Вулиця Каруни — вулиця у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпро. Довжина до Амурського моста — 3800 метрів (до Мануйлівського проспекту — 3100 метрів).

Вулиця Каруни
Дніпро
Пам'ятник Комунарам
Пам'ятник Комунарам
Пам'ятник Комунарам
Місцевість Мануйлівка, Кирилівка, Барафа
Район Амур-Нижньодніпровський
Назва на честь генерала Василя Каруни
Колишні назви
Залізнична вулиця
Транспорт
Автобуси 36, 51, 207, 208, 212, 236, 237, 239, 240, 242, 243, 266, 267, 268, 739, 11519
Трамваї 6, 9
Тролейбуси 3, 15
Маршрутні таксі 4, 7, 23, 27, 31, 41, 48, 59, 70, 79, 82, 149, 158, 204
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Опис ред.

Вулиця Каруни починається від шляхопроводу Слобожанського проспекту через залізницю з осі вулиці Вільхового Лісу, що розташована по іншу, східну сторону шляхопроводу. Половину своєї довжини вулиця йде на північний захід, після чого повертає на південний захід і закінчується Амурським мостом на правому березі річки Дніпро. Вулицею прокладено трамвайну лінію маршрутів № 6 та 9 із правого берега міста.

У середині проспекту 5-поверхова забудова, наближена до місцевості Кирилівка біля пасажирського залізничного зупинного пункту Платформа 193 км (Кирилівка). Після декомунізації, у 2016 році перейменовано парк імені Кірова в Кирилівський парк.

Після шляхопроводу через залізницю на Янтарну вулицю, вулицю забудовано двоповерховими пошарпаними житловими багатоквартирними будинками часів ранньої радянської індустріалізації. Вулицею пролягає автошлях територіального значення Т 0401.

Історія ред.

Вулиця з'явилася, коли на західному й північному краї Мануйлівки у 1873 році було закінчено будівництво дільниці Катерининської залізниці Синельникове — Катеринослав, з кінцевою станцією Катеринослав (нині — Нижньодніпровськ) і Катеринослав-Пристань. Вулицю було прокладено вздовж південної та східної сторони Катерининської залізниці.

На початку вулиці, де вона починалася від перехрестя з Новомосковським шосе на початку радянської окупації розвивався адміністративний центр міста Амур-Нижньодніпровська з будівлею виконкому (вулиця Каруни № 1), залізничним вокзалом Нижньодніпровськ і двоповерховими будівлями.

У 1954 році перехрестя з Новомосковським шосе зникло після побудови віадуку через залізницю. До цього перед переїздом через залізницю існували багатогодинні затори, в один із яких потрапив нарком Серго Орджонікідзе, після чого почалося будівництво віадука[1].

До перейменування вулиця мала назву Залізнична. Наприкінці 1940-х років перейменована на честь генерал-майора Василя Каруни (18991943), який загинув на Зеленому острові при звільненні міста[2].

На початку 1960-х років побудовано шляхопровід через Новомосковське шосе та залізницю, тоді ж вулиця Каруни втратила прямий перехресний зв'язок з сучасним Слобожанським проспектом.

Перехресні вулиці ред.

  • вулиця Вільхового Лісу,
  • Слобожанський проспект,
  • Смарагдова вулиця,
  • вулиця Полонської-Василенко,
  • вулиця Бажова,
  • шляхоперехід через залізницю на Янтарну вулицю,
  • Луговська вулиця,
  • вулиця Серафимовича,
  • Саперна вулиця,
  • Конотопський провулок,
  • Конотопська вулиця,
  • провулок Вирового (колишній провулок революціонера Кочкіна),
  • вулиця Миколи Сумцова,
  • Трамвайна вулиця,
  • вулиця Софії Русової (колишня вулиця Сиворонова),
  • вулиця Амур-Гавань,
  • Мануйлівський проспект,
  • Амурський (Старий) міст.

Будівлі вулиці ред.

  • № 1 — Дніпропетровське відділення Українського державного інституту мінеральних ресурсів ДП (УкрДГРІ), колишня Амур-Нижньодніпровська міська рада, згодом Амур-Нижньодніпровська районна рада; будинок зведено у 1923—1925 роках за проєктом архітектора Дмитра Скоробогатова[3]; Бомбосховище громадянської оборони;
  • № 3 — служба кур'єрської доставки «Автолюкс»;
  • № 14В — аптека;
  • № 14 — вокзал станції Нижньодніпровськ;
  • № 22 — Дніпровська ремонтно-реставраційна майстерня;
  • № 62 — громадська організація «Шанс+»;
  • № 69А — дитячий садок № 45 «Барвінок»;
  • залізничний зупинний пункт 193 км;
  • № 75/1 — TIR-стоянка;
  • № 93Г — АГЗС «СхідГаз»;
  • № 95 — підстанція швидкої медичної допомоги;
  • № 101А — магазин «Продукти»;
  • № 127 — філія № 1 Дніпровської міської бібліотеки[4][5]; гуртожиток № 2 заводу імені Комінтерну;
  • № 129 — загальноосвітня середня школа № 26;
  • пам'ятник комунарам — був відкритий у 1958 році та реконструйований у 1975 році. Статуя у 8,5 метрів у голові з робітничим з пистолетом, справа — російським селянином з рушницею й зліва — студентом з свитком; встановлено на честь Задніпровських революціонерів Амуру, Мануйлівки, Сахалину й Султанівки; тут поховано: П. П. Артошенко, Ф. П. Васильєв, А. І. Волович, С. І. Журавльов, С. Зінаков, В. В. Козлов, М. Є. Конотопець, П. Кочкін, І. Кукса, С. Кукса, В. М. Логаш, А. К. Манкевич, П. Панус, В. Тульський, С. Шукаїн, Яманницький;[6]
  • № 131 м — АТБ-Маркет № 289;
  • № 135А — СТО «911»;
  • № 137 — СТО «Гугуце».

Світлини ред.

Примітки ред.

  1. Шоссейка. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 27 квітня 2019.
  2. Сацута, Валентина. Визволення м. Дніпропетровська. Жовтень 1943 року. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
  3. Кавун, Максим. Архитектор «золотого века» Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
  4. Бібліотека № 1 | Дніпровська Центральна міська бібліотека. library.dp.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  5. Контакти | Дніпровська Центральна міська бібліотека. www.library.dp.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  6. Шукач | «Пам'ятник комунарам» на вул. Каруни у Дніпрі. www.shukach.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.

Джерела ред.