Вікіпедія

Вулиця Золота (Броди)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Золота.

Ву́лиця Зо́лота — одна з центральних вулиць міста Броди, Львівської області. Починається від перехрестя з площею Ринок і вул. Франка та прямує у бік міського парку «Райківка», утворюючи перехрестя з вулицями — Академіка Щурата, Галини Столяр, Василя Стефаника та Петра Полтави.

Вулиця Золота
Броди
Житловий будинок (вул. Золота, 15)
Житловий будинок (вул. Золота, 15)
Житловий будинок (вул. Золота, 15)
Місцевість Місто
Колишні назви
Золота, Стефанії, Франц Йосифґассе, Уланів Креховецьких, Гітлера, Леніна
австрійського періоду (українською) Стефанії, Франц Йосифґассе
австрійського періоду (німецькою) Stefanie, Franz Josefgasse
польського періоду (польською) Złota, Ułanów Krechowieckich
радянського періоду (українською) Леніна
радянського періоду (російською) Ленина
Загальні відомості
Протяжність 239 м.
Координати початку 50°05′02″ пн. ш. 25°08′39″ сх. д. / 50.0840194° пн. ш. 25.1443139° сх. д. / 50.0840194; 25.1443139Координати: 50°05′02″ пн. ш. 25°08′39″ сх. д. / 50.0840194° пн. ш. 25.1443139° сх. д. / 50.0840194; 25.1443139
Координати кінця 50°05′00″ пн. ш. 25°08′51″ сх. д. / 50.0835389° пн. ш. 25.1475694° сх. д. / 50.0835389; 25.1475694
поштові індекси 80600[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—41[2]
Архітектурні пам'ятки № 1, 4, 8, 9, 11, 12, 14
Поштові відділення МВПЗ Броди (пл. Ринок, 15)[1]
Аптеки «Здорова родина», «ЗІ», «Подорожник», «На Золотій»
Забудова модерн, пізня готика, конструктивізм, пізній класицизм, ампір, сецесія
Комерція АТБ
Підприємства ВАТ «Галант»
Парки Райківка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа

Прилучається вулиця Вірменська.

Назва ред.

За свою історію вулиця декілька разів змінювала свою назву. Так у XVII—XIX столітті — Золота, наприкінці XIX — початку XX століть — Стефанії (є також згадки про Франц Йосифґассе), на честь Стефанії Бельгійської, дружини кронпринца Австрії Рудольфа, ім'ям якого було названо гімназію, що знаходилася тоді в кінці вулиці. На початку XX століття перейменована на вулицю Золоту, через те, що на цій вулиці мешкали найзаможніші люди міста — переважно юдеї. У 1920—1930-х роках — вулиця Уланів Креховецьких, на честь польського уланського полку, який 1917 року відзначився в битві з австро-угорськими військами біля с. Крихівці, під час німецької окупації — Адольф Гітлерштрассе, а від 1944 року іменувалася вулицею Леніна. 1991 року рішенням Бродівської міської Ради народних депутатів повернуто історичну назву — вулиця Золота[3][4].

Забудова ред.

В архітектурному ансамблі вулиці Золотої переважають модерн, пізня готика, конструктивізм, пізній класицизм, ампір, сецесія. Декілька двоповерхових кам'яниць на вулиці Золотій внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

№ 1. Колишній будинок юдейського кагалу
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1748-м
Наріжна кам'яниця споруджена на початку XIX століття та у первісній споруді містилося казино. Як стверджує Натан Ґельбер у своїй книзі «Історія євреїв Бродів 1584—1943», виданій у 1955 році в Єрусалимі, що там був саме будинок юдейського кагалу — будинок, у якому містилися різні установи юдейської громади Бродів. Початково це був один будинок, але у другій половині XIX століття, орієнтовно, у 1860-х—1880-х роках. місцеві євреї придбали ще декілька будинків на вулиці Золотій та перебудували їх в стилі пізнього класицизму, фактично об'єднавши декілька маленьких кам'яниць в одну велику, видовжену вздовж вулиці Золотої споруду. Фасад першого поверху рустований, другого членований пілястрами. Вікна прямокутні з обрамленням та підвіконним карнизом. Над обрамленням вікон першого поверху руст розчленований за принципом клинчастої перемички з виділенням замкового каменю. Балкони другого поверху підтримують консолі[5]. У такому вигляді вона дійшла до наших днів.

