Жорж Санд

Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
	Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван у 1838 році
Ім'я при народженні	Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдо	Жорж Санд
Народилася	1 липня 1804; Париж
Померла	8 червня 1876 (71 рік); Ноан-Вік; ·Кишкова непрохідність
Поховання	Ноан-Вік
Громадянство	Франція
Національність	французи
Місце проживання	Париж; Центр;
Діяльність	письменниця
Мова творів	французька
Роки активності	1830 — 1871
Напрямок	романтизм
Конфесія	католицтво
Батько	Maurice Dupin de Francueil[d]
Мати	Q56021183?
У шлюбі з	Casimir Dudevant[d]
Діти	Maurice Sand[d] і Solange Clésinger-Sand[d]
Автограф
	Жорж Санд у Вікісховищі?
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Посилання=~~ ~~|Примітки=~~

Жорж Санд (фр. George Sand, літературний псевдонім Аврори Дюдеван, справжнє ім'я Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, Amandine Aurore Lucile Dupin; 1 липня 1804 — 8 червня 1876) — французька письменниця XIX століття.

Зміст

БіографіяРедагувати

Серед предків майбутньої письменниці — Моріц Саксонський, маршал Франції. Бабуся з боку батька мала титул графині та була одною з молодших дочок самого Моріца Саксонського, який, за спогадами сучасників, мав багато коханок і займався літературною працею, хоча вона обмежувалась військовими проектами. Гени предка виявилися і в поведінці письменниці.

Аврора була пізньою дитиною, адже і батьку, й матері Аврори було за 30, коли вони взяли шлюб. До того ж, мати дівчини була з простого народу. Стара графиня, бабуся майбутньої письменниці, не схвалювала шлюб. Коли ж батько помер внаслідок нещасного випадку, графиня і невістка-простолюдинка узагалі розірвали стосунки. Проте народжена онука нагадувала бабусі померлого сина і тому залишилась в маєтку вельможної старої.

ОсвітаРедагувати

Майбутня письменниця отримала звичайну освіту для дівчини її кола. Графиня віддала онуку в Августинський жіночий монастир міста Париж. Аврора залюбки читала, тим паче, існувало багато національної літератури і було вдосталь перекладів з іншомовної.

ОдруженняРедагувати

Коли Аврорі виповнилося 18 років, графиня видала заміж свою дорослу онуку за барона Дюдевана, що був позашлюбною дитиною. Аврора не успадкувала графський титул бабці і вважалася баронесою. Вона народила двоє дітей: сина і дочку. Проте, шлюб не був довготривалим, адже дуже різні за звичками, думками і намірами, молоді вирішили розійтися. Аби уникнути скандалу, для всіх зберігалася наявність шлюбу. За збереження таємниці Аврора отримала грошову підтримку від чоловіка і право носити титул баронеси. Молода жінка з провінції перебралася в Париж.

Собор нотр Дам

Жуль Сандо, коханець і літераторРедагувати

Жінки з аристократичних родин тієї пори не мали права працювати. Грошей Аврорі не вистачало. Зустріч з журналістом Жулем Сандо дала напрям діяльності Аврори. Вони почали писати разом, тоді ж письменниця взяла за псевдонім прізвище чоловіка. Так Аврора стала причетною до літератури, отримавши водночас гроші, неганебний для жінки фах і коханця.

Робила авторка і спроби писати окремо від Жуля. Виявилося, що її літературні праці були значно цікавіші за твори Жуля Сандо. Твори письменниці почали друкувати окремо, що неприємно вразило Сандо, другорядного літератора і малообдаровану особу. Сандо і Аврора розірвали стосунки, тоді і виникла ідея залишити ім'я Жуль Сандо лише за чоловіком, а Аврора взяла собі новий псевдонім, схожий на попередній, чоловічий. Так у французькій літературі з'явилося ім'я жінки з чоловічим псевдонімом Жорж Санд.

У 1831 році був надрукований перший роман Жорж Санд, написаний ще разом з Жулем Сандо — «Роза і Бланш», історія двох дівчат, акторки й черниці.

Спосіб життяРедагувати

Аврора Дюдеван відрізнялася дуже вільною поведінкою, захоплювалася чоловічими видами спорту, носила чоловічі костюми. Низка коханців народила багато чуток. Бабця забрала у Аврори дочку, аби та не бачила романів матері та їх розривів. Не мала прав скандальна баронеса і на родинну садибу Ноан (Nohan — саме так вимовляють французи назву садиби). Лише після смерті бабусі і чоловіка Аврора отримала права на садибу. Зиму вона проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноана.

Шопен і баронеса ДюдеванРедагувати

Восени 1836 року відомий композитор Федерік Шопен познайомився з баронесою Дюдеван. Вона була розлучена з чоловіком, але мала його прізвище. На той час їй виповнилося 34, йому — 28, але це не завадило їхній приязні. Спершу Шопенові не сподобалися чоловікоподібні манери Аврори, але потім виявилося, що вона вміє бути жіночною і ніжною. Закохані були разом вісім років: взимку в Парижі, а влітку Дюдеван з дітьми і Шопеном переїздили до садиби в Ноані. Аврора турбувалася про Шопена, жартома називаючи його своєю третьою дитиною. Розрив виник тоді, коли Жорж Санд написала літературний твір, де в інфантильному героєві Федерік упізнав себе.

