Вікіпедія

Вулиця Вишенського (Львів)

вулиця у Львові, Україна
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Вишенського.

Вулиця Вишенського — вулиця у Личаківському районі міста Львів, у місцевості Личаків. Сполучає вулиці Солодову та Піскову. Між будинками № 12 та № 14 є сходи, які сполучають вулиці Вишенського та Личаківську.

Вулиця Вишенського
Львів
МісцевістьЛичаків
РайонЛичаківський
Назва на честьІвана Вишенського
Колишні назви
Бічна Солодова, Виспянського
польського періоду (польською)Wyspiańskiego
Загальні відомості
Протяжність300 м
Координати початку49°50′28.3″ пн. ш. 24°02′54.2″ сх. д. / 49.841194° пн. ш. 24.048389° сх. д. / 49.841194; 24.048389
Координати кінця49°50′30.9″ пн. ш. 24°03′03.5″ сх. д. / 49.841917° пн. ш. 24.050972° сх. д. / 49.841917; 24.050972
поштові індекси79010[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1—40[2]
Архітектурні пам'ятки№ 9, 11,12, 13, 14, 15, 16, 20, 22, 24, 25, 29, 31, 32, 33, 34, 36, 38, 40[3]
Поштові відділенняВПЗ № 10 (вул. Личаківська, 69)[1]
Забудовасецесія, романтичний модерн, неоготика[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2377759
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Вишенського у Вікісховищі

Історія

ред.

Вулицю прокладено на початку XX століття і початково вона мала назву Бічна Солодова, тоді ж почалася її забудова. У 1910 році вулиця отримала назву Виспянського[5], на честь польського митця, поета і драматурга Станіслава Виспянського. Сучасна назва — з 1950 року, на честь українського письменника XVI—XVII століть Івана Вишенського[6].

Забудова

ред.

Вулиця Вишенського забудовувалася у 1909—1912 роках як елітна дільниця — будинками сецесійного, романтичного модерну та неоготичного стилів[4]. Більшість з них зведені за проєктами, виконаними в архітектурних бюро Івана Левинського та Адама Опольського. Декілька будинків зведено у 1920-х—1930-х роках. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].

З непарного боку вулиці

ред.

№ 3 — триповерховий будинок зведений у стилі історизму кінця XIX століття, проте декорований у стилі модерн. У 1930-х роках власниками будинку були Барух Зеллер та спілка[7].

№ 5 — у будинку у міжвоєнний період мешкав асистент кафедри описової анатомії Львівського університету Яна Казимира, дійсний член Львівського фотографічного товариства та Асоціації польських художніх фотографів доктор Людвік Затурський[8].

№ 7а — у 1930-х роках власником будинку була Гелена Смольницька[7]. У 2020 році відреставрована вхідна брама будинку. Координувало реставраційні роботи ЛКП «Бюро спадщини» управління охорони історичного середовища в рамках програми співфінансування з мешканцями[9].

№ 9 — триповерховий будинок зведений у 1908 році за проєктом архітектора М. Мацеляка для Самуеля Брьодера у стилі романтичного модерну. Декорований неороманськими арками та порталами[10]. У 1930-х роках власником будинку був Едмунд Брьодер[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 39-м[3].

№ 11, 11а — чиншові кам'яниці зведені у 1908—1911 роках за проєктом архітектора Адама Опольського. З них виділяється наріжний будинок № 11, зведений у стилі романтичного модерну для Яна Готфріда. На його фасаді червона цегляна кладка чергується з білокам'яним декором, а кут будинку акцентований півкруглим еркером з арковими вікнами та стрільчастою вежею[11]. У 1930-х роках власником будинку № 11 були Яніна Опухляк та спілка, а будинку № 11а — Марія Пласецька[7]. Будинки № 11 та № 11а внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 40-м[3].

№ 13 — триповерхова чиншова кам'яниця зведена у 1908 році, імовірно, за проєктом архітектора Адама Опольського у стилі романтичного модерну[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 41-м[3].

№ 15 — триповерховий будинок зведений у 1911—1912 роках архітектором Міхалом Ковальчуком для Едмунда та Марії Шнейдерів у стилі романтичного модерну[13]. Будинок перебував у власності Шнейдерів до початку другої світової війни[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 42-м[3].

№ 17 — триповерховий будинок зведений у 1980—1990-х роках. Це єдиний сучасний будинок на вулиці.

№ 21 — двоповерховий будинок зведений 1908 року за проєктом архітектора Саломона Рімера з творчої майстерні А. Опольського та І. Кендзерського у стилі романтичного модерну. У 1930-х роках власником будинку була Лерма Віхлянська[7]. У 2000 році відбулася реставрація фасаду будинку[14].

№ 23 — двоповерховий будинок зведений на початку XX століття. У квітні 2023 року відреставрували історичну браму будинку. Майстри вирівняли деформовану конструкцію дверей, зробили вставки в місцях, де дерев'яне полотно було пошкоджене, відтворили втрачені елементи та замінили засклення[15].

№ 25 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського. У 1930-х роках власником будинку був Генрик Добровольський[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 43-м[3].

№ 29 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського для Міхала і Стефанії Завойських у стилі романтичного модерну. Перший поверх декорований лінійним рустом, другий — вставками з ліпниною. На рівні другого поверху по центру будинку виступає балкон на ажурних кованих кронштейнах з аналогічним огородженням у вигляді переплетених ниток[16]. У 1930-х роках власником будинку був Міхал та Стефанія Завойські[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 44-м[3].

№ 31 — двоповерховий будинок споруджений у 1908 році за проектом архітектора Аґенора Імдуховського з творчої майстерні архітектора А. Опольського для Марії Рек у стилі романтичного модерну[17]. У 1930-х роках власником будинку була Меланія Дзіковська[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 45-м[3].

№ 33 — двоповерховий будинок споруджений 1910 року за проєктом архітектора Аґенора Імдуховського з творчої майстерні А. Опольського для Ванди Імдуховської у стилі романтичного модерну[18]. У 1930-х роках перебував у власності Ванди Кретович та спілки співвласників будинку[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 46-м[3].

  • Світлини вуличної забудови
  •  
    Будинок № 9
  •  
    Будинок № 11
  •  
    Будинок № 13
  •  
    Будинок № 15
  •  
    Будинок № 25
  •  
    Будинок № 29
  •  
    Будинок № 31
  •  
    Будинок № 33

З парного боку вулиці

ред.

№ 6 — двоповерхова кам'яниця зведена на початку 1920-х років у дворковому стилі, виділяється своїми опуклими колонами, овальними вікнами та бароковими лініями. У 1930-х роках власником будинку була Юзефа Куркевич[7].

№ 8 — триповерховий житловий будинок, вхідна брама якого зроблена у вигляді тюремних ґрат, за якими сидить в'язень. У 1930-х роках власником будинку була Йоанна Ревуцька[7]. Тут мешкав та мав власну художню майстерню, відомий колекціонер антикваріату Міхал Ревуцький[19]. По війні Ревуцькі переїхали у фамільну віллу «Ломниця», що на сучасній вулиці Сахарова, 62а у Львові.

№ 12 — двоповерхова вілла зведена у 1911—1912 роках архітектурним бюро Іван Левинського (ймовірно автором проєкту був молодий архітектор Олександр Лушпинський у стилі пізньої сецесії, вирізняється елементами народної орнаментики у декорі фасадів. Належала адвокату та професору канонічного права Львівської богословської академії Роману Ковшевичу (1873—1932). Характерними деталями оздоблення є сиґнатурка над дахом і декоративне керамічне панно над входом[20]. По смерті Романа Ковшевича у 1932 році, будинок перейшов у спадок його синові Богдану[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1214-м[3].

№ 14 — триповерховий будинок споруджений у 1936—1938 роках у стилі функціоналізму за проєктом архітекторів Міхала і Тадеуша Кустановичів для Томаша та Францішки Біллів. З особливостей оформлення — нетинькований цегляний стовп, на якому «тримається» наріжна сходова клітка[21]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1215-м[3].

№ 16 — двоповерховий будинок збудований у 1909 році за проєктом, виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Едмунда Яновського у стилі романтичного модерну[22]. У 1930-х роках власниками будинку були Юзеф та Саломея Альбеташеки[7]. У 1936 році за проєктом архітектора Євгена Нагірного проведена реконструкція будинку[22]. У 2019 році нежитлові приміщення цокольного поверху будинку придбало ТзОВ «Виробниче підприємство „Будінвест“»[23]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1216-м[3].

№ 20 — двоповерховий будинок зведений 1909 року за проєктом, виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Влодзімежа Черніка у стилі романтичного модерну[24]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 562-м[3].

№ 22 — двоповерховий будинок зведений у 1908—1909 роках за проєктом виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Вільгельма Манна у стилі романтичного модерну[25]. Власник будинку Вільгельм Манн був фанатом Фридерика Шопена і встановив на будинку барельєф з портретом композитора. Навесні 2010 року барельєф викрали невідомі та понесли до антиквара, де їх було затримано. Незабаром барельєф було повернено та повторно встановлено на фасаді цього будинку. У 1930-х роках співвласником будинку була Емілія Манн[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 563-м[3].

№ 24 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського. У 1930-х роках власником будинку був доктор Кароль Хайсиг[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 564-м[3].

№ 32 — двоповерховий будинок з мансардним поверхом споруджений архітектором Станкевичем у 1925—1926 роках для Ірени Станкевич у стилі романтичного модерну[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1217-м[3].

№ 34 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1908 році за проєктом архітектора А. Опольського для доктора Францішека Сови[7] у стилі романтичного модерну. 1911 року за проєктом архітектора Івана Левинського розроблені додаткові плани. 1936 року за проєктом архітектора Генрика Зандіга виконана реконструкція першого поверху. У 1909—1934 роках в будинку мешкала діячка українського національного руху Ольга Басараб з Левицьких, у 1946—1972 роках — мешкав і працював письменник Антон Шмигельський[27]. На честь А. Шмигельського на будинку встановлено меморіальну таблицю. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1218-м[3].

№ 36 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1911—1913 роках за проєктом архітектора А. Опольського для Леокадії Крафт[28]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1219-м[3].

№ 38 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1925 році за проєктом невідомого архітектора для Юзефа Пенцаковського у стилі романтичного модерну[29]. Тут у 1930-х роках мешкав будівничий Юзеф Пенцаковський[30]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1220-м[3].

Неподалік від теперішньої вулиці Вишенського розташовувалася парафіяльна церква Воздвиження Чесного Хреста села Личаків (перша згадка з 1539 року), розібрана у 1786 році.

  • Світлини вуличної забудови
  •  
    Будинок № 12
  •  
    Будинок № 14
  •  
    Будинок № 16
  •  
    Будинок № 20
  •  
    Будинок № 22
  •  
    Будинок № 24
  •  
    Будинок № 32
  •  
    Будинок № 34
  •  
    Будинок № 36
  •  
    Будинок № 38
  •  
    Будинок № 40

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  2. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 25 квітня 2023.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 174.
  5. ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 12.
  6. ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 25.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. IV. — S. 87.
  8. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. II. — S. 357.
  9. ↑ Пресслужба ЛМР (27 серпня 2020). На вул. Вишенського, поблизу Винниківського ринку, відновили історичну браму. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  10. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 9 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  11. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 11 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  12. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 13 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  13. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 15 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  14. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 21 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  15. ↑ В історичній частині Львова відреставрували дерев'яні двері. Фото до і після. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 21 квітня 2023. Архів оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 25 квітня 2023.
  16. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 29 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  17. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 31 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  18. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 33 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  19. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. I. — S. 50.
  20. ↑ Христина Харчук, Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 12 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  21. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 14 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  22. ↑ а б Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 16 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  23. ↑ Компанія Дубневичів придбала пам'ятку архітектури у Львові. varianty.lviv.ua. Варіанти. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  24. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 20 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  25. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 22 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  26. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 32 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  27. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 34 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  28. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 36 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  29. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 38 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  30. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. II. — S. 275.

Джерела

ред.
Вулиця Вишенського
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Львів»
  Проєкт «Львів»
  Вулиця Вишенського у Вікісховищі?

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Вишенського_(Львів)&oldid=40360977