Відповідальне споживання
Відповідальне споживання (англ. responsible consumption), або розумне чи стійке споживання — поняття в економіці, яке характеризує економне використання природних ресурсів в рамках задоволення тільки необхідних потреб.
Відповідальне споживання — один з 12 пунктів в списку 17 глобальних цілей,[1] визначених ООН для світових лідерів — президентів, модних брендів, корпорацій. Рух активно підтримується акціями і соціальною активністю відомих компаній та активістів різного рівня.
Історія проблеми ред.
- Згідно доповіді Всесвітнього економічного форуму,[2] ще в 1798 році Томас Мальтус попереджав про наслідки перенаселення.
- 1972 рік — Конференція ООН з проблем довкілля.[3] Основний висновок — відповідальне споживання робить життя народів кращим.
- 1992 рік — Конференція ООН з довкілля і розвитку. Озвучена проблема різкого погіршення стану планети.
- 2003 рік — Запуск Маракешського процесу зі сталого споживання та виробництва,[4] розрахованого на 10 років.
- 2012 рік — Конференція ООН зі сталого розвитку, на якій офіційно відзначені успіхи в роботі Маракешського процесу.
Принципи відповідального споживання ред.
| Цілі сталого розвитку | |
| |
|
Ціль 1. Подолання бідності | |
- Зведення до мінімуму накопичення природних і будь-яких інших ресурсів.
- Зменшення кількості відходів за рахунок повторного використання.
- Використання відновлюваних ресурсів.
- Впровадження продуктів з великим життєвим циклом.
- Передача досвіду майбутнім поколінням.
Відповідальне споживання в суспільстві ред.
Серед торгових марок, стурбованих ідеєю відповідального споживання, неодноразово помічені «IKEA»[5] з їх повним переходом на світлодіоди, «H&M» і «Walmart», які взяли участь у тижні «Зеленого життя» в Китаї.[6] У світі моди майданчиками для поширення ідеї вторинного споживання стали відомі рупори — «Vogue», «Glamour», «GQ».
5 основних способів відповідального споживання ред.
1. Мати не більше 100 речей. У 2008 році Дейв Бруно започаткував рух «The 100 Thing Challenge». Його виступ на конференції «TED» [7] переглянули понад 100 тисяч осіб.
2. Розставити пріоритети. Пітер Волш стверджує, що якщо сформувати чіткі пріоритети і цілі, відмовитися від другорядних речей буде простіше.
3. Витрачати гроші на враження. Купівля речей неодмінно пов'язана з поняттям гедоністичної адаптації, а до вражень це не відноситься.
4. Тимчасово відмовитися від електроніки, щоб виключити покупки в інтернеті.
5. Не купувати, а брати в оренду. Найпростіший спосіб заощадити гроші на дійсно важливі речі, отримавши максимум користі негайно. Купуючи, ви переплачуєте в 10 разів за можливість просто вважатися господарем речі, не використовуючи її ресурс навіть на 50%.
Примітки ред.
- ↑ 12 Responsible Consumption And Production [Архівовано 21 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Sustainable Consumption: Stakeholder Perspectives [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Декларация Конференции Организации Объединенных Наций по проблемам окружающей человека среды [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ The Marrakechprocess [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Как изменить мир к лучшему, не выходя из дома [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ За разумное потребление [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ The 100 things challenge|Dave Bruno|TEDxClaremontColleges. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 18 травня 2018.