Відкрити головне меню

Погуля́нка — місцевість Личаківського району Львова, в яку входить лісопарк «Погулянка» і район між ним, Личаківським кладовищем і вулицями Студентською та Зеленою.

Погулянка
Львів
Погулянка

Кінцева зупинка трамваю № 1 на Погулянці
Загальна інформація
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Личаківський
Адмінодиниця Львів
Поштовий індекс 79017
Телефонний код 032
Головні вулиці Погулянка, Вахнянина
Підприємства колишній завод «Укрвино»
Заклади освіти
та культури
Центр творчості дітей та юнацтва Галичини
Парки Лісопарк «Погулянка»
Транспорт
Трамвай 1
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 2032280 ·R (Львів)


Назва «Погулянка» походить від слова «гуляти».

ІсторіяРедагувати

У XVII столітті нинішня Погулянка була частиною так званої Аттельмаєрівської Пасіки. Першими свій маєток тут збудувала родина Деймів. 1810 року частину ланів придбав відомий львівський адвокат Францішек Венґлінський. Він теж збудував тут маєток. Саме завдяки Венґлінському ця місцина стає прогулянковим парком, а прилеглу до маєтку територію було названо на його честь — «Лісок Венґлінського».

У 1821 році Погулянку придбав ресторатор Йоган Дістль і висадив тут парк.

У середині XIX століття ці землі перейшли у власність Яна Кляйна. Новий господар упорядкував ділянку та на місці осушеного ставу збудував броварню. Тривалий час пиво Кляйна вважалося найкращим у Львові. Ресторан на Погулянці славився смаженими курчатами та варениками зі сметаною, а в літньому павільйоні цукерні Майсона любителі відпочинку на природі пригощалися вишуканим морозивом різних ґатунків. В ті часи місцевість стали називати «Львівською Швейцарією».[1]

На початку ХХ століття Погулянка дещо втратила свою колишню привабливість через появу промислових об’єктів і початком спекулятивної забудови околиць. Після приходу радянської влади, у 1940 році розпочато роботи по створенню міського парку культури та відпочинку «Погулянка». Тоді розпочалися роботи з впорядкування території паркового масиву, але усі плани з подальших робіт у парку перервав початок війни. За період німецької окупації роботи в парку зупинились, але по війні поновилися. 1962 року розроблено проект лісопарку «Погулянка». 1989 року лісопарком «Погулянка» проклали асфальтовану доріжку, а три ставочки, через які тече потік Пасіка, обклали камінням та бетоном, а також було розроблено проект освітлення паркової алеї.

В межах лісопарку на початку ХХІ століття залишилися два хутори: один з них має адресу — вул. Пасічна, 86-а і 88-а, а інший — вул. Вахнянина, 39, розташований у глибині парку поблизу колишнього костелу вірменських черниць-бенедектинок, збудованого у 1897 році. Нині храм належить парафії Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ. Його відвідує лише декілька людей, переважно це мешканці прилеглого хутора.

1988 року до входу в лісопарк була прокладена трамвайна колія, якою курсував трамвайний маршрут № 7 (з 2019 року — № 1).

Сьогодні Погулянка — це, крім лісопарку, елітний район малоповерхової забудови, а також поступово тут з'являються сучасні житлові комплекси.

Важливі спорудиРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати