зробити її рівноправною, що, крім здійснення політичних і економічних реформ, існує необхідність перегляду відносин між статями. Коллонтай вважала, що капіталізм і жовтневий переворот були необхідною умовою створення і розвитку типу нової жінки у всьому світі[2].
,_1896.jpg)
Автопортрет в образі нової жінки (1896)
Про нову жінку до Коллонтай писали Ж. Санд, Г. Ібсен, М. Чернишевський, І. Тургенєв. Так, 1900 року в журналі «Життя» опубліковано статтю Лесі Українки «Нові перспективи і старі тіні» з підзаголовком «„Нова жінка“ західноєвропейської белетристики»[3].
В англомовній літературі перші згадки нової жінки датуються новелою Марії Еджворт[en] «Беллінда» (1801) і в романі Елізабет Браунінг «Аврора Лі» (1856).
Основні ідеї
ред.
Говорячи про тип нової жінки, Коллонтай критикує традиційну роль жінки, яка сприяє споживацькому ставленню чоловіка до жінки і використанню її для досягнення особистих цілей[4]. На противагу традиційній моделі, нова жінка «відмовляється грати другорядну роль у суспільстві», «хоче бути повноправною і повноцінною особистістю»[5]. Коллонтай пише, що нову жінку найбільше відображають холості жінки, на відміну від жінки минулого, вони не є в першу чергу «дружинами» — тінями і доповненнями своїх чоловіків.
У своїй статті Коллонтай говорить про нові якості, які повинна виховати в собі жінка:
- Перемагати свої емоції і виробити внутрішню самодисципліну.
- Виявляти повагу до свобод та почуттів інших. «Вимагаючи поваги свободи почуття для себе, вони навчаються допускати цю свободу і для іншого»[6].
- Нова жінка «бажає і шукає дбайливого ставлення до своєї особистості, до своєї душі. Деспотизму вона не терпить».
- Нова жінка — самостійна особистість. «Сучасна, нова жінка не тільки не боїться самостійності, а й навчається нею дорожити в міру того, як інтереси її все ширше і ширше виходять за межі сім'ї, дому, любові».
- Нова жінка не приховує своєї сексуальності, вона проти «подвійної моралі» у відносинах із чоловіком[1].
Ці ідеї Коллонтай також описані в її художніх творах — Жінка на зламі (1923), Любов бджіл трудових (1923) і повісті Велика любов (1927)[1].
Суспільна реакція
ред.Нові ідеї Коллонтай і її художня творчість викликали активну дискусію в суспільстві[7] і нерідко зазнавали ідеологічних нападок як потенційно шкідливі новому радянському суспільству[8].
До цього дня західні феміністки ставлять роботи Коллонтай в один ряд з роботами Олімпії де Гуж і Симони де Бовуар.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Осипович Т. «Новая женщина» в беллетристике Александры Коллонтай, 19.03.2011.
- ↑ А. Коллонтай. Избранные статьи и речи. — Что дал Октябрь женщине Запада. — Политиздат, 1972 (октябрь 1927).[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- ↑ Леся Украинка. // Жизнь. — 1900. — № 12. — С. 196—213.
- ↑ Alexandra Kollontai. New Woman, from The New Morality and the Working Class. www.marxists.org. Процитовано 1 липня 2018.
- ↑ Осипович, Т, 1993 Коммунизм, феминизм, освобождение женщин и Александра Коллонтай, [18-03-2011].
- ↑ Коллонтай А. Новая мораль и рабочий класс. М., 1919, с. 19.
- ↑ Айвазова С. Г. Идеология "новой женщины": Смена вех // Русские женщины в лабиринте равноправия. www.owl.ru. Процитовано 1 липня 2018.
- ↑ Буднев, Ф, Половая Революция стр. 248—249, [19-03-2011].
В іншому мовному розділі є повніша стаття New Woman(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|