Відкрити головне меню

Сергі́й Віта́лійович Безру́ков (18 жовтня 1973(19731018), Москва, РРФСР) — російський актор. Народний артист Російської Федерації (2008)[2]. Ім'я отримав на честь Сергія Єсеніна.

Сергій Безруков
рос. Сергей Витальевич Безруков
Sergei Bezrukov (2017-11-17) 02.jpg
Ім'я при народженні рос. Сергей Витальевич Безруков
Народився 18 жовтня 1973(1973-10-18) (45 років)
Москва, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність актор, композитор, співак, пародист, художник[1]
Alma mater Школа-студія МХАТ
Роки діяльності з 1994 року
Дружина Ірина Безрукова (2000—2015)
Ганна Матісон (з 2016)
Батьки Vitali Bezrukov[d]
Провідні ролі Саша Білий
Ісус
Сергій Єсенін
Володимир Висоцький
IMDb ID 0080115
Нагороди та премії
Народний артист Росії
Заслужений артист Росії Державна премія Російської Федерації- 1996

Сергій Безруков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Закінчив школу-студію МХАТ. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін». У фільмах: «Азазель», «Адмірал», «Мами», «Канікули суворого режиму». Грав у театральних постановках: «Ревізор», «Псих», «На дні».

Член Патріаршої ради з культури. Член Єдиної Росії

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у сім'ї актора та режисера Віталія Безрукова (1942 р.н.), що працював в московському театрі Сатири, мати — домогосподарка Наталя Михайлівна Безрукова (Сурова) (н. 1 січня 1950[3]), працювала завідуючою в магазині[4]. Сергій отримав своє ім'я на честь улюбленого поета його батька, Сергія Єсеніна.

Навчався Сергій у звичайній московській школі № 402, любив бувати на роботі у батька і з дитинства мріяв піти по його стопах. Після закінчення середньої школи 1990 року вступив у Школу-студію МХАТ на факультет «актор театру та кіно».

В 1994 закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня О. Табакова). З 1993 працює в Театрі під керівництвом Олега Табакова. Знімався в серіалах: «Бригада», «Дільниця», «Майстер і Маргарита», «Єсенін», у фільмах: «Китайський сервіз» та інших. Кілька років (1994–1999) працював у програмі «Ляльки» (НТВ), де озвучував багатьох персонажів, серед яких такі люди, як Борис Єльцин, Володимир Жириновський (улюблений персонаж Сергія).

С 26 липня 2010 — член Патріаршої ради з культури (Російська православна церква)[5].

Сім'яРедагувати

  • У 2000—2015 роках був одружений з актрисою Іриною Безруковою (пішла до Безрукова від Ігоря Ліванова,[6] офіційно вони розписалися під час зйомок Сергія в серіалі «Бригада»).
  • У лютому 2015 року познайомився з російською режисеркою Ганною Олегівною Матісон (нар. 8 липня 1983), з якою одружився 11 березня 2016 року.
    • 4 липня 2016 року в пари народилася дочка Марія, 24 листопада 2018 року — син Степан.
  • Дідусь (по лінії матері) — Суров Михайло Іванович (1924–2005), троюрідний брат батька Безрукова. Працював на керівній роботі в партійному та господарському апараті в м. Лисково Горьківської області[7]. Бабуся — Сурова Катерина Олексіївна (1924–2008) працювала педагогом-вихователем в м. Лисково в початковій школі та дитячому садку[7].
  • Дідусь (по лінії батька) — Безруков Сергій. Бабуся (по лінії батька) — Безрукова (Мухіна) Пелагея.

Політичні поглядиРедагувати

Член партії «Єдина Росія». У лютому 2012 року відмовився зніматися у відеоролику на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна. Пояснив своє рішення тим, що «не хоче своєю думкою впливати на вибір інших людей»[8].

Підтримка окупації УкраїниРедагувати

11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму, зробивши підпис серед інших діячів російської культури, під колективним зверненням до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[9][10]. Палата культури Грузії у зв'язку з поширеним листом народних артистів Росії, які підтримують президента Володимира Путіна в окупації території сусідньої України, прийняла рішення скасувати заплановані у травні гастролі театру Сергія Безрукова в Тбілісі[11]. В Україні неофіційно визнаний персоною нон-грата.[джерело?] 8 серпня 2015 року Безрукова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[12].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[13].

Визнання та нагородиРедагувати

Театральні роботиРедагувати

Московський театр ім. М. Н. ЄрмоловоїРедагувати

  • 1995 — «Життя моє, чи ти приснилося мені ?..» (постановка Ф. Верігіної) — Сергій Єсенін
  • 2002 — «Олександр Пушкін» (постановка В. Безрукова) — Олександр Пушкін

Московський театр-студія п/к Олега ТабаковаРедагувати

  • «Страсті по Бумбараш (рання редакція)» (1993, постановка В. Машкова) — Студент
  • «Білоксі-Блюз (рання редакція)» (1993, постановка О. Табакова) — Рядовий Юджин М. Джером
  • «Затоварена бочкотара» (1994, постановка Є. Каменьковича) — Іван Кулаченко та Телескопов
  • «Ревізор» (1994, постановка С. Газарова) — Квартальний
  • «Матроська тиша» (1994, постановка О. Табакова) — Давид Шварц
  • «Останні» (19952003, постановка А. Шапіро) — Петро
  • «Псих» (19952005, постановка А. Житинкина) — Олександр
  • Анекдоти: «Бобок», «Двадцять хвилин з ангелом» (1995, постановка В. Фокіна) — Клиневич та Ступак
  • «Зоряна година за місцевим часом» (1996, постановка В. Машкова) — Саратов
  • «Прощайте… та плещемо у долоні!» (1997, постановка О. Табакова) — Арлекін
  • «Старий квартал (рання редакція)» (19972003, постановка А. Житинкина) — Письменник
  • «На всякого мудреця достатньо простоти» (1997, постановка О. Табакова) — Єгор Дмітріч Глумов
  • «Зізнання авантюриста Фелікса Круля» (1998, постановка А. Житинкина) — Круль
  • «На дні» (2000, постановка А. Шапіро) — Альошка
  • «Пригода, складена за поемою М. В. Гоголя „Мертві душі“» (2006, Постановка М. Карбаускіса) — Павло Іванович Чичиков
  • «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (2009, постановка Костянтин Богомолов) — Фігаро, графський камердинер

Театр Арт-партнер XXIРедагувати

  • «Спокуса» (2000–2005, постановка В. Ахадова) — Бруно
  • «Відьма» (2001, постановка В. Безрукова) — Омелян

Московський художній театр ім. А. П. ЧеховаРедагувати

  • 2000 — «Амадей» (постановка М. Розовського) — Моцарт
  • 2002 — «Священний вогонь» (постановка С. Врагова) — Моріс Тебрет

Театр «Монолог XXI століття»Редагувати

  • «Ліжко» (1999–2002, постановка А. Соколова) — Він

Продюсерський центр «Арт-Пітер»Редагувати

Театр Сергія БезруковаРедагувати

  • Пристрасті по Омеляну — Омелян
  • Пушкін — Олександр Пушкін
  • Хуліган. Сповідь — Єсенін

ФільмографіяРедагувати

  1. 1990 — Похорон Сталіна — безпритульний (в титрах не вказаний)
  2. 1994 — Ноктюрн для барабана та мотоцикла — Чибис
  3. 1995 — Хрестоносець — каскадер Сергій
  4. 1995 — Помирає душа — Петро
  5. 1996 — Доктор Угол
  6. 1997 — Брегет
  7. 1997 — Котовасія
  8. 1997 — Старі пісні про головне 3 — дяк
  9. 1998 — Розв'язка петербурзьких таємниць — корнет Михайло Стеблов
  10. 1998 — На жвавому місці — Недолугий
  11. 1998 — Незнайома зброя, або Хрестоносець 2 — сержант Сухорук, розвідник МВС
  12. 1999 — Китайський сервіз — купець Сидихін
  13. 2000 — Замість мене — Дмитро Лавров
  14. 2000 — Чорна кімната (серія «Грейпфруктовий сік»)
  15. 2000 — Російський водевіль (серія «Позикові дружини»)
  16. 2001 — Любов.ru — Тимофій
  17. 2001 — Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи
  18. 2001 — Соломія — Михайло Личков
  19. 2001 — Блідолиций брехун — Аполлон Іванов
  20. 2001 — Єралаш (випуск № 143)
  21. 2002 — Бригада — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  22. 2002 — Маска та душа
  23. 2002 — Якщо наречена відьма — Максим Росс
  24. 2002 — Азазель — Іван Францевич Бріллінг
  25. 2003 — Ключ від спальні — Професор орнітології Марусин
  26. 2003 — Життя одне — Павло
  27. 2003 — Дільниця — старший лейтенант міліції Павло Кравцов, дільничний
  28. 2004 — Московська сага — Василь Сталін
  29. 2005 — Місто без сонця — фотохудожник Алекс
  30. 2005 — Бій з тінню — Олександр Миколайович Бєлов (Саша Білий)
  31. 2005 — Єсенін — Сергій Єсенін
  32. 2005 — Майстер і Маргарита — Ієшуа Га-Ноцрі
  33. 2006 — Поцілунок метелика — Микола Орланов
  34. 2006 — Пушкін. Остання дуель — Пушкін
  35. 2007 — Карнавальна ніч-2, або П'ятдесят років по тому — Денис Колєчкін
  36. 2007 — Іронія долі. Продовження — Іраклій
  37. 2007 — Одна любов душі моєї — Олександр Пушкін
  38. 2008 — Адмірал — генерал Каппель
  39. 2008 — У червні 41-го — лейтенант Іван Буров
  40. 2009 — Канікули суворого режиму — Віктор Сергійович Сумароков, «Сумрак»
  41. 2009 — Гоголь. Найближчий — Пушкін
  42. 2010 — Смерть в пенсне, або Наш Чехов — модний режисер Айвон
  43. 2011 — Чорні вовки — Павло Хромов
  44. 2011 — Реальна казка — Іван-дурень
  45. 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — Володимир Висоцький[17][18]; Висоцький
  46. 2011 — Ялинки 2 — капітан поліції Снєгірьов
  47. 2012 — Матч — футболіст Микола Раневич, воротар київського «Динамо» та збірної СРСР[19]
  48. 2012 — Мами (новела «Моїй улюбленій»)
  49. 2012 — Уланська балада — Горжевський
  50. 2012 — Джентльмени, удачі! — Льоша Трьошкін/Смайлик
  51. 2013 — Золото — Брагін
  52. 2013 — Полювання на крокодилів — розвідник Михайло Філоненко

Озвучування фільмівРедагувати

ТелебаченняРедагувати

  • 1994–1999 — Ляльки (НТВ) — озвучування деяких персонажів
  • 2006 — Кіно в деталях із Федором Бондарчуком (8 квітня 2006, СТС)
  • 2008 — інтерв'ю каналу «Вот» (1 лютого 2008)
  • 2008 — «Особисті речі» з Андрієм Максимовим (10 лютого 2008, 5 канал)
  • 2008 — 100 питань дорослому (5 травень 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Тимчасово доступний (29 липня 2008, ТВЦ)
  • 2008 — Зустрічі на Моховій
  • 2008 — Проти ночі
  • 2009 — Іронія долі Сергія Безрукова
  • 2009 — НеЮвілейний вечір. Безрукову — 35
  • 2009 — Творчий вечір Сергія Безрукова (13 червня 2009, Росія К)
  • 2010 — Олег Табаков. Той, що запалюює зірки (документальний)
  • 2011 — Талісманія. Фінал (26 лютого 2011, Перший канал) — озвучування чоловічих персонажів[джерело не вказане 3033 дні]
  • 2013 — Рюрик. Втрачена бувальщина (РЕН ТВ)

АудіопроектиРедагувати

Альбоми та аудіокнигиРедагувати

  1. Аудіозбірник «Срібний вітер» (вірші Єсеніна)
  2. Г. Гаррісон «Неприборкана планета»
  3. М. Шеллі «Франкенштейн»
  4. 2002 — Любов до трьох апельсинів [аудіокнига, всі персонажі]
  5. 2002 — Азазель [аудіокнига, Фандорин]
  6. 2003 — Про Федота-стрільця, удалого молодця [аудиокнига, всі персонажі, крім Марусі-Голубиці]
  7. 2003 — Петя і вовк [музичний альбом]
  8. 2004 — Пристрасті за Омеляном [музичний альбом] з піснями із вистави «Відьма» (пісні на вірші ієромонаха Романа та Віталія Безрукова)
  9. 2008 — Хуліган [музичний альбом] (Безруков читає та співає Єсеніна). Автор музики — С. Безруков
  10. 2008 — Анна Кареніна [радіовистава, Вронський]
  11. 2009 — Казки у виконанні Сергія та Ірини Безрукових [аудіокнига]
  12. 2009 — «Сірано де Бержерак». Музика до спектаклю[21]

