Висоцький. Дякуємо, що живий
Висоцький. Дякуємо, що живий (рос. Высоцкий. Спасибо, что живой) — російський фільм режисера Петра Буслова про Володимира Висоцького. Сценарій фільму написав син Володимира Висоцького Микита[3]. Продюсер фільму — Олександр Ткаченко[4].
Висоцький. Дякуємо, що живий | |
|---|---|
| рос. Высоцкий. Спасибо, что живой | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Буслов Петро Вікторович |
| Продюсер | Анатолій Максимов Костянтин Ернст Міхаель Шліхт Микита Висоцький |
| Сценарист | Микита Висоцький |
| У головних ролях | Оксана Акіньшина Андрій Смоляков Іван Ургант Андрій Панін Максим Леонідов Сергій Безруков |
| Оператор | Ігор Грінякін |
| Композитор | Муратов Руслан Фаїзовичd |
| Звукорежисер | Володимир Літровник |
| Кінокомпанія | Дирекция Кино |
| Дистриб'ютор | Синергия (Україна) |
| Тривалість | 132 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |  Росія |
| Рік | 2011 |
| Дата виходу | 30 листопада 2011 (Росія) 1 грудня 2011 (Україна) |
| Кошторис | 12 млн. $[1] |
| Касові збори | 20 778 121 $[2] |
| IMDb | ID 2116974 |
Сюжет
ред.Дія фільму розгортається в 1979 році, коли на одному з концертів під час гастролей в Узбекистані Висоцькому стає погано з серцем і він переживає клінічну смерть.
У ролях
ред.- Микита Висоцький — голос Володимира Висоцького
- Оксана Акіньшина[5] — подруга поета Тетяна Івлєва (прообраз — Оксана Афанасьєва)
- Іван Ургант— Сєва Кулагін, друг і колега Висоцького
- Андрій Смоляков — Віктор Михайлович Бехтеєв, полковник КДБ
- Максим Леонідов — Павло Леонідов, імпресаріо, близький друг і двоюрідний дядько Висоцького
- Андрій Панін — Анатолій Нефьодов, особистий лікар Висоцького
- Володимир Ільїн — полковник КДБ з Москви
- Дмитро Астрахан — Леонід Фридман, організатор концертів Висоцького в Узбекистані
- Ганна Ардова — Ізабелла Юр'євна, директор Дому культури
- Алла Покровська — Ніна Максимівна, мати Висоцького
- Сергій Шакуров — Семен Володимирович, батько Висоцького
- Марина Александрова — Людмила Абрамова, друга дружина Висоцького
- Володимир Меньшов — режисер (прообраз — Юрій Любимов)
- Володимир Большов
- Сергій Безруков — Юра, колега Володимира Висоцького[6]
Автори фільму приховують ім'я виконувача головної ролі.
Прем'єра
ред.Спочатку прем'єра фільму була запланована на 24 липня 2011 року і мала бути присвячена 31-й річниці від дня смерті Висоцького. Потім її перенесли на осінь 2011 року. Згодом на одному з рок-фестивалів була оголошена нова дата — 31 грудня 2011 року.[7] 25 липня вийшов новий трейлер і була названа нова кінцева дата виходу фільму на екрани — 1 грудня 2011 року.[8]
Критика
ред.- Євген Гришковець, російський драматург, актор, режисер[9]:
Найкраще, що ви можете зробити, знаючи Висоцького і люблячи його чи не знаючи його зовсім, — не ходити і не дивитись цей фільм, не витрачати свій час і душевні сили, не піддаватися ганебній допитливості, щоб не гніватися потім на побачене і, тим більше, щоб не відчувати сорому, як я відчуваю сьогодні. Також не потрібно віддавати чесно зароблені гроші тим, хто робить таке кіно. Ці люди не повинні займатися кінематографом. І без того наша культура переживає відчайдушні часи, ще й на додаток такі люди завдають удару і по культурному надбанню, яким Висоцький безперечно є…
- Російський кінокритик Максим Ейдіс ловить творців фільму на співанні дифірамбів в адресу КДБ[10]:
Висоцький тут — персонаж другорядний, а головний герой фільму зовсім не він. Головний герой — полковник держбезпеки Віктор Михайлович… Що ж стосується «Висоцького», то він знімався на замовлення «Дирекції кіно Першого каналу», щоденно рекламується по ТБ і два тижні тому був представлений на закритому показі російському прем'єр-міністра, теж полковника держбезпеки. Одержав його схвалення та виходить на екрани за чотири дні до виборів.
Заборона в Україні
ред.Фільм заборонений в Україні через присутність у фільмі акторів-українофобів Сергія Безрукова та Івана Урганта. Також у фільмі є радянська пропаганда.
Джерела
ред.- ↑ "Высоцкий", спасибо, что выходишь. Ставки и надежды проекта "Дирекции кино". Архів оригіналу за 2 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2011.
- ↑ http://kinometro.ru/box/show/week/50/region/ru/year/2011/lang/ru
- ↑ Владимир Меньшов и Иван Ургант снимаются в фильме про В. Высоцкого. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 18 грудня 2011.
- ↑ Ткаченко Александр. LIGA. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Новые тайны фильма «Высоцкий. Спасибо, что живой» [Архівовано 29 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ см. оф. сайт фильма «Высоцкий. Спасибо что живой». [Архівовано 9 листопада 2011 у Wayback Machine.] — Меню > Будущее > Команда
- ↑ Российское кино: нас по-прежнему смешарят (рос.)
- ↑ Второй трейлер картины Высоцкий. Спасибо, что живой. Новости кино.[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Деловая газета «Вгляд»: «Любопытство, и не более!» [Архівовано 5 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ gazeta.ru: В прокат выходит фильм Петра Буслова «Высоцкий. Спасибо, что живой» [Архівовано 16 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олег Вергеліс. Висоцький. Велика різниця. Дзеркало тижня
Посилання
ред.- Офіційний сайт (рос.)
- Висоцький. Дякуємо, що живий на сайті IMDb (англ.)
- Висоцький. Дякуємо, що живий на сайті Kino-teatr.ua