Відкрити головне меню

Войнаровський Андрій Іванович

Андрій Іванович Войнаровський (близько 1680 — 1740) — осавул Війська Запорозького протягом 17011716 років. Небіж та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи по материнській лінії.

Андрій Войнаровський
Народився бл.1680
Володимир, Річ Посполита
Помер 1740(1740)
Якутськ, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Річ Посполита
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Військове звання осавул Війська Запорозького
Рід Войнаровські
Батько Ян Войнаровський
Мати Олександра Мазепа
У шлюбі з Ганна Мирович
Діти Станіслав, Ульрика-Елеонора
Герб

Один з представників польсько-українського шляхетського роду Войнаровських.

БіографіяРедагувати

Син шляхтича Яна Войнаровського від його другого шлюбу з Олександрою Мазепою, рідною сестрою гетьмана Івана Мазепи. Виховувався при гетьманському дворі свого дядька. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі та Дрезденському університеті (Саксонія). Деякий час перебував при дворі саксонського курфюрста Августа ІІ Сильного.

Осавул Війська Запорізького. Власник великих маєтностей на Лівобережній Україні, довірена особа гетьмана, активний учасник його антимосковських дій.

1708 — разом із Мазепою та групою старшин перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ.

Після поразки шведів у Полтавській битві 1709 року емігрував у Бендери (Молдовське князівство), а звідти до Німеччини.

Розглядався козацькою старшиною як один із претендентів на гетьманську булаву поруч з такими кандидатами, як Пилип Орлик та Кость Гордієнко. Після смерті Мазепи і отримання його багатств (які були визнані Карлом ХІІ приватною власністю, а не власністю запорозького козацтва) у спадок Войнаровський збайдужів до гетьманства й уряду взагалі. Приватні інтереси ставив вище за громадські. У вирішенні питань був розумний, освічений, але неперебірливий у засобах (підкуп свідків і таке інше).

17101711 — разом із Пилипом Орликом заохочував уряди Османської імперії, Кримського ханства та ряду європейських країн до війни з Московським царством, намагався утворити антимосковську коаліцію європейських держав.

За наказом Петра І Войнаровського в 1716 році силою захопив і викрав московський консул у Гамбурзі (Німеччина) і відправив до Петербурга, хоча Войнаровський ніколи не був московським підданим. До 1723 року перебував в ув'язненні у Петропавлівській фортеці. Звідси його заслали до Якутська, де він і помер у 1740 році.

Вшанування пам'ятіРедагувати

На честь нього названо декілька пластових куренів:


Із прізвищем Войнаровський, можливо, пов'язана назва села Винарівка (колись Войнаровка) у Ставищенському районі Київської області. Прізвище походить від дідичного «гнізда» — поселення Войнарова в Київському повіті.[2]

У літературіРедагувати

«Войнаровський» — поема Кіндрата Рилєєва.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати