Відкрити головне меню

Бори́с Петро́вич Вишесла́вцев (*3 жовтня 1877(18771003), Москва, Росія — †5 жовтня 1954, Женева, Швейцарія) — російський філософ, релігійний мислитель.

Борис Петрович Вишеславцев
Visheclavtsev Boris Petrovich.jpg
Народився 3 жовтня 1877(1877-10-03)
Flag of Russia.svg Російська імперія Москва
Помер 5 жовтня 1954(1954-10-05) (77 років)
Швейцарія Швейцарія Женева
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність філософ, письменник, адвокат
Alma mater Московський університет, юридичний факультет
Сфера інтересів філософія
Заклад Релігійно-філософська академія, Берлін
Богословський інститут, Париж
Науковий керівник Новгородцев Павло Іванович
Вчителі Новгородцев Павло Іванович
Відомі учні Q4073006?

Вишеславцев Борис Петрович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Після закінчення в 1899 році юридичного факультету Московського університету вів адвокатську практику. В 1902 році залишив адвокатуру та розпочав підготовку до професорського звання в галузі філософії під керівництвом П. І. Новгородцева. В 1914 році Вишеславцев захистив магістерську дисертацію на тему «Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії», яка була видана у вигляді книги. З 1917 року — професор філософії права Московського університету.

В 1922 році Вишеславцев емігрував [1] з Росії до Німеччини, в Берлін, де до 1924 року викладав в заснованій М. О. Бердяєвим «Релігійно-філософській академії», потім разом з Академією переїхав до Парижу. Брав участь в організації видавництва YMCA-Press (Париж). З 1925 року — один з редакторів релігійно-філософського часопису «Шлях».

Розробляв проблематику «філософії серця», антропології, теорії культури. Його книга «Серце у християнській та індійській містиці» (1929) — перша систематизуюча робота з православним розуміння проблеми.

Знайомство з Карлом Юнгом підштовхнуло Вишеславцева до захоплення психоаналізом, що відбилось у його головній філософській праці «Етика перетвореного Ероса. Проблема Закону і Благодаті» (1931).

У 1950-і роки співпрацював з Народно-трудовим союзом (рос. Народно-трудовой союз российских солидаристов[ru]).

Помер Вишеславцев в Женеві 5 жовтня 1954 року.

ТвориРедагувати

  • Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії (1914)
  • Серце в християнській та індійській містиці (1929)
  • Етика перетвореного Ероса. Проблеми Закону та Благодаті (1931)
  • Філософська неміч марксизму (1952)
  • Криза індустріальної культури. Марксизм. Неосоціалізм. Неолібералізм (1953)
  • Вічне в російській філософії (1955, посмертне видання).

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Російський Берлін 1921 — 1923. За матеріалами архіву Б. Н. Миколаївського в Гуверівському інституті. Под ред. Л. Флейшман, Р. Хьюз, О. Раєвська-Хьюз. — Paris: YMCA-Press; М.: Русский путь, 2003. С. 238—239.

ЛітератураРедагувати