Вільне (Болградський район)

село Тарутинської селищної громади Болградського району Одеської області

Ві́льне (до 1945 року — Ісерлія[1]) — село в Україні, у Тарутинській селищній громаді, Болградського району Одеської області. Населення становить 1685 осіб. Більшість населення села — болгари.

село Вільне
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Громада Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51060170050070258
Облікова картка Вільне (Болградський район) 
Основні дані
Населення 1685
Площа 2,76 км²
Густота населення 610,51 осіб/км²
Поштовий індекс 68556
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д. / 45.98611; 29.04694Координати: 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д. / 45.98611; 29.04694
Середня висота
над рівнем моря
53 м
Водойми р. Киргиж-Китай, р. Ісерлія
Відстань до
обласного центру
159 км
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Березине
Відстань до
залізничної станції
37 км
Місцева влада
Адреса ради 68556, с.Вільне, вул.Центральна
Карта
Вільне. Карта розташування: Україна
Вільне
Вільне
Вільне. Карта розташування: Одеська область
Вільне
Вільне
Мапа
Мапа

Географія ред.

 
Річка Киргиж-Китай на краю села

Село розташоване на правому березі річки Киргиж-Китай, на південному заході району за 8 км від кордону з Молдовою. На південно-східній околиці села річка Ісерлія впадає у річку Киргиж- Китай.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1825 осіб, з яких 868 чоловіків та 957 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1652 особи.[3]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
болгарська 92,70 %
російська 2,67 %
українська 1,60 %
молдовська 1,31 %
гагаузька 1,25 %
вірменська 0,18 %
циганська 0,06 %
інші 0,23 %

Історія ред.

Першими поселенцями на території села були переселенці з Болгарії, які оселилися тут у 1829 — 1831 роках.

За даними 1859 року у болгарській колонії Ісерлія Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1043 особи (524 чоловічої статі та 519 — жіночої), налічувалось 141 дворове господарство, існував православний молитовний будинок[5].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Іваново-Болгарської волості мешкало 1636 осіб, налічувалось 227 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2079 особи (1044 чоловічої статі та 1035 — жіночої), з яких 2059 — православної віри[7].

14 листопада 1945 року було перейменовано на село Іссерлія Новоіванівського району на село Вільне і Іссерлійську сільраду — на Вільнянську.[8][9]

Економіка ред.

Основні напрямки сільського господарства — виноградарство, скотарство, вирощування зернових і технічних культур.

Примітки ред.

  1. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  5. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 307)
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-6. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  8. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 року «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  9. УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..

Джерела ред.