Неспання — це щоденно повторюваний стан мозку та ступінь ясності свідомості, коли людина перебуває у притомності й бере участь у когерентних пізнавальних і поведінкових реакціях на зовнішній світ. Неспання є протилежністю стану сну, під час якого більшість зовнішніх вхідних даних до мозку вилучаються із нейронної обробки.[1][2][3][4]

Неспання, (1889)

Вплив на мозокРедагувати

Чим довше мозок перебуває у стані неспання, тим більша частота синхронних збуджень нейронів кори головного мозку. Доведено, що після тривалих періодів сну, швидкість і синхронність роботи нейронів зменшуються.[5]

Іншим наслідком неспання є зменшення глікогену, що утримується в астроцитах, які забезпечують енергією нейрони. Дослідження показали, що одним із основних призначень сну, є поповнення цього джерела енергії — глікогену.[6]

Обслуговування мозкомРедагувати

Основні статті: Ретикулярна формація та Збудження

Неспання виникає у підсумку складної взаємодії між кількома нейромедіаторними системами, що виникають у стовбурі головного мозку та піднімаються через середній мозок, гіпоталамус, таламус і базальний передній мозок.[7] Задній гіпоталамус відіграє вирішальну роль у підтримці коркової активації, яка лежить в основі неспання. Кілька систем, що виникають у цій частині мозку, підтримують/забезпечують перехід від неспання до сну та від сну до неспання.  Гістамінові нейрони в туберомамілярному ядрі та прилеглому задньому гіпоталамусі виступають у весь мозок і є найбільш селективною системою, ідентифікованою в мозку, на даний час.[8] Ще однією основною системою, є орексини (також відомі як гіпокретини), котрі проєктують нейрони. Вони існують в областях, прилеглих до гістамінових нейронів, і як і вони, широко розповсюджуються на більшість областей мозку та пов'язуються зі збудженням.[9] Встановлено, що нестача орексинів є причиною нарколепсії.[10]

Дослідження показують, що нейрони орексину та гістаміну відіграють різні, але взаємодоповнювальні ролі у підтриманні неспання, водночас орексин більше залучений у поведінку неспання, а гістамін — у пізнання та запуск коркової ЕЕГ.[11]

Було припущено, що плід не спить, а неспання виникає у новонародженого через стрес від народження та пов’язану з ним активацію блакитної плями (locus coeruleus).[12]

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. Sterpenich, V.; Perogamvros, L.; Tononi, G.; Schwartz, S. (2017-12). Experiencing fear in dreams relates to brain responses to aversive stimuli during wakefulness. Sleep Medicine 40. с. e259. ISSN 1389-9457. doi:10.1016/j.sleep.2017.11.759. Процитовано 20 серпня 2022. 
  2. Temporal Placement of a Nap for Alertness: Contributions of Circadian Phase and Prior Wakefulness. Sleep. 1 липня 1987. ISSN 1550-9109. doi:10.1093/sleep/10.4.313. Процитовано 20 серпня 2022. 
  3. Chahine, Lana (2020). Excessive daytime sleepiness. Disorders of Sleep and Wakefulness in Parkinson's Disease. Elsevier. с. 125–142. 
  4. Belafsky, Peter C (2007-12). It's time to wake up and smell the lidocaine. Current Opinion in Otolaryngology & Head & Neck Surgery 15 (6). с. 381–382. ISSN 1068-9508. doi:10.1097/moo.0b013e3282f14d8e. Процитовано 20 серпня 2022. 
  5. Vyazovskiy, Vladyslav V.; Olcese, Umberto; Lazimy, Yaniv M.; Faraguna, Ugo; Esser, Steve K.; Williams, Justin C.; Cirelli, Chiara; Tononi, Giulio (2009-09). Cortical Firing and Sleep Homeostasis. Neuron 63 (6). с. 865–878. ISSN 0896-6273. doi:10.1016/j.neuron.2009.08.024. Процитовано 20 серпня 2022. 
  6. Benington, Joel H.; Craig Heller, H. (1995-03). Restoration of brain energy metabolism as the function of sleep. Progress in Neurobiology 45 (4). с. 347–360. ISSN 0301-0082. doi:10.1016/0301-0082(94)00057-o. Процитовано 20 серпня 2022. 
  7. Brown, Ritchie E.; Basheer, Radhika; McKenna, James T.; Strecker, Robert E.; McCarley, Robert W. (2012-07). Control of Sleep and Wakefulness. Physiological Reviews 92 (3). с. 1087–1187. ISSN 0031-9333. doi:10.1152/physrev.00032.2011. Процитовано 20 серпня 2022. 
  8. Takahashi, K.; Lin, J.-S.; Sakai, K. (4 жовтня 2006). Neuronal Activity of Histaminergic Tuberomammillary Neurons During Wake-Sleep States in the Mouse. Journal of Neuroscience 26 (40). с. 10292–10298. ISSN 0270-6474. doi:10.1523/jneurosci.2341-06.2006. Процитовано 20 серпня 2022. 
  9. Sakurai, Takeshi (14 лютого 2007). The neural circuit of orexin (hypocretin): maintaining sleep and wakefulness. Nature Reviews Neuroscience 8 (3). с. 171–181. ISSN 1471-003X. doi:10.1038/nrn2092. Процитовано 20 серпня 2022. 
  10. Chemelli, Richard M.; Willie, Jon T.; Sinton, Christopher M.; Elmquist, Joel K.; Scammell, Thomas; Lee, Charlotte; Richardson, James A.; Williams, S.Clay та ін. (1999-08). Narcolepsy in orexin Knockout Mice. Cell 98 (4). с. 437–451. ISSN 0092-8674. doi:10.1016/s0092-8674(00)81973-x. Процитовано 20 серпня 2022. 
  11. Anaclet, C.; Parmentier, R.; Ouk, K.; Guidon, G.; Buda, C.; Sastre, J.-P.; Akaoka, H.; Sergeeva, O. A. та ін. (18 листопада 2009). Orexin/Hypocretin and Histamine: Distinct Roles in the Control of Wakefulness Demonstrated Using Knock-Out Mouse Models. Journal of Neuroscience 29 (46). с. 14423–14438. ISSN 0270-6474. doi:10.1523/jneurosci.2604-09.2009. Процитовано 20 серпня 2022. 
  12. Lagercrantz, Hugo (2009-10). The birth of consciousness. Early Human Development 85 (10). с. S57–S58. ISSN 0378-3782. doi:10.1016/j.earlhumdev.2009.08.017. Процитовано 20 серпня 2022.