«Злодій у законі» («злодій» або «законник») (рос. «вор в законе», «вор» або «законник»)[1] — титул деяких членів злочинного світу, які відносяться до його еліти і користуються значним авторитетом[2]. Злодії у законі — це специфічне для СРСР (надалі також і для країн пострадянського простору) явище у кримінальному світі, яке не має аналогів у світовій кримінальній практиці[2], яке утворилося у 1930-х роках і характеризується наявністю жорсткого кодексу кримінальних традицій, а також виключним рівнем закритості і конспіративності[3].

Злодій у законі

Історія ред.

Поява злодіїв у законі у СРСР належить до 1920-1930-х років. Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії[4]. Формування подібний «авторитетів» було зумовлено тим, що в місцях позбавлення волі серед ув'язнених почали виділятися більш «авторитетні»[5]. Їхнє життя було підпорядковано «поняттям», ці люди контролювали «общак» і стежили, щоб інші члени спільноти не порушували «злодійського кодексу». Кодекс, серед іншого, забороняв їм співпрацювати з правоохоронцями, займатися політикою і красти у своїх.

Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів[6].

У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги над Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони зазнали значних втрат[7].

1979 року в Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку[8].

У 1980-х, під час Перебудови, міліціянти намагалися посилити контроль над злочинними організаціями або знищити їх. В цей час від справ відійшли представники старшого покоління злочинців, їхнє місце посіли молодші, які в боротьбі за владу дозволяли собі не дотримуватися злочинного кодексу[5].

Сучасність ред.

Традиційно «злодієм у законі» може вважатися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»[9], злодій у законі ні за яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми, які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)[10].

Число «злодіїв у законі» у 1993—1999 роках[11], 2010 рік
1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2010[12][13][14][15]
1200 1280 1420 1480 1500 1560 1106 149

На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот, ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами[16].

У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн[17].

«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності[18].

Особливу небезпеку являють собою ті «злодії в законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 людей)[19].

За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку[20].

У світі ред.

Україна ред.

Після втечі злодіїв у законі 2005 року з Грузії та 2020 року з РФ, частина з них переїхала до України. Одного з основних кримінальних авторитетів Дніпровського регіону, Сергія Олійника було короновано в Санкт-Петербурзі 2014 року, його колегу Лашу Свану — 1995 року в Москві. Вони керували центральним, східним та південним регіонами України та займалися розподілом злодійського «общака».

У червні 2021 року РНБО склала список 600 «злодіїв», що мали українське громадянство. Найвідоміші з них: Андрій Недзельський («Нєдєля»), Сергій Лисенко («Льора Сумський») та Сергій Олійник («Умка»). Умку було затримано 20 травня 2021 в аеропорту Дніпра при спробі втечі з країни. Того ж дня заарештовано його колегу — Лашу Джачвліані («Лаша Сван»)[21].

Грузія ред.

Відповідно до прийнятого з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі закону «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої таке членство карається позбавленням волі на 5-8 років, а «злодій у законі» позбавляється волі на 7—10 років.

При цьому, злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу». Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».[22]

Поліціянти Грузії при цьому проводили масові незаконні арешти, застосували тортури, а вилучені у злочинців автомобілі і житло передавалися працівникам поліції. Це змусило злочинців втекти з Грузії до Росії, Туреччини й України.

РФ ред.

2018 року «авторитетів» почали масово заарештовувати за найменші злочини.

2020 року в РФ прийнято закон щодо кримінального покарання за статус «злодія в законі». Одним із яскравих прикладів є засудження на 10 років в'язниці найвпливовішого у колишньому СРСР кримінального авторитета Захарія Калашова («Шакро молодий»). Шакро здобув свій статус 2013 року після вбивства Аслана Усояна (Дід Хасан).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. «Вор в законе». Энциклопедия МВД России. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2014.
  2. а б Скобликов, 2002, с. 91-92.
  3. а б Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 396.
  4. Роулисон, 2000, с. 75.
  5. а б Чорна мітка. Чи змогла Україна позбутися "злодіїв у законі" після санкцій РНБО. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  6. Роулисон, 2000, с. 76.
  7. Роулисон, 2000, с. 82.
  8. Гуров, 1990, с. 169.
  9. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 373.
  10. Долгова, 2007, с. 514.
  11. Долгова, 2007, с. 522.
  12. Криминальные войны: «Воры в законе» собираются на специальную встречу для «разбора полетов» [Архівовано 17 травня 2012 у Wayback Machine.] // Інтерфакс-Україна, 24.09.2010
  13. Вор в законе Пичуга из Коми обхаживал депутатов Госдумы, пытаясь внедрить к ним в помощники своих ставленников [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ИА КОМИИНФОРМ, 22.09.2010
  14. Актуальные комментарии [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Информационный сайт «Актуальные комментарии», 30.09.2010
  15. Горевой, Руслан Зона ответственности. Осенью ряды российских воров в законе основательно проредят [Архівовано 19 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Наша Версия, 13.09.2010 копия [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  16. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 374.
  17. Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 397.
  18. Долгова, 2007, с. 522-523.
  19. Долгова, 2007, с. 526.
  20. Michael Schwirtz (29 липня 2008). Vory v Zakone has hallowed place in Russian criminal lore. New York Times. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13-02-2014.
  21. Суд заарештував на два місяці "злодія в законі" "Лаша Свана". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  22. Виды преступных объединений. isfic.info. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 15 травня 2016.(рос.)

Література ред.

Посилання ред.