Відкрити головне меню

Метлицька Ірина Юріївна — радянська, російська актриса театру і кіно.

Ірина Юріївна Метлицька
Ім'я при народженні Ирина Юрьевна Метлицкая
Народилася 5 жовтня 1961(1961-10-05)
Сєверодвінськ, Архангельська область, СРСР
Померла 5 червня 1997(1997-06-05) (35 років)
Москва, Росія
  • лейкоз
  • Поховання Троєкуровське кладовище
    Громадянство Росія
    Діяльність актриса театру і кіно
    Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
    Роки діяльності 1978—1995
    IMDb ID 0582569
    Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
    Searchtool.svg Ірина Метлицька в ролі Олени Михайлівни у фільмі «Лялечка» (1988)

    Народ. 5 жовтня 1961 р. у Сєверодвінську. (Мати Ірини була економістом.) Закінчила фізико-математичну школу в Мінську. Вступила в Університет і провчилася рік. Паралельно готувалася до вступу в театральне училище. Кинувши університет, поїхала до Москви. З першої спроби вступила і в 1984 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна (курс А. Г. Бурова).

    У 19841991 рр. — актриса Московського театру «Современник».

    У 19911993 рр. — актриса Театру Романа Віктюка. Зокрема, грала головну роль юної героїні вистави «Лоліта» (за романом В. Набокова). Також брала участь у виставах Московського «Театру Луни».

    У кіно дебютувала в 1978 році, ще будучи 10-класницею, — зіграла роль школярки Каті Шумейко в білоруському фільмі режисера І. Добролюбова «Розклад на післязавтра». Юна Ірина знімалася з такими акторами, як Маргарита Терехова і Олег Даль.

    Тонка глибока драматична актриса. Одна з найкрасивіших, талановитих і затребуваних кіноактрис пострадянського періоду.

    Знімалась в фільмах: «Особиста справа судді Іванової» (1985, вчитель літератури), «Викуп» (1986, Марі), «Лялечка» (1988, Олена Михайлівна), «Радості земні» (1988, т/ф, Алла Филимонова), «Кат» (1990, Ольга, головна роль), «Катька і Шиз» (1992, Світлана Петрівна), «Мелодрама із замахом на вбивство» (1992, Тамара, головна роль; к/ст ім. О. Довженка, реж. М. Малецький), «Танцюючі примари» (1992, Наталія Сергіївна), «Макаров» (1993, Марго, коханка), «Шейлок» (1993, Порція), «Розкол» (1993, т/с, Розалія Землячка, революціонер), «Створення Адама» (1993, Ніна), «Роман „alla russo“» (1993, Анна, головна роль), «Я люблю» (1994, Марго, головна роль), «Любов, передвістя печалі» (1994, Марія Костянтинівна, головна роль), «Мсьє Робіна» (1994, Україна, реж. Олександр Бурко; дружина Робіна) та ін.

    Остання роль у кіно — Верховська у фільмі реж. О. Прошкіна «Чорна вуаль» (1995, головна роль).

    Ірина Метлицька померла від лейкемії 5 червня 1997 року, не доживши 4-х місяців до свого 36-річчя. Похована на Троєкуровському кладовищі в Москві.

    Сім'я:

    Пам'ять

    • 2007: Документальний фільм «Померти красивою. Ірина Метлицька» (реж. Георгій Ананов, телекомпанія «ОКО-ТВ»)

    ЛітератураРедагувати

    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.736;
    • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.265-266.

    ПосиланняРедагувати