Всенічна

(Перенаправлено з Всеношна)

Все́нічна́[1], заст. Всено́шна[2][3], або Всенічне́ бді́ння (церк.-слов. бдѣніє; грец. αγριπνία; παννυχις; лат. vigilia) — церковне богослужіння, що відправляється за встановленим чином у православ'ї. За суворого дотримання Уставу має тривати від заходу сонця до світанку — цілу ніч під Великдень, напередодні великих дванадесятих свят. Складається з Полієлейної ранньої і Великої вечірні.

ІсторіяРедагувати

Практика «старозавітної церкви» не знала регулярної нічної молитви. Але вже в писаннях апостольських трапляється часте згадування всенічних молінь (Лк. 6:12; Лк. 9:28-36; Мт. 26:36-45; Дії 16:25). Про часті бдіння пише апостол Павло (2Кор. 6:5; 2Кор. 11:27).

Новий Завіт заповідає пам'ятати про Друге пришестя Христа (1Петр. 5:8; 1Кор. 16:13; Кол. 4:2; 1Сол. 5:6; Одкр. 3:2-3; Одкр. 16:15) та невпинно молитися (1Сол. 5:17; Еф. 6:18).

У записах західної прочанки Егерії містяться докладні відомості про нічні служби-чування в Єрусалимі та його околицях у IV ст.

Отці Церкви пояснюють практику нічного чування есхатологічними очікуваннями Другого пришестя Христа й настання Царства,[4] а також прагненням уникнути гріха.[5]

Термін грец. αγριπνία (агріпніа — «відсутність сну») стосовно нічного богослужіння знаходимо у Василія Великого (бл. 330379), який пише, що такі мали повсюдне поширення на Сході та відбувалися напередодні недільних днів протягом всього року, у святу ніч Великодня, свята Богоявлення та днів пам'яті святих мучеників[6].

Словом же грец. παννυχις, калькою якого і є укр. всенічна, у візантійський практиці називалася відносно коротка нічна служба, що існувала як у парафіяльній, так і в монастирській редакції. Остання в спрощеному вигляді служиться сьогодні як приватна відправа без зв'язку з часом літургічної доби і відома як молебень; коли правиться за померлих — зберігає історичну назву панахида.[7]

Всенічне бдіння — основна відмінність Єрусалимського уставу від Студійського, первісно пов'язана з віддаленим проживанням ченців, які таким чином отримували змогу сходитися перед святами на спільну молитву один раз за ніч, а не двічі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.
  2. Всеношна // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Усеношна // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Тертуліан. De orat. 29; Кипріан Карфагенський. De orat. Dom 36; Hist. mon. Aeg. Prol. 7
  5. Ps. Athanas. De virgin. 33
  6. Успенский Н. Д. Чин всенощного бдения на православном Востоке и в Русской Церкви. — Богословские труды., сб. 18. М., 1978, стр.11
  7. Арранц М. Как молились Богу древние византийцы. ЛДА, 1979

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великдень