Серед приятелів баронеси Дюдеван був художник Ежен Делакруа. В один з вечорів він побачив поряд модну письменницю і великого піаніста, тоді й виник задум написати подвійний портрет, який взагалі унікальний в творчому доробку майстра. Адже це портрет двох митців, де композитор і письменниця, Шопен і Жорж Санд, разом.

Пристрасть до культуриРедагувати

XIX століття для Жорж Санд пройшло під знаком захоплення літературою і рятуванням і вивченням пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. Саме в Парижі відбувалися популярні аукціони з розпродажу предметів мистецтва середньовіччя, бароко, рококо. До збірок, окрім картин чи гравюр, тепер увійшли порцеляна, вироби з кістки і каменю, стародавня зброя, меблі, посуд, кераміка і фаянс, кахлі, килими і гобелени, навіть уламки середньовічної архітектури. Розпочалася реставрація стародавніх замків і соборів, яку очолив видатний реставратор-француз Віолле ле Дюк (1814—1879).

Аррас в замку Вавель, Польща

Виникли великі колекції середньовічного мистецтва, що пізніше ляжуть в підмурівки музеїв Клюні (Париж), в Ермітаж (Петербург), Національного німецького музею (Мюнхен), Кенсінгтонського музею (Лондон) тощо.

Серед літературних творів Жорж Санд тоді не випадково з'явились книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату», свідчення уваги до мистецтва і до літератури. Менш відома діяльність письменниці з рятування мільфльорів і аррасів середньовіччя, коли вона їздила провінційними містами і рятувала старі килими для майбутнього.

ВизнанняРедагувати

Аврора Дюдеван отримала визнання за життя. З нею приятелювали Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак,Віктор Гюго. Серед видатних жінок вона приятелювала з Поліною Віардо, яка стала прототипом її роману «Консуело».

СмертьРедагувати

Жорж Санд померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де і похована. У ХХ столітті садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від неї відмовилися.

Галерея портретів письменниціРедагувати

Аврора на подвійному портреті з Шопеном. Худ. Е. Делакруа
Жорж Санд, малюнок
Письменниця на фото Фелікса Надара
Жорж Санд на фото Ф. Надара

БібліографіяРедагувати

Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж

Дівчина з Альбано (1831)
Індіана (1832)
Валентина (1832)
Мельхіор (1832)
Кора (1833)
Лелія (1833)
Метелла (1834)
Інтимний щоденник (1834)
Особистий секретар (1834)
Жак (1834)
Леоне Леоні (1835)
Лавінія (1835)
Симон (1836)
Майстри мозаїк (1838)
Сім струн Ліри (1840)
Поліна з Міссісіпі (1840)
Зима на Майорці (1842)
Консуело (1843)
Графиня Рудольштадт (1843)
Ян Жижка (1843)
Шампанські свята (1846)
Гріх пана Антуана (1847)
Замок Самотності (1851)
Історія профана на ім'я Грибуль (1851)
Сільські музики (1853)
Адріани (1854)
Навколо столу (1856)
Сільські прогулянки (1857)
Зелені дами (1859)
Сільські вечори (1861)
родина Жерманд (1861)
Антонія (1863)
Сповідь молодої дівчини (1865)
Останняє кохання (1867)
Кадіо (1868)
Незважаючи ні на що (1870)
Цезаріна Дітріх (1871)
Щоденник мандрівника часів війни (1871)
Нанон (1872)
Два брати (1875)
Казки бабусі (1876)
Сільські легенди (1877)

Переклади українськоюРедагувати

Жорж Занд. Гріх пана Антуана / пер. з фр. Ф.О.Яцин. — К. Х. : ДВУ, 1930. — 308 с.
Жорж Санд. Рожева хмаринка:казка / скороч. пер. з фр. Маркіян Якубяк. — К. : Веселка, 1982. — 19 с.
Жорж Санд. Консуело / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2011. — 763 с.
Жорж Санд. Про літературу та мистецтво / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2016. — 264 с. — ISBN 978-617-629-314-9.
Жорж Санд. Чортова калюжа / пер. з фр. Маркіян Якубяк. — Л. : Апріорі, 2018. — 168 с. — ISBN 978-617-629-446-7.
Жорж Санд. Графиня Рудольштадт / пер. з рос. Віктор Бойко. — Х. : Фоліо, 2018. — 624 с. — ISBN 978-966-03-7904-6.

Див. такожРедагувати

10733 Жорджсанд — астероїд, названий на честь письменниці.

ПриміткиРедагувати

↑ S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — Санкт-Петербург: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825
↑ ^а ^б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837 d:Track:Q19938912

ЛітератураРедагувати

Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жорж Санд

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q17329259"_data-entity-id="Q23382203"><i_class="wef_low_priority_links">[[:ru:Савельев,_Павел_Степанович|S.]]</i>_[[:ru:s:ЭЛ/ДО/Дюдеван|Дюдеван]]_//_''[[:d:Q21282468|Энциклопедический_лексикон]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Санкт-Петербург|Санкт-Петербург]]:_1841._—_Т.&nbsp;17._—_С.&nbsp;385–387.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q4532135]][[d:Track:Q23382203]][[d:Track:Q656]][[d:Track:Q21282468]][[d:Track:Q4403825]]</div>-1] S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — Санкт-Петербург: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
d:Track:Q4532135 d:Track:Q23382203 d:Track:Q656 d:Track:Q21282468 d:Track:Q4403825

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912">[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119236010_ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q19938912]]</div>-2] а ^б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837 d:Track:Q19938912

[1]