Вігілія
Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2019) |
Вігілія (лат. vigilia — чування)[1] — чування в католицькій традиції, привід для релігійного пильнування чи ритуалу.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/68/50-aspetti_di_vita_quotidiana%2C_veglia%2CTaccuino_Sanitatis%2C_Ca.jpg/200px-50-aspetti_di_vita_quotidiana%2C_veglia%2CTaccuino_Sanitatis%2C_Ca.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/92/Pettie%2C_The_Vigil.jpg/200px-Pettie%2C_The_Vigil.jpg)
Нічне чування може бути передднем релігійного свята, яке дотримується через неспання, що служить для релігійної відправи чи молитов, які виконуються перед надходженням свята[2], зокрема Пасхальної всеночної що відзначається у Велику суботу. У східній православній церкві, всеношні нічні чування дотримуються напередодні усіх неділь та всіх головних празників протягом літургійного року.
В християнстві, особливо православній та католицькій традиціях, нічне чування дотримується, коли хтось є серйозно хворий або помирає. Бдячі моляться та часто складають обіти. Нічні чування тривають від часу смерті до поховання, за звичай бдять із метою молитви за улюблену особу, а також щоби вона ніколи не була залишена наодинці.
Протягом середньовіччя, молодий зброєносець у ніч перед церемонією прийняття у лицарі повинен був пройти через очищувальне омиття, піст, зробити сповідь, і тоді утримувати нічне чування в каплиці з молитвою до Бога, готуючи себе до лицарського життя. Він одягався у біле, що є символом чистоти.
Коли помирає юдей, дотримується нічне чування над його тілом та цілий час читаються псалми, аж до поховальної служби.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ 24 грудня: народний календар і астровісник. УКРІНФОРМ. 24.12.2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.
- ↑ Eve of a Feast [Архівовано 17 березня 2009 у Wayback Machine.], Catholic Encyclopedia