Вулиця Каменярів (Львів)
Вулиця Каменярів — невеличка вулиця у Галицькому районі міста Львова[4][5], неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Крушельницької та Матейка з вулицею Дорошенка[6].
Вулиця Каменярів Львів | |
---|---|
Місцевість | Історичний центр Львова |
Район | Галицький |
Колишні назви | |
Сикстуська Бічна, Кляйновська, Кляйнґассе, Клейновська | |
польського періоду (польською) | Sykstuska Boczna, Kleinowska |
радянського періоду (українською) | Клейновська |
Загальні відомості | |
Протяжність | 65 м |
Координати початку | 49°50′10.62″ пн. ш. 24°1′11.95″ сх. д. / 49.8362833° пн. ш. 24.0199861° сх. д. |
Координати кінця | 49°50′11.70″ пн. ш. 24°1′09.77″ сх. д. / 49.8365833° пн. ш. 24.0193806° сх. д. |
поштові індекси | 79007[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній |
Покриття | бруківка |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 3, 5, 7[2] |
Архітектурні пам'ятки | № 3, 5, 7[3] |
Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
Забудова | класицизм |
Парки | імені Івана Франка |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Каменярів у Вікісховищі |
Історія та назва
ред.- до 1871 року — Сикстуська Бічна, через те, що вулиця прокладена територією давнього (з XVII століття) фільварку вченого Еразма Сикста.
- 1871 — 1941 роки — Кляйновська, на честь Яна Кляйна, львівського підприємця, власника броварні на Погулянці.
- листопад 1941 — липень 1944 років — Кляйнеґассе.
- липень 1944 — 1946 років — Клейновська.
- від 1946 року — сучасна назва вулиця Каменярів на згадку про те, що замощування цієї вулиці бруківкою надихнуло Івана Франка на написання вірша «Каменярі», він на той час (1878–1879) мешкав в будинку на вул. Крашевського, 25 (нині — вулиця Крушельницької, про що сповіщає пам'ятна таблиця радянських часів на розі цих вулиць[7].
Забудова
ред.В архітектурному ансамблі вулиці Каменярів переважає класицизм[8]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 3 — будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 142-м[3]. У цьому будинку за Польщі діяв дешевий ресторан (корчма) Вікторії Гонсьорової[9].
№ 5 — двоповерхова кам'яниця збудована за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського у 1877 році в стилі неоренесансу на замовлення книговидавця[10], професора Львівського університету Броніслава Губриновича[11] та належала родині Губриновичів до 1939 року[10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 143-м[3].
№ 7 — двоповерхова кам'яниця збудована за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського у 1877 році в стилі неоренесансу. У цьому будинку тривалий час мешкав Почесний професор Львівської академії ветеринарної медицини Вацлав Морачевський[12] зі своєю дружиною — першою в Австро-Угорщині жінкою-медиком, письменницею, громадською діячкою — однією з перших галицьких феміністок Софією Окуневською[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 144-м[3]. У вересні 2019 року, в межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставрована вхідна дубова брама цього будинку[14].
Цікавий факт
ред.Пам'ятковий будинок, в якому мешкав І. Франко, має адресу Крушельницької, 25. Подекуди пишуть — Каменярів, 4, але це помилково. Хоча за Польщі існував будинок за адресою: вул. Клейновська, 4[15].
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 30 листопада 2024.
- ↑ а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Список вулиць Личаківського районного суду м. Львова. lk.lv.court.gov.ua. Личаківський районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 17 червня 2024. Процитовано 30 листопада 2024.
- ↑ Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (К). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 19 травня 2024. Процитовано 30 листопада 2024.
- ↑ Вулиця Каменярів. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2024.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 25.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 99.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 14.
- ↑ а б Ілько Лемко. Каменярів вул. Вілла (№ 5). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 113.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 31.
- ↑ Ярослав Янчак. Вулиця Каменярів. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Ганна Пищула (27 вересня 2019). Відновлено дубову браму в будинку на вул. Каменярів, 7: вартість робіт 63,8 тис. грн. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 250, 258.
Джерела
ред.- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Каменярів вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 99. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 25, 83, 108. — ISBN 966-603-115-9.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
Посилання
ред.- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Каменярів. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
- Катерина Родак. Біля парку Франка зведуть новий будинок та кав'ярню з терасою. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.