Вишеград (Боснія і Герцеговина)

Вишеград (босн. Višegrad, серб. Вишеград) — місто та муніципалітет у Республіці Сербській (Боснія і Герцеговина). Місто стоїть на Дрині, на шляху з Горажде і Устіпрачі в сербське місто Ужице. Неподалік від міста знаходиться гора Варда.

Вишеград
босн. Višegrad, серб. Вишеград

Герб
герб
Вишеград
Основні дані
43°46′58″ пн. ш. 19°17′28″ сх. д. / 43.78278° пн. ш. 19.29111° сх. д. / 43.78278; 19.29111Координати: 43°46′58″ пн. ш. 19°17′28″ сх. д. / 43.78278° пн. ш. 19.29111° сх. д. / 43.78278; 19.29111
Країна Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Регіон Республіка Сербська, Істочно-Сараєво, Подриння
Столиця для Вишеград (municipality of the Republika Srpska)
Засновано 1407
Площа 1,91 км²
Населення 5869[1] мешканців (2013 рік)
Висота НРМ 299  м
Водойма Дрина, Rzavd, Dobrun Monasteryd
Телефонний код (387) 58
Часовий пояс UTC+1
GeoNames 3294772
OSM 2528287 ·R (Вишеград)
Поштові індекси 73240
Міська влада
Мер міста Славіша Мішкович
Вебсайт visegradturizam.com
Мапа
Вишеград. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
Вишеград
Вишеград
Вишеград (Боснія і Герцеговина)


CMNS: Вишеград у Вікісховищі

Після війни за Дейтонськими угодами Вишеград увійшов до складу Республіки Сербської. Зараз це місце приваблює багатьох туристів. У місті є футбольний клуб «Дрина Вишеград».

Чисельність населення міста за переписом 2013 року склала 5 869 осіб, громади — 11 774 чоловік[1]1991 році — 21 199 осіб).

ГеографіяРедагувати

Вишеград знаходиться на річці Дрина, частині географічної області Подрин'є. Це також є частиною історичної області Старі Влах; околиці міста історично називалися «Вишеградскi Старі Влах»,[2][3] етнографічного регіону[4], у якому населення було ближче до Ужице (на сербському боці річки Дрина), ніж навколишніх поселень.

ІсторіяРедагувати

СередньовіччяРедагувати

 
Міст через Дрину.

У Середньовіччі, вся область де тепер находиться Вишеград стала частиною Сербської імперії, у часи Стефана Неманя. У середині 14-го століття він був під владою сербського жупана Ніколи Алтамоновича. Тоді ці землі були зайняті боснійським королем Твртко I і ввійшло в Боснійське королівство. Під час правління сербського імператора Стефана Душана (1331—1355), жупан Прібіл обіймав цю область. Прібіл нібито заснував монастир Добрун між 1340 і 1343 роками. Сини Прібіла продовжували розбудовувати монастирський комплекс, розфарбували зовнішній притвор і скарбницю в північній стороні в 1383 році. Згідно турецьким джерелам, в 1454 році, місто було завойоване Османською імперією на чолі з Осман-паша. Вишеград залишався під владою Османської імперії, до Берлінського конгресу (1878), коли Австро-Угорщина взяла під свій контроль Боснію і Герцеговину.

Османський періодРедагувати

Міст Мехмеда-паші Соколовича збудований у 15711577 роках за наказом великого візира Османської імперії Мехмеда-паші Соколовича (боснійського серба за походженням) на початку шляху, що сполучав Боснію зі Стамбулом (відомого як Цареградська джада або Шлях до імператорського міста). Автор проекту — видатний османський архітектор Сінан.

У 1875 році, серби з району між Вишеградом і Нові-Пазар повстали і створили ополчення, яке в 1876 році воювало на Ібарі[5].

Визначні місцяРедагувати

Визначні особи містаРедагувати

ГалереяРедагувати

ПанорамаРедагувати

Панорама міста

ПриміткиРедагувати

  1. а б Попис становништва, домаћинстава и станова у Босни и Херцеговини 2013 на територији Републике Српске — Прелиминарни резултати, Републички завод за статистику, Бања Лука, 2013. Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 6 червня 2015. 
  2. Biblioteka Nasi Krajevi 4. 1963. с. 16–22. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2015. 
  3. Petar Vlahović (2004). Serbia: the country, people, life, customs. Ethnographic Museum. с. 31. ISBN 978-86-7891-031-9. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 6 червня 2015. 
  4. Etnološki pregled: Revue d'ethnologie. 12-14. 1974. с. 83. 
  5. Gale Stokes (1990). Politics as development: the emergence of political parties in nineteenth century Serbia. Duke University Press. с. 335. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 6 червня 2015.