Новгородцев Павло Іванович

Новгородцев Павло Іванович (16 (28) лютого 1866, Бахмут — 23 квітня 1924, Прага) — російський юрист-правознавець, філософ, громадський і політичний діяч, історик (автор книг з історії філософії права). Один з представників лібералізму в Росії.

Новгородцев Павло Іванович
Народився 16 (28) лютого 1866
Бахмут, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 23 квітня 1924(1924-04-23)[1] (58 років)
Дейвіце, Прага 6, Prague 6d, Prague 6d, Прага, Чехословаччина[1]
Поховання Orthodox cemetery in Pragued
Країна  Російська імперія
Діяльність правник, політик, філософ, адвокат
Галузь філософія права
Alma mater МДУ
Науковий ступінь доктор наук
Відомі учні Ільїн Іван Олександрович, Алексєєв Микола Миколайовичd і Вишеславцев Борис Петрович
Знання мов російська
Заклад МДУ, Імператорський Московський університетd, Російський економічний університет імені Плеханова, Московські вищі жіночі курси, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Russian Faculty of Law in Pragued
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d] і Член Всеросійської ради[d]
Партія Конституційно-демократична партія
Автограф

Життєпис ред.

Син харківського купця 2-ї гільдії. У 1884 році закінчив Катеринославську гімназію із золотою медаллю, після чого вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету, але вже через місяць перевівся на юридичний факультет. У 1888 році, після отримання диплома 1-го ступеня, він був залишений на два роки в університеті для підготовки до професорського звання. Був направлений вивчати право в Берліні і Парижі. З серпня 1896 року — приват-доцент Московського університету по кафедрі історії філософії права. З 1897 — магістр права.

З лютого 1903 року — екстраординарний, з листопада 1904 року — ординарний професор юридичного факультету Московського університету по кафедрі енциклопедії права і історії філософії права. Одночасно з 1900 року викладав на Вищих жіночих курсах (з березня 1915 року — професор), співпрацював в журналі «Питання філософії і психології».

З 1904 року Новгородцев був членом ради Союзу Визволення, в 1905 році вступив в конституційно-демократичну («кадетську») партію. Як член партії, став депутатом I Державної Думи від рідної Катеринославської губернії. Після розпуску думи, в числі багатьох інших депутатів підписав «Виборзьке відозву» від 10 липня 1906 року і був засуджений за ст.129, ч.1, п.п.51 і 3 Кримінального Уложення і провів три місяці в тюремному ув'язненні. Після звільнення відійшов від активної політичної діяльності, зосередившись на науково-викладацькій роботі. У 1906 році став директором Московського комерційного інституту, який очолював аж до 1918 року. У 1911 році, разом з групою викладачів Московського університету, звільнився з університету в рамках так званого «Справи Кассо».

З кінця літа 1918 року перебував в розташуванні Білої армії на півдні Росії. В кінці 1918 року виїхав за кордон, співпрацював в газеті «Руль» (Берлін), проте в 1920 році повернувся до Криму, зайнятий військами барона Врангеля; викладав в Сімферопольському університеті. У листопаді 1920 року евакуювався з Криму разом з частинами Російської армії. Після евакуації спочатку жив в Берліні, з кінця 1920 року — в Празі. У 1921—1922 рр. читав лекції в Аахенській технічній школі. Навесні 1922 року заснував і очолив Російський юридичний факультет у Празі. Брав активну участь в діяльності Російської академічної групи в Празі і створенні Російського національного університету.

Помер у Празі в 1924 році, похований на Ольшанському цвинтарі.

Література ред.

Посилання ред.

  1. а б в Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých české pravoslavné církve u sv. Mikuláše, sign. ČPRAV Z2, s. 14 — Т. ČPRAV Z2. — С. 14.