Потьомкінська вулиця (Миколаїв)
Вулиця Потьомкінська — вулиця в історичній частині міста Миколаєва. Названа в пам'ять про засновника міста князя Г. О. Потьомкіна-Таврійського.
| Вулиця Потьомкінська Миколаїв | |
|---|---|
 Ріг вулиць Потьомкінської і Радянської | |
| Місцевість | Історичний центр |
| Район | Центральний |
| Назва на честь | Потьомкін Григорій Олександрович |
| Колишні назви | |
|
Купецька Потьомкінська Плехановська | |
| Транспорт | |
| Трамваї | № 11, № 3, № 1 |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі |
Собор Різдва Богородиці Миколаївський державний обласний театр ляльок Будинок № 69 — аптека Гейне (1904 р.) в готико-мавританському стилі Будівля колишнього жіночого комерційного училища, згодом суднобудівного технікуму, а в останні десятиліття — ПКБ «Прогрес» Стара грецька церква (не збереглася) «Петербурзький готель» (1869 р.) Б. Сібера (не зберігся) парк Народний сад |
| Навчальні заклади | Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Потьомкінська вулиця у Вікісховищі | |
Розташування ред.
Потьомкінська — поздовжня вулиця старого Миколаєва. Вона починалася від поворотної ділянки Нікольльської вулиці і закінчувалася у Садової. Зараз вулиця проходить паралельно Великій Морській та тягнеться від Нікольської на північному заході до вулиці 1-ї Воєнної на сході, упираючись в парк Народний сад.
Історія ред.
У 1822 р. поліцмейстер П. І. Федоров запропонував назвати цю вулицю Бірженською — від візницької біржі, повз яку вона проходила. У 1835 р. поліцмейстером Г. Г. Автономовим була перейменована в Купецьку — за Різдвяно-Богородицьким собором, який в народі називався Купецьким. Вулиця проходила повз Красні ряди (два квартали торгових будинків-рядів), де продавали «красний товар» — тканини різних сортів. Тут жваво торгували купці. Вони ж давали гроші на будівництво Купецького собору. Хоча Потьомкінська вулиця і не мала парадного вигляду, як, наприклад, Адміральська або Нікольська, але у старому Миколаєві вона відносилася до престижних вулиць, на яких селилися багаті люди і місцева знать. Завдяки архівним данним збереглися їхні імена. Це міський суддя 4-ї ділянки статський радник К. С. Канін (1894 р.); старший помічник Миколаївського порту генерал-майор П. А. Ішеєв (1904 р.); відомий вчений та інженер-ракетник генерал-лейтенант К. І . Константинов, який завідував виготовленням бойових ракет на Миколаївському ракетному заводі (1869 р.); начальник жандармської команди капітан М. І. Крамарев (1869 р.); миколаївський міський голова О. М. Соковнін (1904 р.), який був також головою Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства.
У 1890 р. до 100-річчя Миколаєва вулицю перейменували на Потьомкінську — в пам'ять про засновника Миколаєва. Після революції, в 1920-ті роки, Потьомкінська перетворилася на Плеханівську — в пам'ять про революціонера-марксиста Г. В. Плеханова. Після 1945 року вулицю Одеську (за Одеським напрямком), яка продовжувала Потьомкінську за Садовою, також перейменували в Плеханівську, вдруге змінивши нумерацію будинків. У 1989 році, до 200-річчя Миколаєва вулиці повернули назву Потьомкінська.
Пам'ятки та будівлі ред.
- Собор Різдва Богородиці на розі вулиць Потьомкінської і Лягіна.
- Миколаївський державний обласний театр ляльок знаходиться в будинку № 53.
- Влітку 1999 р. з ініціативи та за фінансової підтримки відомого в Миколаєві мецената і видавця Валерія Карнауха на розі Потьомкінської і Радянської вулиць встановлена меморіальна дошка на честь князя Г. О. Потьомкіна-Таврійського.
- На місці будинку № 31, на розі вулиць Пушкінської та Потьомкінської, з дня заснування міста знаходилася дерев'яна церква в ім'я Святителя Миколая, побудована греками. У 1812 р. церква занепала, і замість неї греки побудували в 1813–1817 роках нову, кам'яну, на розі Фалєєвської та Нікольської вулиць («Грецька церква»), яка існує і понині.
- На наступному кварталі по непарній стороні знаходиться будівля колишнього жіночого комерційного училища, в якому згодом розташовувався суднобудівний технікум, а в останні десятиліття — ПКБ «Прогрес».
- На розі Потьомкінської і Фалєєвської у будинку № 35 була колись жіноча школа, а потім повітове училище (будинок Вальда 1892 р.).
- У кутовому будинку № 30 жила баронеса А. О. Рено (1904 р.), почесний член Миколаївського благодійного товариства. Це була представниця добре відомого в Миколаєві та Одесі прізвища Рено, представлена в Миколаєві декількома поколіннями.
- У кварталі між Соборною та Маріупольською вулицями у будинку № 57 розташовувався «Петербурзький готель» (1869 р.) Б. Сібера, підірваний під час Другої світової війни.
- Поряд у будинку № 59 — аптека Гейне (1904 р.) в готико-мавританському стилі. Зараз у цьому будинку також знаходиться аптека.
- парк Народний сад
- Вулицею Потьомкінською з 1914 р. ходить трамвай. До цього з 1904 тут ходила конка. Зараз Потьмкінською пролягає частина трамвайних маршрутів № 3, 1 та № 11.
Література ред.
- Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. (рос.)