Стукко у вигляді мармурових ангелів.
Стукко на фасаді. Палац Домбських, Торунь

Стукко (італ. stucco) — високоякісна, дуже міцна гіпсова штукатурка або ліпні деталі (ліпнина), для обробки стін і архітектурних деталей[1].

Стукко і скальоло (штучний мармур) навколо дверей.

Стукко виготовляють з обпаленого та подрібненого гіпсу, вапном і клеєм, іноді з додаванням мармурової пудри, наносять у вигляді тіста, багато разів шліфують і полірують до дзеркального блиску. У вигляді штучного шліфованого мармуру, стукко називається скальоло (від італ. scagliola).

Стукко було відоме вже у Стародавньому Єгипті і широко застосовувалося у давньоримському мистецтві, а також у мистецтві Відродження і Нового часу[2]. В Україні стукко найчастіше використовувалося в добу бароко та рококо у ліпленій скульптурі, що оздоблювала як сакральні, так і світські будівлі[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  2. Стукко у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  3. Дмитро Антонович Українська скульптура / Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича // К.: Либідь, 1993. — 592 с. «Пам'ятки історичної думки України» ISBN 5-325-00075-6