Жорж Санд

Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
	Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван 1838 року
Ім'я при народженні	Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдо	Жорж Санд
Народилася	1 липня 1804; Париж
Померла	8 червня 1876 (71 рік); Ноан-Вік; ·кишкова непрохідність
Поховання	Ноан-Вік
Громадянство	Франція
Місце проживання	Париж; Центр; House of George Sandd
Діяльність	письменниця
Сфера роботи	Ференц Ліст, Фридерик Шопен, Марі д'Агу, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Ежен Делакруа, Анрі Шапу і Регіоналізм
Мова творів	французька
Роки активності	1830 — 1871
Напрямок	романтизм
Magnum opus	Indianad, Leliad, Maupratd, Consuelod, La Mare au diabled, La Petite Fadetted, Les Maîtres sonneursd, Le Meunier d'Angibaultd, A Winter in Majorcad, Histoire de ma vied і Lettres d'un voyageurd
Конфесія	католицтво
Батько	Maurice Dupin de Francueild
Мати	Sophie Victoire Delaborded
У шлюбі з	Casimir Dudevantd
Діти	Maurice Sandd і Solange Dudevant-Sandd
Автограф
	Жорж Санд у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Посилання=~~ ~~|Примітки=~~

Амандіна Аврора Люсіль Дюдеван (Amantine Lucile Aurore Dudevant^[4] (фр.: [amɑ̃tin lysil oʁɔʁ dypɛ̃], 1 липня 1804 — 8 червня 1876), більш знана за псевдонімом Жорж Санд (фр. George Sand) — французька новелістка, мемуаристка та соціалістка.^[5]^[6] Одна з найпопулярніших авторів Європи за життя^[7], в Англії 1830-х та 1840-х більш популярна, ніж Віктор Гюго та Оноре де Бальзак разом,^[8] одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі.

ЖиттєписРедагувати

Серед предків Аврори Дюпен (Dupin) — Моріц Саксонський, маршал Франції, що займався деякою літературною працею. Бабуся з батьківського боку була позашлюбною дочкою Маршала, в першому шлюбі графинею (Аврора не успадкувала графський титул бабусі).

Аврора була пізньою дитиною (і батьку, й матері було за 30 на час одруження). Мати була з простого народу, графиня шлюб не схвалювала. Після загибелі батька внаслідок нещасного випадку графиня і мати Аврори розірвали стосунки. Аврора залишилась в маєтку бабусі (пізніше успадкувавши його).

Отримала освіту в Августинському жіночому монастирі Парижа, читаючи багато національної й перекладної літератури.

У 18 років побралася з Казимиром Дюдеваном (Dudevant), позашлюбною дитиною барона. Народила сина і дочку, проте тривалим шлюб не став, і пара фактично розійшлася: у 1931 році Аврора переїхала в Париж, залишивши чоловіка управителем її маєтку Ноан в обмін на ренту; надалі зиму проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноану. В 1836 році вони розлучились.

Аврора Дюдеван відрізнялася вільною поведінкою, захоплювалася «чоловічими» видами спорту, носила чоловічі костюми. Низка її коханців розпустила багато чуток.

Восени 1836 Дюневан знайомиться з Шопеном і, попри різницю в віці (34 і 28), зав'язує з ним стосунки тривалістю в десять років. Турбуючись про Шопена, жартома називала його своєю третьою дитиною. У підсумку написала літературний твір, де в інфантильному героєві Шопен упізнав себе. Ежен Делакруа написав їхній подвійний портрет.

Аврора Дюневан померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де й похована. У XX ст. садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від них відмовилися.

Літературна діяльністьРедагувати

Жінки з аристократичних родин у XIX ст. не мали права працювати. Нестача грошей спонукала Дюдеван шукати фах, а зустріч з журналістом Жулем Сандо дала можливість реалізуватись у літературі. Вона починає писати з Сандо, тоді ж бере за псевдонім його прізвище.

Робить спроби писати самостійно і її літературні праці виявляються значно цікавішими за твори коханця. Твори Жорж Санд починають друкувати окремо, що як другорядного малообдарованого літератора, неприємно вразило Сандо. Дюдеван рве з Сандо і бере новий, чоловічий псевдонім — Жорж Санд.

1831 року друкується перший роман Жорж Санд — «Роза і Бланш», історія юних акторки й черниці.

Аврора Дюдеван досягла визнання за життя. Баронеса приятелювала з такими митцями як Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак, Віктор Гюго. Товаришувала з Поліною Віардо, з котрої писала героїню роману «Консуело».

