Відкрити головне меню

Горовиць Володимир Самійлович

Український та американський музикант та композитор
(Перенаправлено з Володимир Горовиць)

Володи́мир Самí́йлович Го́ровиць (1 жовтня 1903, Київ — 5 листопада 1989, Нью-Йорк, США) — український радянський та американський піаніст єврейського походження, «король королів піанізму»[джерело?].

Горовиць Володимир Самійлович
рос. Владимир Самойлович Горовиц
Зображення
Основна інформація
Дата народження 1 жовтня 1903(1903-10-01)
Місце народження Київ
Дата смерті 5 листопада 1989(1989-11-05) (86 років)
Місце смерті Нью-Йорк
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСРFlag of the United States.svg США
Національність український єврей
Професії піаніст, композитор
Освіта Київська консерваторія
Інструменти фортепіано
Премії Греммі
Нагороди Медаль Свободи
Файли у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Києві, у родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Підґрунтям заможного життя була діяльність діда піаніста — київського купця 1-ї гільдії Йоахима Горовиця — відомого мецената.

Перші кроки в музиці Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Бодик), яка 8 років навчалася у Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого в січні 1913 р. привела свого 10-річного сина Володимира.

За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім у консерваторії — Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. У 1920 р. — став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда. Цього ж року закінчив консерваторію.

До 1925 р. концертував містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх.

 
Володимир Горовиць за фортепіано

Разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами.

Від жовтня 1924 до січня 1925 р. дав близько 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів.

У 1925 р. їде на гастролі до Європи, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст.

Від 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство).

У 1933 — одружився з Вандою Тосканіні, донькою славетного диригента Артуро Тосканіні.

Практично все життя (з перервами в 1953—1965 та 1975—1981 рр.) В. Горовиць активно концертував.

Репертуар Горовиця надзвичайно широкий — від творів Д. Скарлатті до С. Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В. Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Взаємини піаніста і радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово йому погрожує, в 1930-х роках у концтаборах СРСР загинули його брат і батько. Володимир Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Cестра музиканта, піаністка й педагог Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана.

Відзнаки і нагородиРедагувати

 
Меморіальна дошка В. С. Горовицю на вул. Михайла Коцюбинського у Києві

Наприкінці життя В. Горовиць отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.

Від 1962 до 1989 р. отримав 25 премій «Греммі».

Від 1995 р. у Києві періодично проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — Киев: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Коган Г. Вместе с музыкантами. — М., 1964;
  • В. Горовиць та піаністична культура XX століття: 36. ст. — X., 1995;
  • Володимир Горовіц та піаністична культура ХХ-го сторіччя. — X., 1996;
  • Зильберман Ю, Смилянская Ю. Киевская симфония Владимира Горовица, Киев,2002
  • Зильберман Ю., Владимир Горовиц. Киевские годы, Киев,2005.
  • Зильберман Ю. Семь очерков о Владимире Горовице. — Киев, 2011. — 144 с.
  • http://apmp.kgpa.km.ua/Files/APMP02/16.pdf 76. Мархайчук Н., Захарова С. Представники родини Горовиців в музичній освіті Харкова (до історії музичної педагогіки в Україні) // Актуальні питання мистецької педагогіки: стан, технології, перспективи: Зб. наук. пр. — Хмельницький: ХГПА, 2013. — С. 127—130

ПосиланняРедагувати