Відкрити головне меню

Вінцентій Красінський гербу Сліповрон (пол. Wincenty Krasiński; 5 квітня 1782, Боремель, Луцький повіт, Волинське воєводство[1] — 24 листопада 1858, Варшава) — граф, польський, французький та російський генерал, учасник Наполеонівських війн, батько Зигмунта Красінського.

Вінцентій Красінський
Wincenty Krasiński
Wincenty Krasinski (1782-1858).jpg
Народження 5 квітня 1782(1782-04-05)
Боремель
Смерть 3.12.1858 (76 років)
Варшава
Поховання Мазовецьке воєводство
Країна Flag of France.svg Франція
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Приналежність Польща Польща, Франція Франція, Росія Росія
Рід військ кавалерія
Роки служби 19241945
Член Варшавське товариство друзів наук[d]
Звання дивизійний генерал (Франція), генерал від кавалерії (Росія)
Командування 3-й кінно-єгерський полк, польський уланський полк французької армії
Війни / битви Війна четвертої коаліції, Іспансько-французька війна, Війна п'ятої коаліції, Франко-російська війна 1812, Війна шостої коаліції
Титул граф[d]
Рід Красінські
Нагороди Орден Почесного легіону, Virtuti Militari (1810), Орден Святого Станіслава, Орден Святої Анни І ст. (1815), Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ ст (1820), Орден Святого Олександра Невського (1825), Орден Білого Орла (1829), Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира І ст. (1832), Орден Андрія Первозванного (1840)
Вінцентій Красінський у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Походить від Мазовія мазовецького роду, відомого з XIII століття. Його батьками були плоцький староста Ян Красінський (1756—1790) та Антоніна (в дівоцтві Чацька) (1756—1834), дідичі, зокрема, Дунаївців.[2] Брат Ізидор Красінський був бригадним генералом французької служби.

Виховувався у Лемберзі[3] та Варшаві. 1791 року був зарахований до кавалерії Польського королівства. 1793 року підвищений до хорунжого, потім поручика. Був наполеонівським генералом, після поразки французького імператора став вірнопідданим Російської імперії.

На французькій службіРедагувати

З відкриттям в 1806 році кампанії проти російських військ на власні кошти спорядив кавалерійський ескадрон, на чолі якого брав участь у битві під Пултуськом; за відмінну поведінку в бою проведений 15 грудня в полковники.

З 15 січня 1807 перебував при штабі Наполеона і брав участь у битві під Пройсіш-Ейлау, в якій був контужений в праву ногу; за відзнаку отримав свою першу бойову нагороду — хрест ордена Почесного легіону.

6 березня 1807 призначений командиром 3-го кінно-єгерського полку, але вже 25 березня отримав посаду командира польського уланського полку французької гвардії. Своє бойове хрещення він продовжив у битві під Гайльсбергом.

На чолі польсько-французького гвардійського уланського полку брав участь в іспанській війні 1808, де цей полк прославився знаменитою атакою у битві при Сомосьєррі, а сам Красінський на вулицях Мадрида був поранений багнетом в коліно. Також Красінський брав участь у боях при Менорці, Бургосі і Бенавенте, взяття Логроньо, Вальядоліда і Леона.

У кампанії 1809 проти австрійців Красінський брав участь у боях під Еслінгом і Ваграмом, де був поранений списом в шию і шаблею в праву руку і потилицю, в Ваграмському бою командував авангардом корпусу Макдональда і взяв у полон князя Ауерсперга з чотирьохтисячним загоном і 45 гарматами.

У 1810 році нагороджений польським орденом «Virtuti militari»; 13 червня 1811 наданий графом Французької імперії, 30 червня того ж року був удостоєний ордена Почесного легіону і 16 грудня проведений в бригадні генерали.

Людина надзвичайної хоробрості (з 10 отриманих ним ран 9 нанесені холодною зброєю в рукопашному бою), він звернув на себе увагу Наполеона, який обсипав його почестями і нагородами, зробивши його камергером, а дружину його статс-дамою.

Продовжуючи командувати легко-кінним полком, Красінський пройшов з ним всю кампанію 1812 року в Росії і брав участь у всіх найголовніших боях, при цьому особливо відзначився, перебуваючи біля Наполеона, під Смоленськом, Бородіно, Червоним і в боях на Березині.

У 1813 році Красінський знову здійснив ряд бойових подвигів, борючись у цьому році під Бауценом, Дрезденом, Гохкірхеном, Лейпцигом, Фрайбургом, де був поранений списом в лівий бік і шаблею в ліву руку. За відмінності в цих боях, 18 листопада 1813 він був проведений в дивізійні генерали; 14 травня 1813 отримав польський орден св. Станіслава 1-го ступеня.

У кампанії наступного року Красінський брав участь у боях проти коаліційних військ під Брієнном, Сен-Дізьє і Арсі-сюр-Об, причому знову отримав дві рани списом в ліву руку і лівий бік.

ПриміткиРедагувати

  1. З жовтня 1795 року, після III поділу Речі Посполитої, село Боремель знаходилось на території Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Зараз це село Демидівського району Рівненської області
  2. Dunajowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1881. — T. II : Derenek — Gżack. (пол.).— S. 225. (пол.)
  3. З вересня 1772 року, після I поділу Речі Посполитої, місто Львів мало офіційну німецьку назву нім. Lemberg. Він став столицею Королівства Галичини та Володимирії в складі держави Габсбургів, яка 11 серпня 1804 року отримала назву Австрійська імперія, після того, як 18 травня 1804 постановою Сенату[en] (Сенатусконсультом XII року) Наполеон I був проголошений імператором французів.

ДжерелаРедагувати

  • Kieniewicz Stefan. Krasiński Wincenty (1782—1858) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — Tom XV/…, zeszyt 6…. — S. 195—198. (пол.)
  • Федорченко В. И. Свита российских императоров. Т. I. — М., 2005 (рос.)
  • Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи. 1801—1906: Биобиблиографический справочник. — СПб., 2007 (рос.)