Газаров Сергій Ішханович

Сергій Ішханович Газаров (вірм. Սերգեյ Իշխանի Գազարով; нар. 13 січня 1958, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР) — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер, художній керівник Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна (з 2020 року).

Газаров Сергій Ішханович
Народився 13 січня 1958(1958-01-13) (66 років)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, кінорежисер, театральний режисер, сценарист, виробник, кінопродюсер, режисер
Галузь акторське мистецтво[1], постановкаd[1], кінорежисураd[1], кіносценаристикаd[1] і кіновиробництво[1]
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Знання мов російська
Заклад
Роки активності 1980 — тепер. час
IMDb ID 0311059

Біографія ред.

Сергій Газаров народився 13 січня 1958 року в місті Баку (Азербайджанська РСР). За національністю — вірменин[2] .

Батько Сергія був директором цукеркової фабрики, а потім — директором винного заводу в Баку. Мати працювала бухгалтером, але за професією майже не працювала[3].

На вступних іспитах до ГІТІС, на курс Олега Павловича Табакова, Сергій Газаров читав уривок з повісті «Ніс» Миколи Гоголя[3] . Актор згадує:

«Тільки приїхав з Баку, і в мене був яскраво виражений акцент. Педагоги попадали з крісел. Благали Табакова мене не брати, а він вчинив інакше».

У 1980 році Газаров закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (ГІТІСу).

Після закінчення інституту працював в московському театрі «Современник».

З 1986 по 1991 роки входив до трупи в Московському театрі-студії під керівництвом Олега Табакова, де в 1991 році поставив спектакль «Ревізор», за що цього ж року був удостоєний премії Спілки театральних діячів Росії за найкращий спектакль року.

У 1991 році організував приватну кінокомпанію «Микита і Петро».

З 1998 по 2001 рік — головний режисер Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна.

У кіно дебютував у 1980 році, знімаючись в епізодичних ролях. Перша головна роль — латиноамериканець Рауль Санчес у радянській соціально-сатиричної драмі «Виграш самотнього комерсанта» (1984) чилійського кінорежисера Себастьяна Аларкона.

У 1989 році дебютував як режисер кіно, знявши трагікомічну мелодраму «Крейзі». Тоді ж поставив спільно з Олегом Павловичем Табаковим спектакль «Дах».

У 2019 році поставив нову версію вистави «Ревізор» у Театрі Олега Табакова.

Після смерті Армена Джигарханяна в листопаді 2020 року, колектив театру вирішив звернутися з проханням до департаменту культури Москви про призначення Газарова художнім керівником театру[4] .

8 грудня 2020 року призначений художнім керівником Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна[5] .

Родина ред.

Сергій Газаров був одружений на популярній актрисі театру і кіно Ірині Метлицькій. У них народилося двоє синів — Микита і Петро.

5 червня 1997 року Ірина Метлицька померла від лейкемії. Сергій взяв відповідальність за виховання дітей на себе.

4 жовтня 2011 роки Тетяна Павлівна Метлицька, мати Ірини, в своєму інтерв'ю газеті «Комсомольская правда» розповіла про своїх онуків: «…старший Микита закінчив Вищу школу економіки і працює фінансистом, а Петя в Америці пробує себе саксофоністом». Вона повідомила також, що Сергій Газаров зараз одружений на жінці з іменем Олена і у подружжя росте п'ятирічний син[6]. 19 травня 2018 року Сергій Газаров разом з сином Степаном з'явився в ефірі ток-шоу «Привіт, Андрію!»[7].

Фільмографія ред.

Актор ред.

  1. 1980 — Названий друг — завідуючий лабораторією
  2. 1981 — Рідня — гість на проводах Кирила
  3. 1981 — Очікуються похолодання і сніг (короткометражний)
  4. 1983 — Ромео і Джульєтта — Петро
  5. 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Рауль Санчес, латиноамериканець (головна роль)
  6. 1985 — Танцмайданчик — Митя
  7. 1986 — Ми веселі, щасливі, талановиті!
  8. 1986 — Ягуар — лейтенант Гамбоа
  9. 1986 — Подорож мсьє Перрішона — Службовець мсьє Перрішона
  10. 1987 — Везуча — Борис
  11. 1987 — Час літати — Аркадій, авіапасажир, адміністратор ансамблю
  12. 1987 — Крісло / Kreslo  — Мансуров, слідчий
  13. 1988 — Біла кістка — Гамлет Карапетович
  14. 1988 — Історія однієї більярдної команди — Пачо Пальма
  15. 1989 — Життя по ліміту — Спіноза
  16. 1989 — Катала — Шота, картяр
  17. 1989 — Вхід до лабіринту — Умар Рамазанов
  18. 1990 — Кат — Ігор Іванович Погодін, метрдотель ресторану
  19. 1990 — День кохання — Вадим Іванович Безуглов ("Мисливець "), кримінальний авторитет
  20. 1990 — Санітарна зона — Михайло Семенович («Дисидент»)
  21. 1990 — Таксі блюз — адміністратор
  22. 1990 — Іспанська акторка для російського міністра — Михайло Альбертович
  23. 1990 — Микола Вавилов — Презент Ісаак Ізраїльович, радянський вчений і педагог
  24. 1991 — Геніальна ідея
  25. 1991 — Тисяча доларів в одну сторону — Тельман
  26. 1991 — Агенти КДБ теж закохуються — Мишко, він же агент Анатолій Пухов
  27. 1992 — Контрабандист — Миша
  28. 1992 — Аліса і Букиніст — Крохін
  29. 1992 — Мелодрама із замахом на вбивство
  30. 1992 — Щурячий кут — іноземець, «фірмач»
  31. 1992 — Російська піца / Russian Pizza Blues — Газаров
  32. 1993 — Макаров — бармен
  33. 1993 — Гладіатор за наймом — Стас Костильов
  34. 1993 — Італійський контракт
  35. 1994 — Мсьє Робіна
  36. 1994 — Ліміта — продюсер
  37. 2001 — Паризький антиквар — Бортновський
  38. 2002 — Дронго — Рафаель Багіров
  39. 2002 — Next 2 — Андрій Матвійович Семірядін, партнер «Імператора»
  40. 2003 — Радості і печалі маленького лорда — Гоббс
  41. 2003 — Темна конячка — Коневский, генерал-майор ФСБ
  42. 2004 — Мій зведений брат Франкенштейн — Едик
  43. 2004 — Слова і музика — Льова Канель, продюсер
  44. 2005 — Турецький гамбіт — Юсуф-паша, відінський губернатор
  45. 2005 — Доктор Живаго — Алавердов, працівник секретних служб
  46. 2006 — Заєць над безоднею — циганський барон
  47. 2007 — 12 — присяжний засідатель № 7, вірменин, хірург, власник приватної клініки, що втратив брата через пристрасть того до наркотиків
  48. 2007 — Капкан — Цезар Германович Копітов, адвокат
  49. 2007 — Код апокаліпсису — олігарх
  50. 2008 — Золотий ключик — Яків Соломонович
  51. 2008 — Природний відбір
  52. 2008 — Зграя — Гіві
  53. 2009 — Слід Саламандри — Файзулла-хан
  54. 2009 — Какраки — сусід
  55. 2009 — Журов — Степан Суренович Кароян, бізнесмен (фільм № 1 «Теорема Лобачевського», серії № 1-2)
  56. 2010 — На грі: Новий рівень — Шимич, контрабандист
  57. 2010 — Вчитель у законі. Продовження — «Філін», злодій в законі
  58. 2010 — Рита — Валера
  59. 2010 — Дочка якудзи — Саха
  60. 2010 — Доктор Тирса — Федір Августович Граубе, 56 років, завідувач лабораторією клінічних аналізів, доктор наук
  61. 2010 — Хто я? — Петро Андрійович Трофимов, психіатр
  62. 2011 — У кожного своя війна — Неделькін
  63. 2011 — Поцілунок крізь стіну — Віктор Павлович Пілсудський, головний редактор газети «Нічні відомості»
  64. 2011 — Без чоловіків — Семенов, масажист, інститутський приятель Олександри Миколаївни
  65. 2011 — Повернення додому — Дронов
  66. 2011 — Татусі — Інокентій Бочкін
  67. 2011 — Контргра — Роберт Лей, рейхсляйтер
  68. 2011 — Ворогайт
  69. 2011 — Моя друга половинка — Олег
  70. 2012 — Шпигун — Лаврентій Берія, нарком
  71. 2012 — Наречена мого друга — Хромов
  72. 2012 — Серпень. Восьмого — Кирило Іванович, радник президента
  73. 2012 — Мами (новела «Я — не Коля») — # 2012 — Під прикриттям — Барік Саркисович Кубанян («Куба»), глава банди «майкопських»
  74. 2012 — Хокейні гри — Анатолій Тарасов, головний тренер збірної СРСР з хокею
  75. 2012 — Золото Глорії — капітан Роджер, пірат Прайт на прізвисько «Бик»
  76. 2013 — Легенди про Круга — Арчіл Батумський, авторитет
  77. 2013 — Син батька народів — Лаврентій Берія
  78. 2013 — Пастка — В'ячеслав Олегович Лебедєв, кримінальний авторитет «Художник»
  79. 2013 — Марафон — Жорик
  80. 2014 — Департамент — Альберт Доромян, полковник, головний аналітик ДСБ
  81. 2014 — Море. Гори. Керамзит — АБіК
  82. 2014 — Веселі хлопці;) — Віктор Купцов
  83. 2014 — Любить не любить — Михайло, батько Олени
  84. 2015 — Непідсудні — Валерій Михайлович, начальник управління КДБ / ФСБ
  85. 2016 — Екіпаж — Шестаков, директор авіакомпанії «Пегас Авіа»
  86. 2016 — Любов і Сакс — Парон-Джан
  87. 2017 — Після тебе — Сергій, лікар-нейрохірург з Москви
  88. 2017 — Невловимі — Яків Кобзар, злодій в законі
  89. 2018 — Кримський міст. Зроблено з любов'ю! — Ашот
  90. 2018 — Годунов — Єремія II, патріарх Константинопольський
  91. 2020 — Калашников — начальник депо Кротов