Цікавим об'єктом кагального будинку була арка або наскрізний арковий прохід через перший поверх будинку. Відомо, що найдовшою вулицею центральної частини Бродів тоді була сучасна вулиця Вірменська, що починалася від сучасної вулиці Шевченка та прямувала через цей арковий прохід, що знаходився, там, де нині міститься центр обслуговування «Vodafone Україна» та закінчувалася біля Великої церкви, як тоді називали церкву Різдва Пресвятої Богородиці, тобто був продовженням вулиці Вірменської. У 1960-х роках, тодішня влада вирішила, що там не повинно бути аркового проходу і його було замуровано, а замість нього з'явилося нове приміщення, де пізніше відкрився магазин «Парфумерія, косметика» та містився там до кінця 1990-х років. Так було втрачено ще один цікавий архітектурний об'єкт в центральній частині міста[6].

Нині на першому поверсі будинку містяться магазини — мережі «35», побутової техніки «Сатурн», «Олімп», «Комп'ютерний всесвіт», тканин «Смерічка», центри обслуговування «Vodafone» та «Київстар», жіночого одягу «Любо—Н», постільної білизни «Шанс» та магазин мережі аптек «Здорова родина».

№ 2. Цю адресу має відділення № 2584 міжнародного поштово-логістичного оператора «Міст Експрес», відділення «Західне № 7» АТ КБ «Приватбанк»[7].

№ 3. Перший поверх кам'яниці нині займає магазин одягу «Віона».

№ 4.
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1749-м
Кам'яниця кінця XVII — XVIII століття.

№ 6. На першому поверсі кам'яниці нині міститься магазин товарів для мобільних телефонів «Жжук».

№ 7. До 1939 року на цьому місці стояла типова для цієї вулиці двоповерхова кам'яниця. Під час бомбардування міста німецькою авіацією в неї влучила авіабомба та спричинила значні руйнування. По війні залишки будинку були розібрані, а вже у 1960—1970-х роках там з'явилася сучасна будівля, яку протягом усього часу існування займали різні магазини. До 2017 року містився магазин мережі супермаркетів «Колібріс». Наприкінці того ж року ТзОВ «Ріал Істейт» проведено реконструкцію нежитлового приміщення магазину під магазин продовольчих та непроводовольчих товарів[8], де 10 листопада 2017 року відкрився магазин мережі супермаркетів АТБ[9].

№ 8.
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1750-м
Двоповерхова кам'яниця споруджена наприкінці XVII століття — початку XVIII століття в стилі пізньої готики у поєднанні з пізнім класицизмом та ампіром. Прямокутний в плані будинок, фасад якого членований пілястрами та завершується нескладним профільованим карнизом. Віконні прорізи другого поверху декоровані обрамленням та підвіконниками. Декоративні елементи дзеркал під вікнами — стукко, над вікнами другого поверху півциркульні западаючі сандрики у вигляді пальмет. На першому поверсі в під'їзді збереглися хрестові склепіння XVII століття[10]. Кам'яниця мала вхід збоку та по дві кімнати на першому й другому поверхах відповідно. За радянських часів тут містився хлібний магазин[6], нині — продуктова крамниця, а також в будинку містяться відділення кредитної спілки «Львівська» та приватна нотаріальна контора Кульчицької-Дашинич Вікторії Дмитрівни[11].

№ 9. Готель «Бристоль»
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1751-м
Триповерхова будівля колишнього готелю «Бристоль», споруджена у 1909 році на розі вулиць Золотої та Цукра (нині — вулиця Щурата) у стилі модерн. Будівля оздоблена алегоричними сюжетами та фігурами атлантів, що підтримують балкон другого поверху. Головний (наріжний) фронтон будівлі увінчувала монограма з латинських літер «M.Z.B.» (очевидно, ініціали власника) та маскарон з обличчям давньоримської богині ранкової зорі Аврори. Готель був розрахований на 16 місць (вартість одного номера була 4 злотих), на першому поверсі містилася однойменна ресторація[4]. У 1926—1927 роках його власником був М. Фреуденхем, а у 1928—1930 роках — М. Брочинер.

Автор творів «Марш Радецького», «Фальшива вага», «Крипта капуцинів» та інших — відомий австрійський письменник, уродженець Бродів Йозеф Рот описує події, які в реальності відбувалися у готелі «Бристоль», де він свого часу винаймав номер.

Існує історія, що цей будинок мав бути знищений у 1939 році. Під натиском наступаючої німецької армади, польський уряд вимушений був евакуюватися спочатку до Східної Галичини. Так вони опинилися у Бродах та тимчасово оселилися у цьому готелі. Німці не змогли одразу захопити Броди, тому спочатку місто було атаковане ворожою авіацією, метою яких було знищення стратегічних об'єктів міста — вокзалу, лікарні, аеродрому та готелю. Під час цього авіанальоту одна з бомб, що були скинуті на центр Бродів, влучила у сусідню з готелем кам'яницю (вул. Золота, 7, нині на цьому місці знаходиться супермаркет «АТБ») та зруйнувала її. Після того члени польського уряду літаком вилетіли з Бродів до Коломиї, а звідти транзитом через Румунію та Францію дістався Англії. Але будівля готелю таки не уникнула свого нищення. Так 2004 року, під час проведення ремонтних робіт, які вирішила провести міська рада, з фасаду готелю була збита сецесійна ліпнина у вигляді орнаменту, який колись робився за допомогою козячої ратиці. У майбутньому, по старих архівних світлинах планується відновлення цієї ліпнини[6]. До 2017 року там містилося відділення «Надра Банку». Нещодавно на першому поверсі будівлі колишнього готелю відкрився магазин-салон ювелірних виробів «Золотий Вік»[12].

№ 11. Колишня книгарня Фелікса Веста
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1752-м
Двоповерхова кам'яниця середини XIX століття, балкони якої обвиті в'юнкою рослиною, — приміщення книгарні видавця Фелікса Веста[4]. Фасад другого поверху будівлі прикрашають медальйони з барельєфами класиків польської літератури — Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Юзефа Коженьовського та Зигмунта Красінського, роботи Антона Попеля[6]. У 1882 році Фелікс Вест перейняв від свого тестя Яна Розенгейма цю книгарню і був її власником до примусового виселення з Бродів у 1944 році[13]. Наприкінці липня 1920 року тут містився ревком та штаб Першої кінної армії[14]. Нині на першому поверсі будинку містяться магазини — «Зоотовари», «Чарівна Роксолана» та «Скарбничка-дрібничок», а другий поверх — приватні помешкання.

№ 12.
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1753-м
Двоповерхова кам'яниця споруджена на початку XVIII століття. Пізніше, в другій половині XIX століття та на початку XX століття була перебудована в стилі віденської сецесії. Фасад першого поверху, де за весь час існування будинку містилися різні об'єкти торгівлі, повністю позбавлений декору. Фасад другого, житлового поверху (від міжповерхового карнизу) декорований пілястрами з капітелями у вигляді голови лева в обрамленні рослинного декору. Балкон другого поверху має металеву ковану огорожу балкону також сецесійного характеру[15].

№ 13. Типова двоповерхова кам'яниця. На першому поверсі кам'яниці нині міститься крамниця «Монарх». 2016 року проведено капітальний ремонт будинку[16]. Нині на першому поверсі будинку міститься аптечна крамниця мережі «Подорожник».

№ 14.
Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1754-м
Сецесійна двоповерхова кам'яниця (інша адреса — вул. Щурата, 6), що постала внаслідок перебудови у другій половині XIX століття та реконструкції у XX столітті будинку, спорудженого на цьому місці наприкінці XVII — початку XVIII століття. В рівні перекриття над другим поверхом протягнуто вузький пасок карнизу. Вінчаючий карниз профільований з бляхи. Між першим та другим поверхами також виступає профільований карниз. Вікна другого поверху мають обрамлення, а внизу вікон дзеркала з геометричними фігурами в середині. Збережена автентична огорожа балкону другого поверху, конструкції балконної плити втрачені[17].

№ 15. Триповерхова кам'яниця споруджена на розі вул. Золотої та Щурата. Нині тут містяться швейне підприємство ПАТ «Галант», бродівське районне відділення банку «Райффайзен Банк Аваль», крамниця мережі «М'ясна точка» та аптека «На Золотій».

№ 26. Типова двоповерхова кам'яниця початку XX століття. За радянських часів перший поверх будинку займав магазин «Продукти», а нині — аптечна крамниця № 3 мережі «Аптека 3І».

  •  
    Будинок Кагалу (вул. Золота, 1)
  •  
    Арочний прохід під будинком кагалу (вул. Золота, 1, світлина початку ХХ століття)
  •  
    Кам'яниця (вул. Золота, 2)
  •  
    Кам'яниця (кінця XVII — XVIII ст., вул. Золота, 4)
  •  
    Кам'яниця (кінця XVII — XVIII ст., вул. Золота, 8)
  •  
    Будівля колишнього готелю «Бристоль» (вул. Золота, 9)
  •  
    Кам'яниця (вул. Золота, 10)
  •  
    Колишня книгарня Фелікса Веста (вул. Золота, 11)

Пам'ятники, меморіальні таблиці ред.

У невеличкому сквері на розі сучасних вулиць Золотої та Петра Полтави в сквері перед будівлею Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України 13 серпня 1980 року був встановлений пам'ятник Семену Будьонному, що простояв до початку 1990-х років та за часів незалежної України був демонтований. У жовтні 2002 року, після реконструкції майдану перед будівлею пенсійного фонду, був відкритий пам'ятник Петрові Федуну-Полтаві (автори — скульптор Богдан Романець, архітектор Ярослав Руцький)[18].

Відомі мешканці ред.

  • Вест Фелікс — польський громадський та культурний діяч, книговидавець, власник книгарні на вулиці Золотій, 11;
  • Рот Йозеф — відомий австрійський письменник. Певний час мешкав в готелі «Бристоль».

Примітки ред.

  1. ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. МВПЗ Броди. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 11 листопада 2022.
  2. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 11 листопада 2022. Процитовано 11 листопада 2022.
  3. ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: Колишня вулиця Шкірна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б в Проєкт «Міський медіаархів»: Вулиця Золота. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 8 березня 2021.
  5. ↑ Будинок кагалу. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  6. ↑ а б в г У Бродах проводять публічні краєзнавчі лекції: вулиця Золота і бродівський парк. youtube.com. ТРК «Броди». Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 8 березня 2021.
  7. ↑ Довідник банківських установ України, які мають банківську ліцензію. old.bank.gov.ua. Національний банк України. Процитовано 8 березня 2021. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  8. ↑ Реєстр містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва. 2017 рік. brody-rda.gov.ua. Бродівська РДА. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  9. ↑ Новий дискаунтер мережі АТБ вже готовий до відкриття в м. Броди. atbmarket.com. АТБ-Маркет. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
  10. ↑ Золота, 8. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  11. ↑ Нотаріус Кульчицька-Дашинич В. Д. notarium.com.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 8 березня 2021.
  12. ↑ Ювелірний магазин «Золотий Вік» у Бродах. zolotoyvek.ua. Золотий Вік. 17 серпня 2015. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 18 листопада 2018.
  13. ↑ Стрільчук В. Постать Фелікса Веста у громадсько-культурному житті Бродів // Бродам 920 (1084—1984). Матеріали краєзнавчої конференції / Я. Онищук (наук. ред.), І. Стрільчук (літ. ред.). — Броди, 2005. — С. 22—27.
  14. ↑ Драк, 1977, с. 30—31.
  15. ↑ Золота, 12. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  16. ↑ Капітальний ремонт житлового будинку за адресою м. Броди вул. Золота, 13. prozorro.gov.ua. Prozorro. Процитовано 8 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ Золота, 14. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  18. ↑ Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 30—31. — ISBN 966-7544-29-3.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Золота_(Броди)&oldid=42236368