Вишеград (Боснія і Герцеговина)

Ви́шеград (босн. Višegrad, серб. Вишеград) — місто й муніципалітет у Боснії і Герцеговині, на території політичного утворення Республіка Сербська. Місто стоїть на річці Дрина. Розташоване на шляху з Горажде і Устіпрачі в сербське місто Ужице. Неподалік міста розташована гора Варда.

Вишеград
босн. Višegrad, серб. Вишеград
Герб
герб
Вишеград
Вишеград
Основні дані
43°46′58″ пн. ш. 19°17′28″ сх. д. / 43.78278° пн. ш. 19.29111° сх. д. / 43.78278; 19.29111
Країна Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Регіон Республіка Сербська, Істочно-Сараєво, Подриння
Столиця для Вишеград (municipality of the Republika Srpska)
Засновано 1407
Площа 1,91 км²
Населення 5869[1] мешканців (2013 рік)
Висота НРМ 299  м
Водойма Дрина, Rzavd, Dobrun Monasteryd
Телефонний код (387) 58
Часовий пояс UTC+1
GeoNames 3187681
OSM 2528287 ·R (Вишеград, Республіка Сербська)
Поштові індекси 73240
Міська влада
Мер міста Славіша Мішкович
Вебсайт visegradturizam.com
Мапа
Мапа
Вишеград. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
Вишеград
Вишеград
Вишеград (Боснія і Герцеговина)


CMNS: Вишеград у Вікісховищі

Після боснійської війни за Дейтонськими угодами Вишеград увійшов до складу Республіки Сербської. Зараз це місце приваблює багатьох туристів[джерело?]. У місті є футбольний клуб «Дрина Вишеград».

Чисельність населення міста за переписом 2013 року склала 5 869 осіб, громади — 11 774 чоловік[1] (1991 року — 21 199 осіб).

Географія

ред.

Вишеград розташований на річці Дрина, частині географічної області Подриньє. Також є частиною історичної області Старі Влах; околиці міста історично називалися «Вишеградскі Старі Влах»[2][3] — це етнографічний регіон,[4] у якому населення було ближче до Ужице (на сербському боці річки Дрина), ніж навколишніх земель.

Історія

ред.

Середньовіччя

ред.
 
Міст через Дрину.

У Середньовіччі, у часи Стефана Немані, вся область, де сьогодні розташований Вишеград, стала частиною Сербської імперії. У середині XIV століття він був під владою сербського жупана Ніколи Алтамоновича. Тоді ці землі зайняв боснійський король Твртко I і приєднав до Боснійського королівства. Під час правління сербського імператора Стефана Душана (1331—1355) цим регіоном керував жупан Прібіл. Прібіл нібито заснував монастир Добрун між 1340 і 1343 роками. Сини Прібіла продовжували розбудовувати монастирський комплекс, розмалювали зовнішній притвор і скарбницю в північному боці 1383 року. Згідно з турецькими джерелами, 1454 року місто завоювала Османська імперія на чолі з Османом-пашою. Вишеград залишався під владою Османської імперії до Берлінського конгресу (1878), коли Австро-Угорщина взяла під свій контроль Боснію і Герцеговину.

Османський період

ред.

Міст Мехмеда-паші Соколовича збудовано в 15711577 роках за наказом великого візира Османської імперії Мехмеда-паші Соколовича (боснійського серба за походженням) на початку шляху, що сполучав Боснію зі Стамбулом (відомого як Цареградська джада або Шлях до імператорського міста). Автор проєкту — видатний османський архітектор Сінан.

1875 року серби з району між Вишеградом і Нові-Пазар повстали і створили ополчення, яке 1876 року воювало на Ібарі[5].

Визначні місця

ред.

Визначні особи міста

ред.

Галерея

ред.

Панорама

ред.
Панорама міста

Примітки

ред.
  1. а б Попис становништва, домаћинстава и станова у Босни и Херцеговини 2013 на територији Републике Српске — Прелиминарни резултати, Републички завод за статистику, Бања Лука, 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2014. Процитовано 6 червня 2015.
  2. Biblioteka Nasi Krajevi. Т. 4. 1963. с. 16—22. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2015.
  3. Petar Vlahović (2004). Serbia: the country, people, life, customs. Ethnographic Museum. с. 31. ISBN 978-86-7891-031-9. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 6 червня 2015.
  4. Etnološki pregled: Revue d'ethnologie. Т. 12—14. 1974. с. 83.
  5. Gale Stokes (1990). Politics as development: the emergence of political parties in nineteenth century Serbia. Duke University Press. с. 335. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 6 червня 2015.