Відкрити головне меню

Воскодави — село в Гощанському районі Рівненської області, розташоване на правому березі річки Горинь. Площа населеного пункту становить 151.2 га, населення на початок 2017 року — 640 чоловік. Воскодави знаходяться на відстані 8 км від райцентру та 35 км — від обласного центру. Село надвоє розділяє автошлях Тучин — Гоща.

село Воскодави
Покровська церква
Покровська церква
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Гощанський район Гощанський район
Рада/громада Воскодавська сільська рада
Код КОАТУУ 5621281500
Основні дані
Засноване 1468 (перша згадка)
Населення 651
Поштовий індекс 35423
Телефонний код +380 3650
Географічні дані
Географічні координати 50°39′10″ пн. ш. 26°38′33″ сх. д. / 50.65278° пн. ш. 26.64250° сх. д. / 50.65278; 26.64250Координати: 50°39′10″ пн. ш. 26°38′33″ сх. д. / 50.65278° пн. ш. 26.64250° сх. д. / 50.65278; 26.64250
Водойми річка Горинь
Відстань до
обласного центру
33 км
Відстань до
районного центру
7 км
Місцева влада
Адреса ради Рівненська область, Гощанський район, с. Воскодави, вул. Молодіжна; тел. 2-12-38
Карта
Воскодави. Карта розташування: Україна
Воскодави
Воскодави
Воскодави. Карта розташування: Рівненська область
Воскодави
Воскодави

НазваРедагувати

Назва села походить від роду занять перших поселенців, які займались воскодавством. За уривками переказів, що залишились з давнини, ці землі колись славились природним бджолярством (бортництвом). Ремісники–воскодавці готували віск для монастирських свічників.

ІсторіяРедагувати

Своїм корінням село сягає у віки бронзовий та раннього заліза. Біля Воскодав на невисокому мисі правого берега Горині в урочищах Загорбів та Залужжя було знайдено кам'яні сокири, серп, скребці, наконечники стріл. Це залишки багатошарового поселення городоцько-здовбицької культури, могилянської групи початку залізної доби, милоградської культури та давньоруського поселення.

Вперше Воскодави згадуються в 1468 році з приводу того, що село «Петрашко держав». Однак, не вдалось з'ясувати особу цього Петрашка. Можливо, це один з прихильників польсько-литовських королів, яким за особливі заслуги перед можновладцями роздаровували українські землі разом з населенням.

Згідно з реєстром Луцького повіту 1580 р. село належало пану Кердею Мнишинському, а пізніше, в 1583 р., Воскодави вже були власністю Івана Кирдея Мильського.

У ХVІІ столітті деякий час Воскодави належали українському магнату Юрію Немиричу. Невдовзі за участь в аріанстві Ю. Немирича почала переслідувати польська влада, його позбавили значної кількості маєтків і засудили до вигнання з Речі Посполитої. Тоді Воскодави були передані іншим власникам.

Відомо, що в 1649 году Воскодавами володів Адам Кисіль, а якийсь час село було в руках панів Любомирських. В 1770 році котрийсь з родичів Ю. Немирича викупив маєток, розбудував Воскодави, побудував там палац і заклав парк з диковинних і довгоростучих дерев та кущів. 

Мабуть, за Немиричів біля панського маєтку було встановлено і скульптуру Івана Хрестителя. Ця пам'ятка простояла в межах двох століть, і лише в середині ХХ століття, під час реконструкції шляху на Тучин, була зруйнована.

Пізніше маєток відійшов до родини Єловицьких. В середині ХІХ ст. Анастасія з Єловицьких Дідушицька з чоловіком Ізидором довели маєток до цілковитої руїни — від примусового продажу село врятувала виключна добровільна допомога сусідів Дідушицьких. Певний час маєтністю володів брат Анастасії Адольф, а останніми власниками Воскодавів були дочки Адольфа Єловицького: Марія, дружина князя Адама Любомирського з Рівного, та Ядвіга, дружина князя Станіслава Любомирського з Крушини.

В кінці ХІХ ст. у Воскодавах було 90 дворів і 653 жителів.

Архітектурні пам'яткиРедагувати

 
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Українська Православна церква, Київський Патріархат.

З давніх пам'яток культури у селі зараз залишилась лише дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в XVIII столітті, в 1883 році — обновлена. Палац та інші панські приміщення були вщент знищені в період «безвластя» перед німецькою окупацією. Тоді ж було вирубано і дерева у парку.

Коли і ким була побудована Воскодавська церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, не відомо. Однак історичні дослідження свідчать про те, що в 1610 р. вона була греко-католицькою. Відомо, що участь у її утриманні брали князі Іван Кирдей-Мильський, Любомирський, Єловицький.

Як засвідчують перекази, підтверджені документами, в 1770 році в селі з радістю зустріли православного князя Костянтина Немирича, який викупив багату садибу та навколишні землі і взявся господарювати. Насамперед поновив насадження в розлогому парку, наповнив його диковинними деревами і квітучими кущами. Вірогідно, що саме за Костянтина Немирича неподалік панського маєтку, на пагорбі, було встановлено скульптуру Івана Хрестителя. Ця пам'ятка простояла в межах двох століть і була зруйнована в середині ХХ століття під час реконструкції і виправлення дороги на Тучин.

На кінець XVIII століття стара церква стала тісною для парафіян. Вони почали збирати кошти на її розширення чи й зведення просторішої. А князь Немирич 14 липня 1773 року під це будівництво виділив земельну ділянку. Однак немає документального підтвердження, що вона була використана за призначенням. Невідомо з яких причин, але церква Покрови Пресвятої Богородиці села Воскодави чомусь випала з поля зору дослідників духовних закладів Волині XVIII століття. Однак у XVIII столітті дерев'яна церква у Воскодавах уже стояла на кам'яному фундаменті, покрита листовим залізом. А в 1883 році парафіяни її ретельно поновили. Віднайдено також інформацію, що копії церковних метричних книг зберігалися з 1806 по 1863 роки в Мнишинській церкві, а потім їх передали до Коростятинської церкви. На той час за церквою було закріплено майже 10 десятин орних ґрунтів та 6 десятин болотистих сінокосів (одна давня десятина дорівнює 1,09 гектара площі).

В 1883 році при реконструкції старої церкви було перебудовано її дерев'яне приміщення, яке виконали за модерним волинським стилем на три яруси, з головним куполом і спільною дзвіницею на вході. Церква тепер могла вмістити до 250 парафіян. Громада подала прохання до вищого духовного керівництва краю про від'єднання своєї церкви від Костянтинського приходу та надання права утворити власну парафію, що і було зроблено дещо пізніше. Деякий час замість дзвонів парафіяни користувалися підвішеними кусками співучих металевих пластин, та з часом церкву впорядкували краще. Зокрема, на стінах був зроблений розпис масляними фарбами на релігійні сюжети, нанесли срібне й золоте оздоблення на Царські ворота, засяяло вогнями нове панікадило. Судячи з написів, залишених на стінах дзвіниці, церкву багато років якісно відновляли, фарбували, міняли покрівлю даху, куполів.

Наприкінці ХХ століття релігійна громада церкви Покрови Пресвятої Богородиці реєструвалася і вносила зміни до свого статуту: перший раз 25 вересня 1991, другий — 30 серпня 1996 р. Відтоді в церкві виконуються служби Божі та православні ритуали на державній мові. Впродовж 1806—1863 рр. церква відносилась до Млинівського приходу Острозького повіту. Відомості про сповідь парафіянами зберігаються в церкві з 1863 року, а опис церковного майна — з 1986 року. В архіві Волинської духовної консисторії зберігається план церковного приміщення від 14 червня 1773р, що був зроблений власником села Немиричем.

Існує гіпотеза, що станом на 1593 рік церква відносилась до Дорогобузького Іллінського монастиря. За описом церква — дерев'яна, з такою ж дзвіницею на кам'яному підмурівку, покрита бляхою. Підлога в храмі дерев'яна, стелі — плоскі і склепінчасті поштукатурені, вкриті розписами, внутрішня поверхня стін поштукатурена і розписана.  Зовні обшальована струганими дошками, вифарбована в синій колір.

Тоді ж було вирубано і дерева у парку. На території села є також історико-культурна спадщина: Братська могила періоду ВВв — 1941 р. (дата відкриття 1969 р.), Могила невідомого солдата — 1944 р. (дата відкриття — 1968 р.) та Пам'ятний знак землякам, які загинули у ВВв 1941—1945 рр. (дата відкриття — 1964 р.)

Пам'ятки природиРедагувати

До природних пам'яток села можна віднести 300-літній в'яз та два 100-літні дуби. А в урочищі Ли́соха виявлено два види звіробою, які занесені до Червоної книги України.

Соціальна сфераРедагувати

 
Зупинка "Воскодави"

У Воскодавах функціонують:

  • сільська рада (Голова сільської ради -Ющук О.А.);
  • школа (НВК І-ІІІ ступенів" (директор — Токарець А.І.)
  • дошкільний садок;
  • будинок культури (Троцька В.П);
  • бібліотека (Негодюк Марія).;
  • фельдшерсько-акушерський пункт (Веренько С.П.);
  • пошта.

На території сільської ради в радянські часи функціонував колгосп «Горинь», який був одним з найкращих у Гощанському районі. 

В 1998 році в селі була здана в експлуатацію дамба на річці Горинь, на відкритті якої був присутній тогочасний прем'єр-міністр Укрїни В. Пустовойтенко.

В 2006 році Воскодави було газифіковано.

ПідприємстваРедагувати

  • Підприємство з обробки природнього каменю (ПП Поліщук )
  • Підприємство з сушіння зернових культур (ПП Бондар)
  • Виробниче підприємство з деревообработки (ПП Іванніков)
  • Ковбасний цех (ПП Покровський В.Є)

Відомі людиРедагувати

  • Перший голова колгоспу — П. Ковальчук.
  • Перший голова сільської ради — А. Годун.
  • Перший сільський вчитель — В. Олександрович.
  • Голова Гощанської районної ради — Олександр Поліщук (з 2015 року)
  • Майстер художнього кування — Максим Марчук — має нагороди з фестивалей у Рівному, Івано-Франківську.
  • Старожил села — Вознюк Іван Дмитрович, 1916 р.н.

ПосиланняРедагувати