Жорж Санд

Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
	Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван у 1838 році
Ім'я при народженні	Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдо	Жорж Санд
Народилася	1 липня 1804; Париж
Померла	8 червня 1876 (71 рік); Ноан-Вік; ·Кишкова непрохідність
Поховання	Ноан-Вік
Громадянство	Франція
Національність	Французи
Місце проживання	Париж; Центр;
Діяльність	письменниця
Мова творів	французька
Роки активності	1830 — 1871
Напрямок	романтизм
Конфесія	католицтво
Батько	Maurice Dupin de Francueild
Мати	Q56021183?
У шлюбі з	Casimir Dudevantd
Діти	Maurice Sandd і Solange Dudevant-Sandd
Автограф
	Жорж Санд на Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Посилання=~~ ~~|Примітки=~~

Амандіна Аврора Люсіль Дюпен (Amantine Lucile Aurore Dupin^[3] (фр.: [amɑ̃tin lysil oʁɔʁ dypɛ̃], 1 липня 1804 — 8 червня 1876), більш знана за псевдонімом Жорж Санд (фр. George Sand) — французька новелістка, мемуаристка та соціалістка.^[4]^[5] Одна з найпопулярніших авторів Європи за життя,^[6], в Англії 1830-х та 1840-х більш популярна, ніж Віктор Гюго та Оноре де Бальзак разом,^[7] одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі.

ЖиттєписРедагувати

Серед предків Аврори Дюневанд — Моріц Саксонський, маршал Франції, що займався деякою літературною працею. Бабуся з батьківського боку була графинею.

Аврора була пізньою дитиною (і батьку, й матері було за 30 на час одруження). Мати була з простого народу, графиня шлюб не схвалювала. Після загибелі батька внаслідок нещасного випадку графиня і мати Аврори розірвали стосунки. Проте онука нагадувала бабусі сина і тому залишилась в її маєтку.

Отримала освіту в Августинському жіночому монастирі Парижа, читаючи багато національної і перекладної літератури.

У 18 років під тиском графині побралася з бароном Дюдеваном, позашлюбною дитиною. Аврора не успадкувала графський титул бабусі і вважалася баронесою. Народила сина і дочку, проте тривалим шлюб не став, і пара таємно розійшлася, щоб уникнути скандалу. За збереження таємниці Аврора отримала грошову підтримку від чоловіка і право далі носити титул баронеси, і перебралася в Париж.

Аврора Дюдеван відрізнялася вільною поведінкою, захоплювалася "чоловічими" видами спорту, носила чоловічі костюми. Низка її коханців розпустила багато чуток. Свекруха забрала у Аврори дочку з моральних мотивів. Не мала прав скандальна баронеса і на родинну садибу Ноан (отримала їх лише після смерті бабусі і чоловіка). Зиму проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноана.

Восени 1836 Дюневан знайомиться з Шопеном і, попри різницю в віці (34 і 28), зав'язує з ним стосунки тривалістю вісім років. Турбуючись про Шопена, жартома називала його своєю третьою дитиною. В підсумку написала літературний твір, де в інфантильному героєві Шопен упізнав себе. Ежен Делакруа написав їхній подвійний портрет.

Аврора Дюневан померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де й похована. У ХХ ст. садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від них відмовилися.

Літературна діяльністьРедагувати

Жінки з аристократичних родин у XIX ст. не мали права працювати. Нестача грошей спонукала Дюдеван шукати фах, а зустріч з журналістом Жулем Сандо дала можливість реалізуватись у літературі. Вона починає писати з Сандо, тоді ж бере за псевдонім його прізвище.

Робить спроби писати самостійно і її літературні праці виявляються значно цікавішими за твори коханця. Твори Жорж Санд починають друкувати окремо, що як другорядного малообдарованого літератора, неприємно вразило Сандо. Дюдеван рве з Сандо і бере новий, чоловічий псевдонім - Жорж Санд.

У 1831 році друкується перший роман Жорж Санд — «Роза і Бланш», історія юних акторки й черниці.

Аврора Дюдеван добилася визнання за життя. Баронеса приятелювала з такими митцями, як Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак, Віктор Гюго. Товаришувала з Поліною Віардо, з котрої писала героїню роману «Консуело».

