Воронін Степан Микитович
Степа́н Мики́тович Воро́нін (нар. 1915 — пом. 1944) — радянський військовий часів Другої світової війни, командир артилерійської батареї 759-го стрілецького полку (163-тя стрілецька дивізія, 40-ва армія), капітан, Герой Радянського Союзу[1] (1944).
| Воронін Степан Микитович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження |
1915 с. Яблоновець, Дмитрівський район, Орловська область | ||||||||
| Смерть |
18 березня 1944 район м. Тульчин Вінницької області | ||||||||
| Поховання | с. Крищинці Тульчинський район | ||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||
| Рід військ |
 артилерія | ||||||||
| Роки служби | 1941—1944 | ||||||||
| Звання |
 Капітан | ||||||||
| Формування | 759-й стрілецький полк | ||||||||
| Командування | 163-тя сд 40-ва армія | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Життепис ред.
Народився в 1915 році у с. Яблоновець Дмитрівського району Орловської області в селянській родині. Росіянин. Закінчив 4 класи. Жив у с. Троїцьке Лопасненського району (нині Чеховський район) Московської області. Працював у сільській лікарні. До армії призваний Лопасненським районним військкоматом. Закінчив курси молодших лейтенантів.
Друга світова війна ред.
В діючій армії з 22 червня 1941 року у Ленінгадському військовому окрузі. До січня 1942 року брав участь у оборонних боях в районі Дем'янська. З 7 січня до 20 травня 1942 року брав участь у першій Дем'янській наступальній операції, за що отримав свою першу бойову нагороду — Орден Червоної Зірки[2]. Після закінчення цієї операції в складі дивізії брав участь в боях під Дем'янськом до залишення міста ворожими військами в березні 1943 року.
З 3 по 30 серпня 1943 року брав участь у Белгородсько-Харківській наступальній операції. Його дивізія брала участь у прориві оборони супротивника в районі Руської Березівки (Бєлгородська область) та наступі в напрямку Грайворон — Охтирка. За відвагу у цих боях був нагороджений Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня[3] та медаллю «За відвагу»[4]. Брав участь у Чернігівсько-Полтавській, Житомирсько-Бердичівській та Умансько-Ботошанській наступальних операціях.
З початку жовтня 1943 року в складі 38-ї армії брав участь в форсуванні Дніпра та захопленні та утриманні плацдарму на острові Жуков.
В березні 1944 року першим під обстрілом ворога переправив батарею на правий берег річки Південний Буг в районі с. Ладижин, вогнем своєї батареї забезпечив переправу головних сил полку. Батарея брала участь у знищенні угрупування ворога в районі м. Тульчин. Під час бою 18 березня, коли зі строю вийшов весь розрахунок гармати, став на місце навідника та особисто відкрив вогонь по ворогу. В цьому бою загинув. За виявлений героїзм при визволенні Вінниччини нагороджений званням Герой Радянського Союзу (посмертно).[5] Похований у с. Крищинці Тульчинського району.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1987 (рос.);
Примітки ред.
- ↑ Воронін Степан Микитович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 29 березня 2016 року.
- ↑ Нагородний лист. http://podvignaroda.mil.ru/. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 березня 2016 року.
- ↑ Нагородний лист. http://podvignaroda.mil.ru/. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 березня 2016 року.
- ↑ Нагородний лист. http://podvignaroda.mil.ru/. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 березня 2016 року.
- ↑ Наказ про присвоєння звання Герой Радянського Союзу. http://podvignaroda.mil.ru/. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 березня 2016 року.