Відкрити головне меню

Гайда Пилип

український освітянин, громадський діяч, вояк армії УНР і УГА

Пили́п Га́йда (24 вересня 1892, с. Пронятин, нині в межах м. Тернополя — 30 серпня 1989, м. Детройт) — український галицький громадський діяч, педагог, громадський діяч, вояк армії УНР і УГА.

Гайда Пилип
Гайда Пилип.jpg
Народився 24 вересня 1892(1892-09-24)
с. Пронятин, нині в межах м. Тернополя
Помер 30 серпня 1989(1989-08-30) (96 років)
м. Детройт
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаFlag of the United States.svg США
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Львівський університет
Володіє мовами українська
Військове звання хорунжий Української Галицької Армії, командир куреня Січових Стрільців

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 24 вересня 1892 року в с. Пронятин (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині в межах м. Тернополя, Тернопільська область, Україна).

Закінчив Українську гімназію Тернополя у 1913 році (у 1912/1913 навчальному році був учнем VIIIb класу[1]), студіював на філософському факультеті Львівського університету (1913—1914), по тому — університету у Граці (Австрія, 1922—1926).

1914—1915 рр. — брав участь в 1-й світовій війні як старшина австрійської армії. У березні 1915 р. потрапив у російський полон під час капітуляції фортеці м.Перемишль. У 1915—1917 рр. перебував у таборі австрійських полонених в м.Ташкент. В 1917 р. разом з групою українців втік звідти і прибув до м.Київ, де брав участь у подіях української революції. В лютому 1918 р. його мало не розстріляли російські більшовики Муравйова, які саме захопили місто. Працював за УД в міністерстві шляхів, в тому числі був перекладачем під час поїздки делегації цього міністерства УД до Німеччини. Після приходу до влади Директорії УНР вступив до лав підрозділу армії УНР — січових стрільців, де був старшиною відділу. Наприкінці 1919 р. після поранення і перехворівши на тиф, приєднався до УГА, поручник Переходового відділу 1 корпусу.

Командир 3-го куреня 4-го полку Січових Стрільців, учасник повстанчої групи отамана Волинця. Брав участь в організації університету в Кам'янці на Поділлі.

1929 року на вшанування пам'яті 68-х роковин смерті Тараса Шевченка в Тернополі серед інших брали участь мішаний і жіночий хори гімназій під керівництвом Пилипа Гайди.

Вчителював у Тернополі: у 1927—1935 роках — в гімназії товариства «Рідна школа» (викладав українську мов), польськомовної гімназії (1935—1939), СШ № 3 (1939—1941). У 1941 по 1944 роки — в Тернопільській гімназії як професор.

З 1944 року на еміграції, з 1949 — у США, там і жив до смерті (помер 30 серпня 1989 року в м. Детройт).

1992 року в Тернополі друком вийшла його праця «Тернопіль в історії українського театру. Тернопіль: погляд крізь століття — історія міста очима емігрантів».

ПриміткиРедагувати

  1. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 85.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати