Відкрити головне меню

Андрій Володимирович П'ятницький (рос. Андрей Владимирович Пятницкий, нар. 27 вересня 1967, Ташкент) — радянський, узбецький та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР (1986), Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1991). По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Андрій П'ятницький
Особові дані
Повне ім'я Андрій Володимирович
П'ятницький
Народження 27 вересня 1967(1967-09-27) (51 рік)
  Ташкент, СРСР
Зріст 182 см
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР, Flag of Uzbekistan.svg Узбекистан і Flag of Russia.svg Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983–1984 СРСР «Старт» (Ташкент) 2 (0)
1985 СРСР «Пахтакор» 21 (0)
1986–1987 СРСР ЦСКА (Москва) 22 (5)
1988–1991 СРСР «Пахтакор» 120 (25)
1992–1996 Росія «Спартак» (Москва) 100 (17)
1997 Росія «Спартак-2» (Москва) 16 (2)
1998 Росія «Сокол» (Саратов) 2 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
? СРСР СРСР U-21  ? (?)
1990 СРСР СРСР 1 (0)
1992 СНД СНД 5 (2)
1992 Узбекистан Узбекистан 2 (0)
1993–1995 Росія Росія 10 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2003 Росія «Алмаз» (Москва) (тренер)
2003 Росія «Газовик» (Оренбург)
2006 Росія «Витязь» (Подольськ)
2008–2012 Росія «Спартак» (Москва) (СДЮШОР)
2013–2014 Росія «Спартак» (Москва) (мол.)
2015–2014 Росія «Росич» (мол.)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Починав грати в Ташкенті. Перший тренер — Комарницький Володимир Дмитрович, перший клуб — «Старт» (Ташкент). У 1985 перейшов в «Пахтакор», який грав у Першій лізі. На наступний рік покликаний в армію, «служив» у московському ЦСКА. У 1988 повернувся в «Пахтакор», бажаючи допомогти йому повернутися у вищу лігу. Це вдалося зробити в 1990 році.

У 1992 року тренер «Пахтакора» Олександр Тарханов очолив московський «Спартак» і умовив П'ятницького перейти в «Спартак», аргументуючи тим, що перспектив в ігровому плані у «Пахтакорі» у нього немає[1]. У складі «Спартака» Андрій п'ять разів ставав чемпіоном Росії, а також одного року взяв кубок Росії. У 1996 році був обраний капітаном команди.

Згодом отримав травму голеностопа, довго лікував її, а повернувшись на поле, не зміг вийти на колишній високий рівень гри, через що у сезоні 1997 року виступав за другу команду «біло-червоних».

Завершив професійну ігрову кар'єру у першоліговому клубі «Сокол» (Саратов), за який провів кілька матчів у сезоні 1998 року.

Виступи за збірніРедагувати

Залучався до складу молодіжної збірної СРСР, у складі якої став чемпіоном Європи 1990 року серед молодіжних команд.

9 жовтня 1990 року зіграв свій єдиний матч за збірну СРСР в неофіційній грі проти Ізраїлю (3:0). Після розпаду СРСР на початку 1992 року дебютував у складі національної збірної СНД, зігравши у 5 матчах і забивши 2 голи, проте у фінальну заявку на Євро-1992 не потрапив.

17 червня 1992 року зіграв у історичному першому матчі новоствореної збірної Узбекистану, в якому вона зіграла зі збірною Таджикистану (2:2), для якої це також був перший матч. В жовтні того ж року зіграв за Узбекистан ще одну гру проти Казахстану, проте з 1993 року вирішив виступати за збірну Росії. У її складі був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де зіграв в одному матчі проти Бразилії (0:2). Всього провів у формі головної команди Росії 10 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренераРедагувати

Після завершення ігрової кар'єри зайнятий тренерською діяльністю. У 2002—2003 роках працював тренером у «Алмазі» (Москва), після чого недовго працював головним тренером у нижчолігових «Газовику» (Оренбург) (2003) та «Витязі» (Подольськ) (2006).

З листопада 2008 по грудень 2012 року працював тренеро СДЮШОР «Спартак» (Москва). З липня 2013 по квітень 2014 року був старшим тренером молодіжної команди «Спартак» (Москва). 23 квітня 2014 року залишив посаду за сімейними обставинами[2].

З січня 2015 року працює тренером молодіжної команди «Росич» (Московський).[3]

Титули і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Пахомов С. Андрей Пятницкий: Мечтаю о французской отбивной // Спорт-Экспресс Футбол. — 1996. — № 27. — с. 3.
  2. П'ятницький за сімейними обставинами не зможе керувати молодіжним складом
  3. Колишній гравець «Спартака» — тренер молодіжної команди «Росич»

ПосиланняРедагувати