Відкрити головне меню

Броварник Антон Леонідович

Антон Леонідович Броварник (20 листопада 1967, Київ, Київська область, УРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, воротар.

Ф
Антон Броварник
Особові дані
Повне ім'я Антон Леонідович
Броварник
Народження 20 листопада 1967(1967-11-20) (51 рік)
  Київ, СРСР
Зріст 194
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1984—1986
1987
1988—1989
1990
1992—1993
1993—1994
СРСР Динамо (Київ) — дубль
СРСР Заря (Ворошиловград)
СРСР «Суднобудівник»
СРСР Темп (Корсунь-Шевченківський)
Польща Хутник (Варшава)
Росія Кубань
0 (0)
20 (-26)
65 (-63)
13 (-10)
? (-?)
19 (-30)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1985 Юнацька збірна СРСР 9 (−14)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна біографіяРедагувати

З 1980 по 1984 рік Антон Броварник займався футболом в СДЮШОР «Динамо», де навчався під керівництвом таких наставників, як Віктор Колотов, Анатолій Пузач та легендарного тренера Валерія Лобановського.

У 1982 році до вихованця київського «Динамо» надійшов перший успіх. У Всесоюзному турнірі ЦК ВЛКСМ «Юність» збірна Української РСР під керівництвом тренера Вадима Добіжи здобула звання чемпіона юнацьких змагань. Разом з Броварником в команді грали Тимерлан Гусейнов, Володимир Бєдний, Павло Кікоть та інші[1].

В 1983 році, у складі збірної Києва Антон Броварник здобув титул переможця футбольної Всеукраїнської Спартакіади, а трохи згодом в команді української збірної виграв Всесоюзний турнір ЦК ВЛКСМ «Надежда», де юного голкіпера було визнано кращим воротарем змагань. Партнерами Антона в збірній України РСР були майбутні чемпіони Європи 1990 року у складі молодіжної збірної СРСР Андрій Ковтун та Сергій Шматоваленко, а також інші гравці, що в подальшому стали відомими футболісти[2].

Стиль гриРедагувати

— Високий на зріст (194 см), стрибучий та рухливий, він практично не програє повітряні дуелі в штрафній. Рішуче діє на лінії воріт.

Б. Новак, «Прапор Комунізму». — № 66 (2162). — Київ. 19.03.1985 рік.

Юнацька збірна СРСРРедагувати

Після ланки значних командних та особистих успіхів в українських та Всесоюзних змаганнях, воротаря запросили до юнацької збірної СРСР з футболу, в якій юний динамівський голкіпер також зумів проявити свої найкращі якості. Брав участь у складі збірної СРСР у міжнародному турнірі на приз Валентина Гранаткіна[3], провів ключові двобої[4], перемога в яких принесла Антону титул кращого воротаря змагань.[5].

У квітні 1985 року у складі юнацької збірної брав участь у міжнародному турнірі збірних у французькому місті Канни. У складі радянської команди тоді виступали такі гравці як: Ігор Добровольський, Олег Волотек, Андрій П'ятницький, Андрій Сидельников, Ігор Леонов. За підсумками турніру підопічні Сергія Мосягіна посіли лише сьоме місце, виграв ув останньому матчі у збірної Югославії (2:1)[6].

Зі СМІ радянських часівРедагувати

— Про лідерів радянського футболу можна писати і писати, особливо напередодні урочистої церемонії нагородження золотими медалями. Та обмежимося лише маленьким штрихом. 19-річного воротаря Антона Броварника, який виступав за київський дубль, запросили до ворошиловградської «Зорі». Важко переоцінити подібну пропозицію: "Зоря" перейшла до першої ліги, має перспективних гравців, бути в такому колективі першим воротарем почесно. Але Броварник, коли ми з ним розмовляли, сумував: "У "Динамо" такі тренери, такі хлопці… І взагалі — це ж київське "Динамо"!

К. Михайленко, Б. Новак, «Прапор Комунізму». — № 301 (2697). — Київ. 26.12.1986 року.

В професійній кар'ері грав за «Зорю» (Ворошиловград), миколаївський «Суднобудівник», польський «Гутник» з Варшави та російську «Кубань»[7].

Після завершення спортивної кар'єры Антон Броварник став ортопедом-реабилитологом[8].

ДосягненняРедагувати

  • Чемпіон СРСР серед дублерів вищої ліги 1985 року[9].
  • Срібний призер чемпіоната СРСР серед дублерів вищої ліги 1984 року[10].
  • Переможець перших Всесоюзних юнацьких ігор 1985 року[11].
  • Бронзовий призер міжнародного турніру серед юнацьких збірних у Меморіалі Гранаткіна 1985 року[12].
  • Переможець VIII літньої Спартакіади Українськой РСР 1983 року.
  • Володар «Кубку юності» 1982 року.
  • Володар «Кубку надії» 1983 року.
  • Бронзовий призер «Кубку надії» 1984 года.
  • Кращий воротар міжнародного турніру Мемориал Гранаткіна 1985 року[13].

ПриміткиРедагувати

  1. Зі статті В. Василенка: «Кубок Юности на Україні» — «Спортивна газета» — № 103 (4783). Київ. Серпень 1982 року
  2. З довідника «Футбол-84»: «На полі— футбольна молодь», ст. 78—79. — Київ. 1984 рік
  3. «Протокол матчу СРСР — Франція»
  4. «Протокол матчу СРСР — ФРН»
  5. З енциклопедії «Російський футбол за 100 років», стор. 369. — Москва. 1997 рік. — ISBN 5-900493-70-9
  6. «Протокол матчу за 7-е место»
  7. Зі статті Валерія Вишталя: «Воротар виручає „Кубань“ — газета «Кубанські новини» — № 209 (859), стор. 1. — Краснодар. 15 жовтня 1993 року
  8. «Без боли: диагностика, коррекция опорной системы»
  9. Дані з довідника «Футбол-86»: «Призы большого футбола», стор. 20. — Київ. 1986 рік
  10. Дані з довідника «Футбол-85»: «В награду — приз», стор. 31. — Київ. 1985 рік
  11. Дані з довідника «Футбол-86»: «В рамках юношеских игр», стор. 103—104. — Київ. 1986 рік
  12. «Протокол матча СССР-1 — СССР-2»
  13. «Есть резервы!»

ЛітератураРедагувати

  • Б. Васильев: «Золоті нагородо переможців VIII літньої Спартакіади», стор. 4 . — газета «Київ Вечірній» — № 127 (11842). — Київ. 3 червня 1983 року.
  • В. Тимофєєв: «Дуель двох „К“: спокійний лише воротар». — газета «Вільна Кубань» — № 180 (21672). — Краснодар. 17 вересня 1993 року.
  • М. Ю. Левицький, О.А. Бабешко: «Склади команд вищої ліги», стор. 12-13. — Довідник «Шахтарю-50» — Донецьк. 1986 рік.
  • Довідник «Футбол-86»: «Склади команд вищої ліги», стор. 138. — Київ. 1986 рік.

ПосиланняРедагувати

  • Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  • Профіль на сайті історії і статистики луганськой "Зорі»
  • Профіль Антона Броварника на Youtube.com
  • Профіль Антона Броварника на сайті «Моя спортивна кар'єра» (фото та статті в друкованій пресі)