Вільне (Самарівський район)

село в Новомосковському районі Дніпропетровської області України

Ві́льне — село в Україні, в Губиниській селищній громаді Самарівського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1994 особи.

село Вільне
Свято-Духівський храм
Свято-Духівський храм
Свято-Духівський храм
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Самарівський район
Тер. громада Губиниська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12100010060039409
Облікова картка Вільне 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 1 994
Поштовий індекс 51260
Телефонний код +380 5693
Географічні дані
Географічні координати 48°44′49″ пн. ш. 35°17′37″ сх. д. / 48.74694° пн. ш. 35.29361° сх. д. / 48.74694; 35.29361
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Місцева влада
Адреса ради 51260, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с.Вільне, вул.Перемоги,23
Сільський голова Кравченко Дмитро Анатолійович
Карта
Вільне. Карта розташування: Україна
Вільне
Вільне
Вільне. Карта розташування: Дніпропетровська область
Вільне
Вільне
Мапа
Мапа

CMNS: Вільне у Вікісховищі

Географія

ред.
 
Присамарські діброви

Село Вільне розташоване на правому березі річки Самара, при впадінні у неї річки Вільнянка. Вище за течією річки Самара на відстані 4,5 км розташоване село Івано-Михайлівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Хащеве, на протилежному березі — селище Зарічне. Через село проходить автомобільна дорога М18 (E105). Поруч проходить залізниця, платформа Вільне за 2 км.

Уздовж р. Самара зберігся великий лісовий масив із заплавних і пристінних дібров, а також природних соснових борів на південній межі ареалу сосни звичайної — так званий Самарський ліс.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1684 84.45%
російська 292 14.64%
вірменська 7 0.35%
румунська 1 0.56%
Усього 1994 100%

Археологія

ред.

На території села Вільне розкопано курганне поховання скіфського знатного воїна (.. IV ст до н е.) зі зброєю і прикрасами із золота.

Історія

ред.

Вільний Брід

ред.

Біля села існувало давнє поселення Вільний Брід, що сягає часів бродників.

Новосергіївська фортеця 1689—1790-ті роки

ред.

Тут біля Вільного Броду і урочища Сорок байраків, 1689 року під час Кримського походу за наказом князя Василя Голіцина, на наступний рік після побудови Богородицької фортеці у Самарі, побудована Новосергіївська фортеця по проекту Вільяма фон Залена, іноземного інженер-полковника на службі Московського уряду. У фортеці був гарнізон у 500 осіб. Її залишки збереглися і донині. На початку квітня 1690 року сюди прийшла чума, що тривала все літо, від якої вимерло все населення фортеці. 1711 року хан Девлет Гірей з ордою осадив Новосергіївську і Богородицьку фортеці. Новосергіївці здалися і видали хану російський гарнізон. За Прутською угодою 1711 і Константинопольською угодою 1712 років Петро І зобов'язався зрівняти з землею фортеці регіону. У 1730-их роках київський генерал-губернатор граф фон Вейсбах поновив фортеці, що послугували базою для війни з Кримом у 1735-39 роках. У середині 1790-ті років з фортеці був виведений гарнізон.

Село Вільне

ред.

Село Вільне виникло в 1776 році.

1886 року тут мешкало 1466 осіб, було 283 дворів, волосне правління, 1 православна церква, 2 магазини, 2 ярмарки, базар на свята, винна фабрика, паровий млин. Слобода Вільне була центром Вільнянської волості.

Приблизна чисельність населення на 1989 рік — 3100 осіб. У 1990-их роках населення села зменшилося за зменшенням чисельності військової частини у лівобережному Гвардійському (нині Зарічне).

До 2020 року було центром Вільненської сільської ради.

Економіка

ред.
  • ПП «ДПК Скіфія».
  • «Вільне 2002», агрофірма, ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

ред.
  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Лікарня.

Пам'ятки

ред.

Постаті

ред.

У Вільному поховані

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Ві́льне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.554

Посилання

ред.


  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних