Вікіпедія:Перейменування статей/Милан Обрадович → Мілан Обрадович
Тут містяться обговорення, які вже завершилися. Прохання їх не редагувати.
Милан Обрадович → Мілан Обрадович ред.
У словнику пише: Мі́лан – іменник чоловічого роду, істота (чоловіче ім'я у південних та західних слов'ян). Серби — південні слов'яни. Правило передавання літери i відповідно до правопису § 104. пункт 5 стосується не імен, а прізвищ у південнослов'янських мовах (див. Вікіпедія:Перейменування статей/Колінда Грабар-Кітарович → Колинда Грабар-Китарович#Підсумок), тому прізвище залишаємо через и. --Friend (обг.) 11:46, 12 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- За: Не треба плутати «Мі́лан» і «Мила́н». Якщо у західних слов'ян «Мілан», то і у південних має бути так. Завжди було «Мілан».--Словолюб (обговорення) 07:51, 16 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Проти Правила для прізвищ застосовуються і до імен. Така наявна практика. У сербській мові м'якість позначається явно, а м'якої МЬ просто немає. Тим паче передача через И робить виразною етимологію імені: Милан - милий.--ЮеАртеміс (обговорення) 10:22, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Щодо Колинди: на жаль, прогавив момент для оскарження. Вона не Koljinda, a Kolinda.--ЮеАртеміс (обговорення) 10:24, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Щодо Колинди: ім’я не слов’янське, тому там у принципі не могло бути lji. А Ваша позиція не витримує критики. Виходить, якщо це ім’я носитиме румунка (бо є румунське слово «колінда») або, скажімо, італійка, то ми писатимемо «Колінда» як в оригіналі, а якщо слов’янка, то «Колинда». Це те саме, що ім’я «Моніка» у випадку південних слов’ян передавати як «Моника». Не доводьте ситуацію до абсурду!--Словолюб (обговорення) 08:09, 16 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Микола теж "неслов'янське". Ім'я засвоєне. Так, за чинним правописом однойменні представники різних народів пишуться по-різному.--ЮеАртеміс (обговорення) 06:30, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Я мав на увазі не Миколу, а нові, не засвоєні хорватською мовою запозичені імена, а до нових, не засвоєних мовою запозичень застосовуються, як відомо, правила правопису інші, ніж ті, що діють для питомої хорватської лексики або давніх, засвоєних запозичень. Микола засвоєне, Колінда — ні. Як і Моніка. Також прошу навести правило, де «за чинним правописом однойменні представники різних народів пишуться по-різному». Тільки, будь ласка, гранично конкретно. Не мислію по древу.--Словолюб (обговорення) 20:28, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Микола теж "неслов'янське". Ім'я засвоєне. Так, за чинним правописом однойменні представники різних народів пишуться по-різному.--ЮеАртеміс (обговорення) 06:30, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Щодо Колинди: ім’я не слов’янське, тому там у принципі не могло бути lji. А Ваша позиція не витримує критики. Виходить, якщо це ім’я носитиме румунка (бо є румунське слово «колінда») або, скажімо, італійка, то ми писатимемо «Колінда» як в оригіналі, а якщо слов’янка, то «Колинда». Це те саме, що ім’я «Моніка» у випадку південних слов’ян передавати як «Моника». Не доводьте ситуацію до абсурду!--Словолюб (обговорення) 08:09, 16 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Милан також присутній у УЛІФ.--ЮеАртеміс (обговорення) 10:30, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Витяг зі словника, до відома.
- Мі́лан – іменник чоловічого роду, істота (чоловіче ім'я у південних та західних слов'ян)
- Мила́н – іменник чоловічого роду, істота (ім'я) -- тут без конкретики, звідки--95.90.178.111 11:20, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- А до чого тут твердість / м'якість? Хіба «і» не може бути твердим ? Тим більше, якщо послухати, то звучить воно таки ближче саме до «і»--V Ryabish (обговорення) 14:05, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- До нерозрізнення И/І в мові-джерелі. Там лише м'якість/твердість значуща. І як позначити твердість І? Тим паче тверда І вимираюче діалектне явище.--ЮеАртеміс (обговорення) 06:32, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Милан також присутній у УЛІФ.--ЮеАртеміс (обговорення) 10:30, 15 червня 2018 (UTC)[відповісти]
И (І) передається через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Христов; Белич, Караджич, Милетич, Радич, Ягич; але через ї після голосного: Раїч, Стоїч та через і — на початку слова: Ікономов, Ілієв; Івич, Ігнатович.
— § 104. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ
- Я знаю про цей пункт правопису. Моя суб'єктивна думка - він є незакінчений і не описує всі можливі варіанти. Оскільки ці мови є однієї мовної сім'ї з українською, то тут має значення не так фонетика, як морфологія. І автори Правопису намагались це відобразити. Зокрема передавати в суфіксах «-ич» чи «-ович» українську «и». І це практично завжди є правильно. Так само в похідних від власних назв, які присутні в українській мові: «Великий ->Величков» і т.п. Але завжди передавати сербське «и» українською «і» - неправильно. Особливо це стосується прізвищ, утворених від імен (а у сербській мові таких - більше 90 %, про потребі знайду книжку, яка це підтверджує). Тобто, за правописом, треба передавати прізвище, утворене, наприклад, від імені «Ібрагім» (а саме у такій формі це ім'я відоме в українській мові), як «ібрагимович», що явно є нонсенс. Така сама історія з «Мілан», тим більше це ім'я є не тільки в сербській мові, а й в інших слов'янських.--V Ryabish (обговорення) 10:59, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Проти Сербське ім'я завжди було Милан, очевидний загальнослов'янський корінь мил-. Правопис приписує передавати сербське и як и. --В.Галушко (обговорення) 12:54, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Наведіть це правило, де «правопис приписує передавати сербське и як и» саме в особових іменах, а не прізвищах і т. ін.--PuppetSlayer (обговорення) 14:21, 16 серпня 2018 (UTC)[відповісти]
- «И/І передається через и в прізвищах, належних до південнослов'янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.)». Про імена не сказано, але це випливає з того що «немає розрізнення и — і». Якщо так належить передавати в прізвищах, то слід передавати так і в іменах, якщо не застережено окремо. --В.Галушко (обговорення) 14:32, 16 серпня 2018 (UTC)[відповісти]
- Наведіть це правило, де «правопис приписує передавати сербське и як и» саме в особових іменах, а не прізвищах і т. ін.--PuppetSlayer (обговорення) 14:21, 16 серпня 2018 (UTC)[відповісти]
- Коментар у даному випадку можна говорити про традицію передачі цього імені як Милан [1] [2] [3] --Чорний Кіт Обг. 13:47, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- взагалі-то, друге посилання не підтверджує цю тезу (але й не спростовує), бо там виділений текст болгарською мовою --V Ryabish (обговорення) 20:47, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
- Взагалі, перше і третє посилання теж нічого не підтверджують щодо предмету спору, точніше лише підтверджують, що існують два різні (хоч і споріднені) імені з різними наголосами, які, як писав Словолюб, не треба плутати: «Мі́лан» і «Мила́н». Тут, як я розумію, ми обговорюємо сербське (а не українське) ім'я, тому, звісно, має бути «Мілан».--PuppetSlayer (обговорення) 14:21, 16 серпня 2018 (UTC)[відповісти]
- взагалі-то, друге посилання не підтверджує цю тезу (але й не спростовує), бо там виділений текст болгарською мовою --V Ryabish (обговорення) 20:47, 17 червня 2018 (UTC)[відповісти]
Підсумок: не перейменовано. У новому правописі це правило поширили і на імена: И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов'янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.).--Анатолій (обг.) 22:39, 1 грудня 2019 (UTC)[відповісти]