Акіньшина Оксана Олександрівна

російська акторка

Оксана Олександрівна Акіньшина (рос. Оксана Александровна Акиньшина; нар. 19 квітня 1987, Ленінград) — російська кіноакторка та співачка.

Акіньшина Оксана Олександрівна
Народилася 19 квітня 1987(1987-04-19)[1][2] (37 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство  Росія
Діяльність кіноакторка, акторка
Роки діяльності 2000 — тепер. час
IMDb nm0968541
Нагороди та премії

CMNS: Акіньшина Оксана Олександрівна у Вікісховищі

Біографія ред.

Народилася 19 квітня 1987 року в Ленінграді в родині автослюсаря і бухгалтера, у неї є молодша сестра[3][4]. Займалася в модельному агентстві, керівник якого зобов'язала всіх дівчаток прийти на кастинг до режисера Сергія Бодрова-молодшого. Оксана прийшла на проби без ентузіазму[5], але пройшла кастинг, і вперше з'явилася на екрані в драмі Бодрова «Сестри» у 13 років. За цей фільм на кінофестивалі 2001 року в Сочі, в конкурсі «Дебют», Оксана і Катя Горіна отримали нагороду «За найкращий акторський дует».

Міжнародну популярність Оксана набула після роботи у фільмі «Ліля назавжди» шведського режисера Лукаса Мудіссона. Знялася в нідерландському фільмі «Південь», де грала молоду дівчину, матір-одиначку, яка нелегально приїхала до Нідерландів. У фільмі Оксана говорить голландською мовою. 2004 року була затверджена на роль Есфірь Литвинової у фільмі «Статський радник», але не з'явилася на перший день зйомок і її замінили акторкою Емілією Співак. У цьому ж році вона зіграла епізодичну роль Ірини Неської у фільмі «Перевага Борна».

У фільмі «Вовкодав з роду Сірих Псів», що вийшов у прокат 28 грудня 2006 року, Оксана грає кнесінку Єлень, одну з головних ролей. 2008 року зіграла головну жіночу роль у мюзиклі «Стиляги» Валерія Тодоровського.

2011 року Оксана зіграла головну жіночу роль — студентки Тетяни, подруги Висоцького у фільмі «Висоцький. Дякуємо, що живий», а 2012-го знялася в головній ролі у фільмі «8 перших побачень».

Особисте життя ред.

До п'ятнадцяти років зустрічалася з актором Олексієм Чадовим, після чого жила з Сергієм Шнуровим аж до 2007 року, коли вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Дмитром Литвиновим (нар. 6 листопада 1976[6]), генеральним директором піар-компанії «Планета Інформ». 2 червня 2009 року в них народився син Філіп. Оксана зустрічалася з актором і співаком Олексієм Воробйовим[7]. Вони розлучилися на початку травня 2011 року[8], але через місяць Олексій повернувся до Оксани[9].

Погляди ред.

Акіньшина дотримується антифеміністичних поглядів, вважаючи фемінізм «долею некрасивих жінок»: «Визначаю фемінізм проблемою непривабливих жінок. Жінки, залиште мужиків в спокої, вони теж хочуть бути щасливими! » Вона трактує відносини між чоловіком та жінкою, як, «задані самою природою»: «Ми живемо в чоловічому світі, це ж очевидно, і це чудово. Ці правила задані самою природою» .” [10]

Нагороди ред.

  • Приз на фестивалі «Кінотавр» за «Найкращий акторський дует» (2001)
  • Приз на фестивалі «Сузір'я» в номінації «Дебют» (2001)
  • Приз на Всеросійському фестивалі візуальних мистецтв за «Найкращу жіночу роль» (2001)
  • Приз на тринадцятому Міжнародному кінофестивалі у Стокгольмі (2002) — номінація «Найкраща жіноча роль»
  • Кінопремія Шведської кіноакадемії «Золотий Жук» — номінація «Головна жіноча роль»
  • Приз глядацьких симпатій у конкурсі «Найкраща актриса Швеції» (2002)
  • Приз на третьому фестивалі Європейського кіно в Штутгарті — «Найкращій молодій перспективній актрисі» (2003)

Фільмографія ред.

Рік Назва Роль
2001 ф Сестри Свєта
2002 ф Ліля назавжди Ліля
2002 ф У русі Аня
2003 ф Ігри метеликів Зойка
2003 ф Південь Зоя
2003 с Каменська 3 Іра Терехіна
2004 ф Перевага Борна Ірина Неська
2004 с Жінки в грі без правил Алка
2005 с Жіночий роман Оксана
2006 с Капітанові діти Поліна Гриньова
2006 ф Москва-нуль Люба
2006 ф Зворотний відлік Анна
2006 ф Вовкодав з роду Сірих Псів Кнесінка Єлень
2008 ф Стиляги Поліна (Поллі) «Польза»
2008 ф Райські птахи Катенька
2008 ф Ворог номер один Катя
2009 ф Я Ніна
2010 ф Заметіль Варя
2011 ф Висоцький. Дякуємо, що живий Татьяна
2012 ф 8 перших побачень Віра
2012 ф Самогубці Марина
2015 с Петля Нестерова Ольга
2020 с Політ Ірина Ковальова

Примітки ред.

  1. FemBio database
  2. Prabook — 2018.
  3. Оксана Акіньшина
  4. Оксана Акіньшина peoples.ru. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 22 грудня 2012.
  5. Катя Горіна: Сергій Бодров забороняв акторам випивати. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 22 грудня 2012.
  6. Дмитрій Литвинов. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 22 грудня 2012.
  7. Акіньшина закрутила роман з Олексієм Воробйовим (російською) . сьогодні.ua. 27 Січня, 2011. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 травня 2011.
  8. Олена Лаптєва, Марія Ремізова (11.05.2011). Олексій Воробйов розлучився з Оксаною Акіньшиною (російською) . Комсомольская правда. Архів оригіналу за 16.02.2012. Процитовано 12 травня 2011.
  9. Воробйов повернувся до Акіньшиної — Рамблер-Новини. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 22 грудня 2012.
  10. «У меня тяга к самоуничтожению и саморазрушению» (рос.). Известия. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.

Посилання ред.