Збір пам'яток культуриРедагувати

XIX століття для Жорж Санд минуло в захопленні літературою і порятунку й вивченні пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. На цей період припав паризький бум розпродажу мистецтва середньовіччя, бароко, рококо, реставрації стародавніх замків і соборів.

Серед творів Жорж Санд з'являються книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату». Баронеса займалась порятунком мільфльорів і аррасів середньовіччя, їздячи провінційними містами по старі килими.

Аррас в замку Вавель, Польща

ГалереяРедагувати

На подвійному портреті з Шопеном, Е. Делакруа
Жорж Санд, малюнок
Жорж Санд, фото Фелікса Надара
Жорж Санд, фото Ф. Надара

БібліографіяРедагувати

Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж

Дівчина з Альбано (1831)
Індіана (1832)
Валентина (1832)
Мельхіор (1832)
Кора (1833)
Лелія (1833)
Метелла (1834)
Інтимний щоденник (1834)
Особистий секретар (1834)
Жак (1834)
Леоне Леоні (1835)
Лавінія (1835)
Симон (1836)
Майстри мозаїк (1838)
Сім струн Ліри (1840)
Поліна з Міссісіпі (1840)
Зима на Майорці (1842)
Консуело (1843)
Графиня Рудольштадт (1843)
Ян Жижка (1843)
Шампанські свята (1846)
Гріх пана Антуана (1847)
Замок Самотності (1851)
Історія профана, на ім'я Грибуль (1851)
Сільські музики (1853)
Адріани (1854)
Навколо столу (1856)
Сільські прогулянки (1857)
Зелені дами (1859)
Сільські вечори (1861)
родина Жерманд (1861)
Антонія (1863)
Сповідь молодої дівчини (1865)
Останняє кохання (1867)
Кадіо (1868)
Незважаючи ні на що (1870)
Цезаріна Дітріх (1871)
Щоденник мандрівника часів війни (1871)
Нанон (1872)
Два брати (1875)
Казки бабусі (1876)
Сільські легенди (1877)

Переклади українськоюРедагувати

Жорж Занд. Гріх пана Антуана / пер. з фр. Ф.О.Яцин. — К. Х. : ДВУ, 1930. — 308 с.
Жорж Санд. Рожева хмаринка: казка / скороч. пер. з фр. Маркіян Якубяк. — К. : Веселка, 1982. — 19 с.
Жорж Санд. Консуело / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2011. — 763 с.
Жорж Санд. Про літературу та мистецтво / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2016. — 264 с. — ISBN 978-617-629-314-9.
Жорж Санд. Чортова калюжа / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2018. — 168 с. — ISBN 978-617-629-446-7.
Жорж Санд. Графиня Рудольштадт / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2018. — 624 с. — ISBN 978-966-03-7904-6.

Див. такожРедагувати

10733 Жорджсанд — астероїд, названий на честь письменниці.

ПриміткиРедагувати

↑ S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — СПб: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ ^а ^б WeChangEd
d:Track:Q86999151
↑ Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.
↑ Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91.
↑ Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48.
↑ Eisler, Benita (8 червня 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 6 листопада 2018.
↑ Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review 67 (3): 501–516. JSTOR 3726119. doi:10.2307/3726119.

ЛітератураРедагувати

Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)

ПосиланняРедагувати

Жорж Санд // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 169-177.
Жорж Санд // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 645. — ISBN 966-692-578-8.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q23382203"><i_class="wef_low_priority_links">[[:ru:Савельев,_Павел_Степанович|S.]]</i>_[[:ru:s:ЭЛ/ДО/Дюдеван|Дюдеван]]_//_''[[:d:Q21282468|Энциклопедический_лексикон]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Санкт-Петербург|СПб]]:_1841._—_Т.&nbsp;17._—_С.&nbsp;385–387.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q4532135]][[d:Track:Q23382203]][[d:Track:Q656]][[d:Track:Q21282468]][[d:Track:Q4403825]]</div>-1] S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — СПб: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119236010_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-2] а ^б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q2352616_citetype_Q16695773"_data-entity-id="Q86999151">[https://www.wechanged.ugent.be/wechanged-database/_WeChangEd]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q86999151]]</div>-3] а ^б WeChangEd
d:Track:Q86999151

[4] Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.

[5] Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91.

[6] Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48.

[Eisler_2018-7] Eisler, Benita (8 червня 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 6 листопада 2018.

[Thomson_1972-8] Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review 67 (3): 501–516. JSTOR 3726119. doi:10.2307/3726119.

[1]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]