Вікіпедія

Юрій Михайлович Вишневецький

(Перенаправлено з Вишневецький Юрій)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Юрій Михайлович Вишневе́цький (пол. Jerzy Wiśniowiecki; ? — 1617/1618) — руський князь герба Корибут, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Другий представник роду, який став римо-католиком.

Юрій Михайлович Вишневецький
пол. Jerzy Wiśniowiecki
Народився1580[1]
Померне раніше 5 вересня 1618 і не пізніше 7 листопада 1618
ПохованняБуськ[2]
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materАльтдорфський університет[1], Інгольштадтський університетd[1] і Падуанський університет[1]
Знання мовлатина[1] і італійська[1]
ПосадаКиївський каштелян[3], депутат[d] і Черкаський староста[d]
Конфесіякатолицька церква[1]
РідВишневецькі
БатькоМихайло Вишневецький[4]
МатиHalszka Zenowiczównad[4]
Брати, сестриВишневецький Михайло Михайлович і Вишневецький Олександр Михайлович
У шлюбі зQ130303035?[5]
ДітиВишневецька Гальшка[6]

Герб Корибут
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вишневецький.

Життєпис

ред.

Син брацлавського та київського каштеляна, старости черкаського, канівського, лубенського, лоївського Михайла Вишневецького (1529—1584) і Гальшки Зенович (або Зеновичівни, † до 1594). Навчався в університеті міста Інгольштадт у 1594 р., в університеті Альтдорфа в 1595 р.[7]

1603 року розділив батьківські маєтності з братом Михайлом. З 1609 р. каштелян київський, староста черкаський.

Заклав близько 1611 року замок у Білому Камені на Золочівщині. Заклав у містечку католицьку парафію (1605/15), надав кошти для будівництва старого костелу в містечку[8].

У 1615—1618 роках був одним з регіментарів польсько-литовського війська під час війни з Московським царством. У 1617 році спробував захопити Путивль: зайнявши саме місто, не зміг захопити фортецю. Маршалок Головного Коронного трибуналу в 1617 р.

Другий представник роду, який став римо-католиком. Записав фундуш для монастиря домініканців у м. Буськ в 1608 році.[9] Був власником села Тайкури, якому король на прохання Ю. Вишневецького надав магдебурзьке право в 1614 році.[10]

За даними Каспера Несецького, Шимон Старовольський стверджував про його надгробок у Нестерварі; Шимон Окольський — у Залізцях.[11] Згідно з дослідженнями Наталі Яковенко — в домініканському кляшторі Буська[12].

Родина

ред.

У шлюбі з Федорою[13] (Теодорою), донькою або сестрою Івана з Чапличів.

Діти:

Маєтності

ред.

Володів часткою маєтку і замку Вишневець, місточком і замком Вержбувець та 12 селами, половиною міста Новий Андріїв у Люблінському воєводстві, половину міста та округи Брагін, землями навколо міста Пірятин з самим містом, таокж Білим Камені, Тайкуром і Собещицями.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 129. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  2. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 131. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  3. ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 30. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
  4. ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 129. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  5. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 130–131. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  6. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 131, 133. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  7. ↑ Paweł Czaplewski, Polacy na studyach w Ingolsztacie, Poznań 1914, с. 107. польська
  8. ↑ Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu… — S. 13—18.
  9. ↑ Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład…… — S. 231.
  10. ↑ Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład… — S. 219.
  11. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 546.
  12. ↑ Яковенко Н. «ПОГРЕБ ТІЛУ МОЄМУ ВИБИРАЮ с предки МОЄМИ»: МІСЦЯ ПОХОВАНЬ ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ у XV — середині XVII століть.
  13. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 272. (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Юрій_Михайлович_Вишневецький