Вікіпедія

Жорж Санд

французька письменниця, соціалістка та феміністка

Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван 1838 року
Ім'я при народженні Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдонім Жорж Санд
Народилася 1 липня 1804(1804-07-01)
Париж
Померла 8 червня 1876(1876-06-08) (71 рік)
Ноан-Вік
·кишкова непрохідність
Поховання Ноан-Вік
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Париж
Центр — Долина Луари
House of George Sandd
Діяльність письменниця
Сфера роботи Ференц Ліст, Фридерик Шопен, Марі д'Агу, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Ежен Делакруа, Анрі Шапу і Регіоналізм
Мова творів французька
Роки активності 1830 — 1871
Напрямок романтизм
Magnum opus Indianad, Leliad, Maupratd, Consuelod, La Mare au diabled, La Petite Fadetted, Les Maîtres sonneursd, Le Meunier d'Angibaultd, A Winter in Majorcad, Histoire de ma vied і Lettres d'un voyageurd
Конфесія католицтво
Батько Maurice Dupin de Francueild
Мати Sophie Victoire Delaborded
У шлюбі з Casimir Dudevantd[1]
Діти Maurice Sandd і Solange Dudevant-Sandd
Автограф
CMNS: Жорж Санд у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, у шлюбі Дюдеван (Amantine Lucile Aurore Dupin (Dudevant)[4] (фр.: [amɑ̃tin lysil oʁɔʁ dypɛ̃], 1 липня 1804 — 8 червня 1876), знана за псевдонімом Жорж Санд (фр. George Sand) — французька новелістка, мемуаристка, соціалістка та феміністка.[5][6] Одна з найпопулярніших авторів Європи за життя[7], в Англії 1830-х та 1840-х більш популярна, ніж Віктор Гюго та Оноре де Бальзак разом,[8] одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі.

Життєпис ред.

Серед предків Аврори Дюпен — Моріц Саксонський, маршал Франції, що займався деякою літературною працею. Бабуся з батьківського боку була позашлюбною дочкою Маршала, в першому шлюбі графинею (Аврора не успадкувала графський титул бабусі).

Аврора була пізньою дитиною (і батьку, й матері було за 30 на час одруження). Мати була з простого народу, графиня шлюб не схвалювала. Після загибелі батька внаслідок нещасного випадку бабуся і мати Аврори розірвали стосунки. Аврора залишилась в маєтку бабусі (пізніше успадкувавши його).

Отримала освіту в Августинському жіночому монастирі Парижа, читаючи багато національної й перекладної літератури.

У 18 років одружилася з Казимиром Дюдеваном, позашлюбним сином барона. Народила сина і дочку, проте тривалим шлюб не став, і пара фактично розійшлася: у 1831 році Аврора переїхала в Париж, залишивши чоловіка управителем її маєтку Ноан в обмін на ренту; надалі зиму проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноану. В 1836 році вони розлучились.

Аврора Дюдеван відрізнялася вільною поведінкою, захоплювалася «чоловічими» видами спорту, носила чоловічі костюми. Низка її коханців розпустила багато чуток.

Восени 1836 Дюдеван знайомиться з Шопеном і, попри різницю в віці (34 і 28), зав'язує з ним стосунки тривалістю в 10 років. Турбуючись про Шопена, Дюдеван жартома називала його своєю третьою дитиною. У підсумку написала літературний твір, де в інфантильному героєві Шопен упізнав себе. Ежен Делакруа написав їхній подвійний портрет.

Аврора Дюдеван померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де й похована. У XX ст. садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від них відмовилися.

Літературна діяльність ред.

Жінки з аристократичних родин у XIX ст. не мали права працювати. Нестача грошей спонукала Дюдеван шукати фах, а зустріч з журналістом Жулем Сандо дала можливість реалізуватись у літературі. Вона починає писати з Сандо, тоді ж бере псевдонім Санд.

Пише самостійно, і її літературні праці виявляються значно цікавішими за твори коханця. Твори Санд починають друкувати окремо, що, як другорядного малообдарованого літератора, неприємно вразило Сандо. Дюдеван рве з Сандо і бере новий, чоловічий псевдонім — Жорж Санд.

1831 року друкується перший роман Жорж Санд — «Роза і Бланш», історія юних акторки й черниці.

Аврора Дюдеван досягла визнання за життя. Баронеса приятелювала з такими митцями як Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак, Віктор Гюго. Товаришувала зі співачкою та композиторкою Поліною Віардо, з котрої писала героїню роману «Консуело».

Збір пам'яток культури ред.

XIX століття для Жорж Санд минуло в захопленні літературою і порятунку й вивченні пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. На цей період припав паризький бум розпродажу мистецтва середньовіччя, бароко, рококо, реставрації стародавніх замків і соборів.

Серед творів Жорж Санд з'являються книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату». Баронеса займалась порятунком мільфльорів і аррасів середньовіччя, їздячи провінційними містами по старі килими.

 
Аррас в замку Вавель, Польща

Галерея ред.

Бібліографія ред.

 
Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж
  • Дівчина з Альбано (1831)
  • Індіана (1832)
  • Валентина (1832)
  • Мельхіор (1832)
  • Кора (1833)
  • Лелія (1833)
  • Метелла (1834)
  • Інтимний щоденник (1834)
  • Особистий секретар (1834)
  • Жак (1834)
  • Леоне Леоні (1835)
  • Лавінія (1835)
  • Симон (1836)
  • Майстри мозаїк (1838)
  • Сім струн Ліри (1840)
  • Поліна з Міссісіпі (1840)
  • Зима на Майорці (1842)
  • Консуело (1843)
  • Графиня Рудольштадт (1843)
  • Ян Жижка (1843)
  • Шампанські свята (1846)
  • Гріх пана Антуана (1847)
  • Замок Самотності (1851)
  • Історія профана, на ім'я Грибуль (1851)
  • Сільські музики (1853)
  • Адріани (1854)
  • Навколо столу (1856)
  • Сільські прогулянки (1857)
  • Зелені дами (1859)
  • Сільські вечори (1861)
  • Родина Жерманд (1861)
  • Антонія (1863)
  • Сповідь молодої дівчини (1865)
  • Останняє кохання (1867)
  • Кадіо (1868)
  • Незважаючи ні на що (1870)
  • Цезаріна Дітріх (1871)
  • Щоденник мандрівника часів війни (1871)
  • Нанон (1872)
  • Два брати (1875)
  • Казки бабусі (1876)
  • Сільські легенди (1877)

Переклади українською ред.

Пам'ять ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — СПб: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б WeChangEd
  4. ↑ Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.
  5. ↑ Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91. 
  6. ↑ Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48. 
  7. ↑ Eisler, Benita (8 червня 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 6 листопада 2018. 
  8. ↑ Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review 67 (3): 501–516. JSTOR 3726119. doi:10.2307/3726119. 

Література ред.

  • Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
  • Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
  • Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жорж_Санд&oldid=40218421