УчастьРедагувати

  • 2001 — Сергій Єсенін. Вірші (читає текст)
  • 2005 — Хлопці нашого полку (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2005 — Рассея (альбом групи Любе; пісня «Берези»)
  • 2006 — Мітяєвські пісні. Частина 1 (альбом О. Мітяєва; пісня «В осінньому парку»)
  • 2010 — Володимир Висоцький. Натягнутий канат 33 роки по тому (пісня «На Великому Каретному»)
  • 2010 — пісні на вірші Єсеніна (пісні «Листва золота», «Не бродити», «Хуліган (ремікс)»)

ВідеокліпиРедагувати

Критика творчостіРедагувати

«Сергій Безруков, який так талановито дебютував в „Останніх“ Адольфа Шапіро, здувся за кілька років. Поговорив голосами Жириновського та Єльцина в „Ляльках“, пограв в серіалах та спектаклях Житинкіна, втілив на сцені Театру ім. Єрмолової образи С. А. Єсеніна і А. С. Пушкіна. Бренд є, театрального актора як не було», — з жалем відзначає критик Марина Давидова[22].

Цікаві фактиРедагувати

  • Сергій Безруков пише картини. У серіалі «Бригада» видно, як він малював коляску, хрест Космосу (який забрав СОБР), а в 11 серії намалював бджолу, що символізує Вітю Пчолкіна.
  • Олександр Іншаков, починаючи знімати фільм «Бригада-2», прийшов з проханням до Безрукова, запропонувавши йому знову зіграти Сашу Бєлого, але Безруков відмовився.

ПриміткиРедагувати

  1. работы на официальном сайте. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  2. Почётное звание присвоено указом президента России № 955 от 12 июня 2008 года. Архів оригіналу за 3 серпень 2008. Процитовано 2 лютий 2014. 
  3. Мать. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  4. Сергей Безруков актёр. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2013-08-09. 
  5. Состав Патриаршего совета по культуре
  6. Актор Ігор Ліванов пошкодував Сергія Безрукова|KM.RU (рос.)
  7. а б «Дедушка и бабушка» // Сергей Безруков. Официальный сайт
  8. Российский актёр Сергей Безруков отказался сниматься в видеоролике в поддержку Владимира Путина. Эхо Москвы. 10 февраля 2012. Архів оригіналу за 2012-05-31. Процитовано 2012-02-10. 
  9. Главком(рос.)
  10. Боярський, Безруков, Хазанов, Бортко, Церетелі підтримали загарбницьку позицію Путіна щодо Криму
  11. Грузія заборонила гастролі театру Безрукова через позицію актора щодо Криму
  12. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпень 2015. Процитовано 9 серпень 2015. 
  13. Безруков Сергій Віталійович // Центр «Миротворець»
  14. Номинанты премии «Золотой орёл» за 2003 год. Архів оригіналу за 2011-09-28. Процитовано 2013-09-03. 
  15. «Россиянин года» на сайте Российской Академии бизнеса и предпринимательства[недоступне посилання з лютий 2019]
  16. В Петербурге стали известны лауреаты актёрской премии «Фигаро». Архів оригіналу за 26 жовтень 2014. Процитовано 2 лютий 2014. 
  17. Обозреватель «РГ» посетил премьерный показ фильма, названного событием года
  18. Собств. корр. Спасибо, что сказал // Коммерсантъ-Online. — 2012. — 17 апр.
  19. Мотор! На экране нынешний Харьков станет Киевом 1940-х годов. Архів оригіналу за 12 січень 2012. Процитовано 2 лютий 2014. 
  20. Артисты кино и театра, советские актёры, русские актёры[недоступне посилання з лютий 2019]
  21. Мої аудіопроекти "Сергій Безруков. Офіційний сайт
  22. М. Давыдова. Конец театральной эпохи. — М.: ОГИ, 2005. — С. 32.

ПосиланняРедагувати