Делюкін Юрій Петрович

Юрій Петрович Делюкін (29 липня 1994(19940729), смт Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, Україна — 19 лютого 2017, м. Харків, Україна) — солдат Збройних сил України, десантник, учасник російсько-української війни.

Делюкін Юрій Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Делюкін Юрій Петрович.jpg
Загальна інформація
Народження 29 липня 1994(1994-07-29)
Україна Черкаське, Дніпропетровська область
Смерть 19 лютого 2017(2017-02-19) (22 роки)
Україна Харків
(помер від поранень)
Поховання Новомосковський район
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
25 ОПДБр к.svg
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Народився 1994 року в смт Черкаське на Дніпропетровщині. 2010 року закінчив Черкаську загально-освітню школу. Продовжив навчання у Новомосковському професійно-технічному училищі № 48, яке закінчив 2013 року за фахом кухаря. Але його мрією була військова служба в десантних військах. Захоплювався автомобілями та футболом.

Під час російської збройної агресії проти України з 2015 року служив за контрактом, майже рік виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Влітку 2017 планував вчитись на офіцера, склав перший іспит.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

16 лютого 2017 року, під час обстрілу взводного опорного пункту поблизу смт Зайцеве, що на північ від окупованої Горлівки, дістав важке вогнепальне поранення у голову від кулі снайпера. З Бахмута був доставлений санавіацією до Харкова. Було проведено операцію, але врятувати життя воїна не вдалося, він помер о 5:40 19 лютого у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону[1][2].

Після прощання у військовій частині похований на кладовищі села Вільне Новомосковського району, поряд із могилою батька[3][4].

Залишились мати Тетяна Олександрівна і молодший брат.

Нагороди та вшануванняРедагувати

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[5][6].

1 вересня 2017 року на будівлі Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради урочисто відкрито меморіальну дошку на честь загиблого випускника школи Юрія Делюкина[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати