Вікіпедія

Вулиця Вишенського (Львів)

вулиця у Львові, Україна
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Вишенського.

Вулиця Вишенського — вулиця у Личаківському районі міста Львів, у місцевості Личаків. Сполучає вулиці Солодову та Піскову. Між будинками № 12 та № 14 є сходи, які сполучають вулиці Вишенського та Личаківську.

Вулиця Вишенського
Львів
Місцевість Личаків
Район Личаківський
Назва на честь Івана Вишенського
Колишні назви
Бічна Солодова, Виспянського
польського періоду (польською) Wyspiańskiego
Загальні відомості
Протяжність 300 м
Координати початку 49°50′28″ пн. ш. 24°02′54″ сх. д. / 49.841194° пн. ш. 24.048389° сх. д. / 49.841194; 24.048389Координати: 49°50′28″ пн. ш. 24°02′54″ сх. д. / 49.841194° пн. ш. 24.048389° сх. д. / 49.841194; 24.048389
Координати кінця 49°50′30″ пн. ш. 24°03′03″ сх. д. / 49.841917° пн. ш. 24.050972° сх. д. / 49.841917; 24.050972
поштові індекси 79010[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—40[2]
Архітектурні пам'ятки № 9, 11,12, 13, 14, 15, 16, 20, 22, 24, 25, 29, 31, 32, 33, 34, 36, 38, 40[3]
Поштові відділення ВПЗ № 10 (вул. Личаківська, 69)[1]
Забудова сецесія, романтичний модерн, неоготика[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2377759
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Вишенського у Вікісховищі

Історія ред.

Вулицю прокладено на початку XX століття і початково вона мала назву Бічна Солодова, тоді ж почалася її забудова. У 1910 році вулиця отримала назву Виспянського[5], на честь польського митця, поета і драматурга Станіслава Виспянського. Сучасна назва — з 1950 року, на честь українського письменника XVI—XVII століть Івана Вишенського[6].

Забудова ред.

Вулиця Вишенського забудовувалася у 1909—1912 роках як елітна дільниця — будинками сецесійного, романтичного модерну та неоготичного стилів[4]. Більшість з них зведені за проєктами, виконаними в архітектурних бюро Івана Левинського та Адама Опольського. Декілька будинків зведено у 1920-х—1930-х роках. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].

З непарного боку вулиці ред.

№ 3 — триповерховий будинок зведений у стилі історизму кінця XIX століття, проте декорований у стилі модерн. У 1930-х роках власниками будинку були Барух Зеллер та спілка[7].

№ 5 — у будинку у міжвоєнний період мешкав асистент кафедри описової анатомії Львівського університету Яна Казимира, дійсний член Львівського фотографічного товариства та Асоціації польських художніх фотографів доктор Людвік Затурський[8].

№ 7а — у 1930-х роках власником будинку була Гелена Смольницька[7]. У 2020 році відреставрована вхідна брама будинку. Координувало реставраційні роботи ЛКП «Бюро спадщини» управління охорони історичного середовища в рамках програми співфінансування з мешканцями[9].

№ 9 — триповерховий будинок зведений у 1908 році за проєктом архітектора М. Мацеляка для Самуеля Брьодера у стилі романтичного модерну. Декорований неороманськими арками та порталами[10]. У 1930-х роках власником будинку був Едмунд Брьодер[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 39-м[3].

№ 11, 11а — чиншові кам'яниці зведені у 1908—1911 роках за проєктом архітектора Адама Опольського. З них виділяється наріжний будинок № 11, зведений у стилі романтичного модерну для Яна Готфріда. На його фасаді червона цегляна кладка чергується з білокам'яним декором, а кут будинку акцентований півкруглим еркером з арковими вікнами та стрільчастою вежею[11]. У 1930-х роках власником будинку № 11 були Яніна Опухляк та спілка, а будинку № 11а — Марія Пласецька[7]. Будинки № 11 та № 11а внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 40-м[3].

№ 13 — триповерхова чиншова кам'яниця зведена у 1908 році, імовірно, за проєктом архітектора Адама Опольського у стилі романтичного модерну[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 41-м[3].

№ 15 — триповерховий будинок зведений у 1911—1912 роках архітектором Міхалом Ковальчуком для Едмунда та Марії Шнейдерів у стилі романтичного модерну[13]. Будинок перебував у власності Шнейдерів до початку другої світової війни[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 42-м[3].

№ 17 — триповерховий будинок зведений у 1980—1990-х роках. Це єдиний сучасний будинок на вулиці.

№ 21 — двоповерховий будинок зведений 1908 року за проєктом архітектора Саломона Рімера з творчої майстерні А. Опольського та І. Кендзерського у стилі романтичного модерну. У 1930-х роках власником будинку була Лерма Віхлянська[7]. У 2000 році відбулася реставрація фасаду будинку[14].

№ 23 — двоповерховий будинок зведений на початку XX століття. У квітні 2023 року відреставрували історичну браму будинку. Майстри вирівняли деформовану конструкцію дверей, зробили вставки в місцях, де дерев'яне полотно було пошкоджене, відтворили втрачені елементи та замінили засклення[15].

№ 25 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського. У 1930-х роках власником будинку був Генрик Добровольський[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 43-м[3].

№ 29 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського для Міхала і Стефанії Завойських у стилі романтичного модерну. Перший поверх декорований лінійним рустом, другий — вставками з ліпниною. На рівні другого поверху по центру будинку виступає балкон на ажурних кованих кронштейнах з аналогічним огородженням у вигляді переплетених ниток[16]. У 1930-х роках власником будинку був Міхал та Стефанія Завойські[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 44-м[3].

№ 31 — двоповерховий будинок споруджений у 1908 році за проектом архітектора Аґенора Імдуховського з творчої майстерні архітектора А. Опольського для Марії Рек у стилі романтичного модерну[17]. У 1930-х роках власником будинку була Меланія Дзіковська[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 45-м[3].

№ 33 — двоповерховий будинок споруджений 1910 року за проєктом архітектора Аґенора Імдуховського з творчої майстерні А. Опольського для Ванди Імдуховської у стилі романтичного модерну[18]. У 1930-х роках перебував у власності Ванди Кретович та спілки співвласників будинку[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 46-м[3].

  • Світлини вуличної забудови
  •  
    Будинок № 9
  •  
    Будинок № 11
  •  
    Будинок № 13
  •  
    Будинок № 15
  •  
    Будинок № 25
  •  
    Будинок № 29
  •  
    Будинок № 31
  •  
    Будинок № 33

З парного боку вулиці ред.

№ 6 — двоповерхова кам'яниця зведена на початку 1920-х років у дворковому стилі, виділяється своїми опуклими колонами, овальними вікнами та бароковими лініями. У 1930-х роках власником будинку була Юзефа Куркевич[7].

№ 8 — триповерховий житловий будинок, вхідна брама якого зроблена у вигляді тюремних ґрат, за якими сидить в'язень. У 1930-х роках власником будинку була Йоанна Ревуцька[7]. Тут мешкав та мав власну художню майстерню, відомий колекціонер антикваріату Міхал Ревуцький[19]. По війні Ревуцькі переїхали у фамільну віллу «Ломниця», що на сучасній вулиці Сахарова, 62а у Львові.

№ 12 — двоповерхова вілла зведена у 1911—1912 роках архітектурним бюро Іван Левинського (ймовірно автором проєкту був молодий архітектор Олександр Лушпинський у стилі пізньої сецесії, вирізняється елементами народної орнаментики у декорі фасадів. Належала адвокату та професору канонічного права Львівської богословської академії Роману Ковшевичу (1873—1932). Характерними деталями оздоблення є сиґнатурка над дахом і декоративне керамічне панно над входом[20]. По смерті Романа Ковшевича у 1932 році, будинок перейшов у спадок його синові Богдану[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1214-м[3].

№ 14 — триповерховий будинок споруджений у 1936—1938 роках у стилі функціоналізму за проєктом архітекторів Міхала і Тадеуша Кустановичів для Томаша та Францішки Біллів. З особливостей оформлення — нетинькований цегляний стовп, на якому «тримається» наріжна сходова клітка[21]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1215-м[3].

№ 16 — двоповерховий будинок збудований у 1909 році за проєктом, виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Едмунда Яновського у стилі романтичного модерну[22]. У 1930-х роках власниками будинку були Юзеф та Саломея Альбеташеки[7]. У 1936 році за проєктом архітектора Євгена Нагірного проведена реконструкція будинку[22]. У 2019 році нежитлові приміщення цокольного поверху будинку придбало ТзОВ «Виробниче підприємство „Будінвест“»[23]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1216-м[3].

№ 20 — двоповерховий будинок зведений 1909 року за проєктом, виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Влодзімежа Черніка у стилі романтичного модерну[24]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 562-м[3].

№ 22 — двоповерховий будинок зведений у 1908—1909 роках за проєктом виконаним в творчій майстерні архітекторів А. Опольського та Ігнатія Кендзерського для Вільгельма Манна у стилі романтичного модерну[25]. Власник будинку Вільгельм Манн був фанатом Фридерика Шопена і встановив на будинку барельєф з портретом композитора. Навесні 2010 року барельєф викрали невідомі та понесли до антиквара, де їх було затримано. Незабаром барельєф було повернено та повторно встановлено на фасаді цього будинку. У 1930-х роках співвласником будинку була Емілія Манн[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 563-м[3].

№ 24 — двоповерховий будинок, зведений у 1909 році за проєктом архітектора А. Опольського. У 1930-х роках власником будинку був доктор Кароль Хайсиг[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 564-м[3].

№ 32 — двоповерховий будинок з мансардним поверхом споруджений архітектором Станкевичем у 1925—1926 роках для Ірени Станкевич у стилі романтичного модерну[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1217-м[3].

№ 34 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1908 році за проєктом архітектора А. Опольського для доктора Францішека Сови[7] у стилі романтичного модерну. 1911 року за проєктом архітектора Івана Левинського розроблені додаткові плани. 1936 року за проєктом архітектора Генрика Зандіга виконана реконструкція першого поверху. У 1909—1934 роках в будинку мешкала діячка українського національного руху Ольга Басараб з Левицьких, у 1946—1972 роках — мешкав і працював письменник Антон Шмигельський[27]. На честь А. Шмигельського на будинку встановлено меморіальну таблицю. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1218-м[3].

№ 36 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1911—1913 роках за проєктом архітектора А. Опольського для Леокадії Крафт[28]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1219-м[3].

№ 38 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1925 році за проєктом невідомого архітектора для Юзефа Пенцаковського у стилі романтичного модерну[29]. Тут у 1930-х роках мешкав будівничий Юзеф Пенцаковський[30]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1220-м[3].

Неподалік від теперішньої вулиці Вишенського розташовувалася парафіяльна церква Воздвиження Чесного Хреста села Личаків (перша згадка з 1539 року), розібрана у 1786 році.

  • Світлини вуличної забудови
  •  
    Будинок № 12
  •  
    Будинок № 14
  •  
    Будинок № 16
  •  
    Будинок № 20
  •  
    Будинок № 22
  •  
    Будинок № 24
  •  
    Будинок № 32
  •  
    Будинок № 34
  •  
    Будинок № 36
  •  
    Будинок № 38
  •  
    Будинок № 40

Примітки ред.

  1. ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  2. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 25 квітня 2023.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 174.
  5. ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 12.
  6. ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 25.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. IV. — S. 87.
  8. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. II. — S. 357.
  9. ↑ Пресслужба ЛМР (27 серпня 2020). На вул. Вишенського, поблизу Винниківського ринку, відновили історичну браму. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  10. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 9 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  11. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 11 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  12. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 13 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  13. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 15 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  14. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 21 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  15. ↑ В історичній частині Львова відреставрували дерев'яні двері. Фото до і після. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 21 квітня 2023. Архів оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 25 квітня 2023.
  16. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 29 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  17. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 31 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  18. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 33 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  19. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. I. — S. 50.
  20. ↑ Христина Харчук, Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 12 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  21. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 14 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  22. ↑ а б Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 16 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  23. ↑ Компанія Дубневичів придбала пам'ятку архітектури у Львові. varianty.lviv.ua. Варіанти. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  24. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 20 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  25. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 22 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  26. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 32 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  27. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 34 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  28. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 36 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  29. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Вишенського, 38 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  30. ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…  — cz. II. — S. 275.

Джерела ред.

Вулиця Вишенського
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Львів»
  Проєкт «Львів»
  Вулиця Вишенського у Вікісховищі?

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Вишенського_(Львів)&oldid=40360977