Вовпа

село в Білорусі

Вовпа (біл. Воўпа) — агромістечко в Вовковиському районі Гродненської области в Білорусі. Адміністративний центр Вовпинської сільської ради.

Вовпа
BIA Wołpa COA.png
Герб
Воўпа. Касцёл.jpg
Основні дані
53°22′07″ пн. ш. 24°21′43″ сх. д. / 53.368611111138775982° пн. ш. 24.36194444447177787° сх. д. / 53.368611111138775982; 24.36194444447177787Координати: 53°22′07″ пн. ш. 24°21′43″ сх. д. / 53.368611111138775982° пн. ш. 24.36194444447177787° сх. д. / 53.368611111138775982; 24.36194444447177787
Країна Білорусь Білорусь
Населення 721 осіб (2009)
Транслітерація назви Voŭpa
Поштовий індекс 231908
Вовпа. Карта розташування: Білорусь
Вовпа
Вовпа

CMNS: Вовпа у Вікісховищі

Розташоване за 25 км на північ від Вовковиська, за 10 км від залізничної станції Рось; на автомобільній дорозі ВовковиськГродно. Населення становить 1544 осіб (1990).

ІсторіяРедагувати

Вовпа вперше згадується в XV столітті як державний двір і село, володіння великого князя Казимира, який 1449 р. віддав його канцлерові Олехні Судімонтовичу. 1478 року тут була заснована церква Івана Хрестителя. Пізніше Вовпа перейшла до Гальшанських: Павло Гальшанський зробив її осередком своїх володінь.

У XVI ст. з ініціативи княгині Бони було створено Вовпівське староство у складі Вовковиського району Новогрудського воєводства. 1624 року його придбав канцлер Лев Сапега для свого сина, підканцлера Казимира Лева. Останній 1643 р. прийняв у Вовпі короля та великого князя Владислава Вазу. 1662 р. литовські конфедерати виголосили в місті смертний вирок гетьманові Вінценту Госевському.[1]

У XVIII ст. Кароліна Тереза з Радзівілів, вдова Казимира Лева Сапеги, передала староство Вовпи Йосифові Олександрові Яблоновському. 1772 року староство мало в собі містечко Вовпа з ключами Дубна, Старий Дворац і Колодяжну. На сеймі 1773-1775 років був висвячений Юзеф Вінцент Плятер. Станом на 1775 рік у місті було 21 двір. 1773 року на старому місці побудовано нову дерев'яну церкву Івана Хрестителя з різними вівтарями. Король і великий князь Станіслава Август Понятовський 21 січня 1792 р. надав місту Магдебурзьке право і герб :"бобер природного кольору у блакитному полі".

У результаті третього поділу Речі Посполитої (1793) Вовпа ввійшла до складу Російської імперії та перебувала у Гродненському повіті. Після придушення повстання 1831 року російська влада конфіскувала місто у державну скарбницю. Станом на 1893 рік у місті налічувалося 110 дворів, костел, 2 православні каплиці, синагога, 2 молитовні будинки, школа, пивоварня, 2 шкіряні фабрики, барвникарня, 25 крамниць. Щорічно проводилося 5 невеликих ярмарків.

Згідно з Ризьким мирним договором (1921), Вовпа увійшла до складу міжвоєнної Польської Республіки та була центром Гродненського повіту Білостоцького воєводства.

1939 року Вовпа увійшла до складу БРСР, з 12 жовтня 1940 року є центром сільської ради. Статус населеного пункту було знижено до села. Станом на 1970 рік у Вовпі налічувалося 274 двори, а на 1990 — 670 дворів.

ІнфраструктураРедагувати

У Вовпі є середня школа, лікарня, амбулаторія, будинок культури, бібліотека та пошта.

НаселенняРедагувати

Пам'яткиРедагувати

  • Костел Святого Івана Хрестителя (1773 рік)
  • Церква святих Петра і Павла (1859 рік)
  • Каплиця (1873)

Втрачена спадщинаРедагувати

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вітальд Карпыза. Воўпа [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.] на Masty.org [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.]
  2. Wołpa // Вовпа // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». (пол.) S. 913 [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.].
  3. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Tom V: Województwo Białostockie. — Warszawa: Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1924.
  4. ЭнцВКЛ, 2010.
  5. Carol Herselle Krinsky. Synagogues of Europe: Architecture, History, Meaning. — Dover Publications Inc., 1996. P. 225.
  6. Thomas C. Hubka. Resplendent Synagogue: Architecture and Worship in an Eighteenth Century Polish Community. — Brandeis University Press, 2003. P. 63.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати