Волотек Олег Вікторович

футболіст
(Перенаправлено з Волотьок Олег Вікторович)

Олег Вікторович Волотек (15 серпня 1967, Новочеркаськ, Ростовська область, РРФСР, СРСР) — радянський і український футболіст, півзахисник, захисник. Чемпіон УРСР 1986 року. Чемпіон України 1992/93. Срібний призер чемпіонату України 1992 року (весна). Володар Кубка України 1992/93. Майстер спорту України (1993).

Ф
Олег Волотек
Особисті дані
Повне ім'я Олег Вікторович Волотек
Народження 15 серпня 1967(1967-08-15) (56 років)
  Новочеркаськ, РРФСР, СССР
Зріст 174 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СССРУкраїна Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1984 СРСР «Зоря-д»
Професіональні клуби*
1984—1986 СРСР «Зоря» (Ворошиловоград) 61 (2)
1987 СРСР СКА (Київ) 41 (7)
1989—1991 СРСР «Зоря» (Ворошиловоград) 120 (24)
1992 Україна «Динамо» (Київ) 13 (2)
1993  Росія Асмарал (Москва) 24 (2)
1994  Україна «Динамо-2» 15 (0)
1994  Україна Кривбас 1 (0)
1995  Україна «Миколаїв» 2 (0)
1995  Україна «Металург» (Маріуполь) 2 (0)
1996  Україна «Факел» (Варва) 14 (3)
1997  Україна «Кривбас» 1 (0)
1998 Росія «Металург» (Красноярськ) 22 (4)
1999—2000 Україна «Торпедо» (Запоріжжя) 15 (0)
2000 Україна «Сталь» (Алчевськ) 5 (0)
2000 Україна «Факел» (Варва) ААФУ
2001 Україна «Закарпаття» 15 (0)
2001  Україна «Закарпаття» 3 (0)
2002 Фінляндія ТП-47 13 (2)
2003 Україна Буча-КЛО (Буча) ААФУ
2003—2004 Україна «Єдність» (Плиски) ААФУ
2005—2006 Україна «Джипер» (Київ) КФК
2008 Україна «Ірпінь» (Гореничі) ААФУ
Національна збірна
1985 СРСР СССР (юн.) 24 (2)
Тренерська діяльність**
2010 Узбекистан «Машал» тренер
2012— Україна «Кристал» (Буча)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра ред.

Вихованець луганського спортінтернату. Перший тренер — В. Р. Шиханович. Переможець Всесоюзної спартакіади школярів 1984 року. Бронзовий призер кубка «Надія» 1984 року. Виступав у дублі луганської «Зорі».

25 травня 1984 року в матчі «Зоря» — «Зірка» (Джизак) дебютував в основній команді «Зорі» у першій лізі чемпіонату СРСР. У тому ж сезоні луганчани залишили першу лігу.

У квітні 1985 року у складі юнацької збірної брав участь у міжнародному турнірі збірних у французькому місті Канни. У складі радянської команди тоді виступали такі гравці як: Ігор Добровольський, Андрій П'ятницький, Андрій Сидельников, Ігор Леонов, Броварник Антон.

Через два роки «Зоря» перемогла у зональному турнірі команд другої ліги, потім в перехідному турнірі домоглася права на повернення в першу лігу. Волотек разом з іншими членами команди отримав золоту медаль чемпіона України. Всього в луганській команді провів 181 матч. Під час служби в армії, грав у київському СКА.

У 1992 році в новоствореному чемпіонаті України грав у київському «Динамо». Став срібним призером чемпіонату України. Виступав у Кубку чемпіонів 1991/92 і Кубку УЄФА 1992/93. Всього в єврокубках зіграв 4 гри, на полі провів 186 хвилин[1]. Після програного матчу за перше місце в чемпіонаті України «Динамо» змінився тренер. Новий наставник Йожеф Сабо не бачив Олега у складі своєї команди, і Волотек відправився по орендах. Продовжив кар'єру в московському «Асмаралі», «Динамо-2», «Кривбасі», «Миколаєві» і «Металургу» (Маріуполь). У кожній з команд проводив не більше половини сезону. У складі маріупольців — переможець другої ліги чемпіонату України 1995/96.

У 1998 році на запрошення Іштвана Секеча переходить в «Металург» (Красноярськ). У Росії провів один сезон. Переможець другого дивізіону (схід) чемпіонату Росії 1998 року.

Після повернення в Україну грав за «Сталь» (Алчевськ) і «Закарпаття» (Ужгород). В обох командах ставав срібним призером першої ліги (1999/2000 та 2000/01).

В кінці кар'єри грав в аматорських футбольних колективах «Факел» (Варва), «Буча-КЛО» (Буча), «Єдність» (Плиски), «Джипер» (Київ), «Ірпінь» (Гореничі). Володар Кубка України серед аматорських команд 2003 року. Фіналіст Кубка 2008 року.

Кар'єра в збірній ред.

Пройшов всі рівні юніорських, юнацьких і молодіжних збірних СРСР. Був капітаном юнацької збірної СРСР. У складі збірної УРСР — переможець перших Всесоюзних юнацьких ігор 1985 року.

Тренерська кар'єра ред.

У 2010 році працював помічником головного тренера клубу «Машал» (Мубарек, Узбекистан). Згодом — тренер аматорської команди «Кристал» (Буча).

Примітки ред.

  1. КЛИСФ. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 9 травня 2017.

Посилання ред.

Інтерв'ю