Збір пам'яток культуриРедагувати

XIX століття для Жорж Санд пройшло в захопленні літературою і порятунку й вивченні пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. На цей період припав паризький бум розпродажу мистецтва середньовіччя, бароко, рококо, реставрації стародавніх замків і соборів.

Серед творів Жорж Санд з'являються книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату». Баронеса займалась порятунком мільфльорів і аррасів середньовіччя,їздячи провінційними містами по старі килими.

Аррас в замку Вавель, Польща

ГалереяРедагувати

На подвійному портреті з Шопеном, Е. Делакруа
Жорж Санд, малюнок
Жорж Санд, фото Фелікса Надара
Жорж Санд, фото Ф. Надара

БібліографіяРедагувати

Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж

Дівчина з Альбано (1831)
Індіана (1832)
Валентина (1832)
Мельхіор (1832)
Кора (1833)
Лелія (1833)
Метелла (1834)
Інтимний щоденник (1834)
Особистий секретар (1834)
Жак (1834)
Леоне Леоні (1835)
Лавінія (1835)
Симон (1836)
Майстри мозаїк (1838)
Сім струн Ліри (1840)
Поліна з Міссісіпі (1840)
Зима на Майорці (1842)
Консуело (1843)
Графиня Рудольштадт (1843)
Ян Жижка (1843)
Шампанські свята (1846)
Гріх пана Антуана (1847)
Замок Самотності (1851)
Історія профана на ім'я Грибуль (1851)
Сільські музики (1853)
Адріани (1854)
Навколо столу (1856)
Сільські прогулянки (1857)
Зелені дами (1859)
Сільські вечори (1861)
родина Жерманд (1861)
Антонія (1863)
Сповідь молодої дівчини (1865)
Останняє кохання (1867)
Кадіо (1868)
Незважаючи ні на що (1870)
Цезаріна Дітріх (1871)
Щоденник мандрівника часів війни (1871)
Нанон (1872)
Два брати (1875)
Казки бабусі (1876)
Сільські легенди (1877)

Переклади українськоюРедагувати

Жорж Занд. Гріх пана Антуана / пер. з фр. Ф.О.Яцин. — К. Х. : ДВУ, 1930. — 308 с.
Жорж Санд. Рожева хмаринка:казка / скороч. пер. з фр. Маркіян Якубяк. — К. : Веселка, 1982. — 19 с.
Жорж Санд. Консуело / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2011. — 763 с.
Жорж Санд. Про літературу та мистецтво / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2016. — 264 с. — ISBN 978-617-629-314-9.
Жорж Санд. Чортова калюжа / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2018. — 168 с. — ISBN 978-617-629-446-7.
Жорж Санд. Графиня Рудольштадт / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2018. — 624 с. — ISBN 978-966-03-7904-6.

Див. такожРедагувати

10733 Жорджсанд — астероїд, названий на честь письменниці.

ПриміткиРедагувати

↑ S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — Санкт-Петербург: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825
↑ ^а ^б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837 d:Track:Q19938912
↑ Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.
↑ Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91.
↑ Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48.
↑ Eisler, Benita (8 June 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Процитовано 2018-11-06.
↑ Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review 67 (3): 501–516. JSTOR 3726119. doi:10.2307/3726119.

ЛітератураРедагувати

Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)

ПосиланняРедагувати

Жорж Санд // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 645.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жорж Санд

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q23382203"><i_class="wef_low_priority_links">[[:ru:Савельев,_Павел_Степанович|S.]]</i>_[[:ru:s:ЭЛ/ДО/Дюдеван|Дюдеван]]_//_''[[:d:Q21282468|Энциклопедический_лексикон]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Санкт-Петербург|Санкт-Петербург]]:_1841._—_Т.&nbsp;17._—_С.&nbsp;385–387.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q4532135]][[d:Track:Q23382203]][[d:Track:Q656]][[d:Track:Q21282468]][[d:Track:Q4403825]]</div>-1] S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — Санкт-Петербург: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912">[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119236010_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q19938912]]</div>-2] а ^б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837 d:Track:Q19938912

[3] Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.

[4] Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91.

[5] Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48.

[Eisler_2018-6] Eisler, Benita (8 June 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Процитовано 2018-11-06.

[Thomson_1972-7] Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review 67 (3): 501–516. JSTOR 3726119. doi:10.2307/3726119.

[1]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]