Режисер ред.

  1. 1989 — Крейзі
  2. 1990 — Дах
  3. 1996 — Ревізор
  4. 2000 — Імперія під ударом
  5. 2001 — П'ятий кут
  6. 2003 — Темна конячка
  7. 2007 — Сищик Путілін
  8. 2018 — Чужа дочка

Сценарист ред.

Продюсер ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Александр Мельман (24 апреля 2009 года). Сергей Газаров: «Михалков просто отравил мне жизнь!» — После фильма «12» актёр год находился в состоянии депрессии. ЗАО „Редакция газеты «Московский комсомолец»“ — Электронное периодическое издание «MK.ru». Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 3 вересня 2021. 
  3. а б Автор и ведущая: Татьяна Устинова. ВИДЕО. Программа «Мой герой» (эфир от 8 апреля 2016 года; 00:39:14). — Актёр и режиссёр Сергей Газаров пришёл в гости к Татьяне Устиновой в программу «Мой герой». Каким образом он стал звездой чилийского кино и попал на одну страницу газеты с Пиночетом? [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.] Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru
  4. Источник: театр Джигарханяна попросит назначить худруком Сергея Газарова / РИА «Новости». Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021. 
  5. В Театре Армена Джигарханяна назначен художественный руководитель [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.] // 8 декабря 2020
  6. Наталия Маргиева. Мать актрисы Ирины Метлицкой: «Сыновья Иры не смотрят её фильмы. Не хотят, чтобы кто-то увидел их эмоции…» — Одной из самых красивых женщин российского кино исполнилось бы 50 лет. [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (4 октября 2011 года)
  7. Привет, Андрей! Городок — 25 лет! Ток-шоу Андрея Малахова от 19.05.18. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021. 

Посилання ред.