Вовкодав з роду Сірих Псів

«Вовкодав з роду Сірих Псів» (рос. Волкодав из рода Серых Псов) — російський фентезійний фільм 2006 р. режисера Миколи Лебедєва, вільна екранізація роману Марії Семенової «Вовкодав». Широкий прокат картини в Росії розпочався 28 грудня. Фільм розповідає про вигаданий світ, схожий на давню Русь, і про мандруючого воїна Вовкодава, який захищає слабких і мстить вбивцям своїх родичів.

Вовкодав з роду Сірих ПсівPicto infobox cinema.png
Волкодав из рода Серых Псов
Жанр Фентезі
Режисер Микола Лебедєв
Продюсер Рубен Дішдішян
Юрій Мороз
Сценарист Микола Лебедєв
Марія Семенова (книга)
На основі Q4123503?
У головних
ролях
Олександр Бухаров
Оксана Акіньшина
Євгенія Свірідова
Андрій Руденський
Артем Семакін
Композитор Олексій Рибников
Кінокомпанія Централ Партнершип
Дистриб'ютор Централ Партнершип
Тривалість 136 хв.
Мова російська
Країна Росія
Рік 2006
Кошторис $10 млн
Касові збори $21 573 338
IMDb ID 0416316
Попередній Молоді вовки
volkodaw.ru

«Вовкодав» отримав змішані відгуки кінокритиків і мав успіх в російському прокаті, став одним з найкасовіших російських фільмів свого часу та повністю окупив свій бюджет. У 2007 р. випущений телевізійний приквел до фільму — серіал «Молодий Вовкодав», що розповідає про молодість героя.

СюжетРедагувати

Розбійницька армія під проводом Людожера і Жадоби знищує мирне поселення венского роду Сірих Псів. Двох хлопчаків відправляють рабами на рудники. Один з них зрадить друга і стане жорстоким наглядачем Вовком, інший же отримає ім'я Вовкодав. Завоювавши свободу у поєдинку з Вовком, Вовкодав вирушає назад у пошуках вбивць своїх батьків.

Вовкодав вбиває Людожера і спалює його замок. Рятуючись від пожежі і поплічників ворога, Вовкодав допомагає бігти рабині-наложниці Нііліт і мудрецю на ім'я Тілорн, який збудував замок.

Вовкодав, який узяв на себе тягар у вигляді цих двох попутників, наймається охоронцем обозу, що їде в стольний Галірад. По дорозі на обоз нападає зграя злодіїв, якими командує жрець у масці — Жадоба. Вовкодав б'ється з розбійниками, відрубує їх ватажку руку і забирає його меч, колись викуваний батьком Вовкодава.

У Галіраді Вовкодава схоплюють через меч. Дочка галірадского владики, кнесинка Єлень, звільняє Сірого Пса, бере його своїм охоронцем і навіть повертає йому меч, який Вовкодав віддав у викуп за молодого раба на ім'я Евріх.

Єлень посватана за Вінітара, сина Людожера, і відправляється в довгий шлях до його володінь. Кнес сподівається, що взамін Вінітар допоможе зняти з міста прокляття, через яке хмари вічно приховують сонце. З кнесинкою їдуть Вовкодав як охоронець, войовниця Ертан, брат нареченої Лучезар і ряд інших воїнів. По дорозі відбувається кілька сутичок з людьми Жадоби, а також зустріч зі смішним плем'ям харюков. Кнесинка відкривається Вовкодаву, що відчуває до нього сильні почуття і готова йому віддатися. Але герой тримає слово і не піддається на спокусу.

Кнесинку несподівано викрадають при пособництві Лучезара, поки Вовкодав спав. Його застає розлючений Вінітар, який кидається на Венна з мечем. У цей час Жадоба має намір принести дівчину в жертву своїй богині Моране, щоб відкрити їй портал назад у світ. Йому намагаються перешкодити Вовкодав і Вінітар з його воїнами, які вриваються в цитадель ворога і б'ються з його людьми. Морана в образі величезного смерчу з'являється перед Вовкодавом. Бог Грома дарує герою силу перемогти втілену смерть блискучим мечем, після чого Вінітар відмовляється від нареченої і віддає її Вовкодаву.

РоліРедагувати

ВиробництвоРедагувати

Права на екранізацію були продані Семеновій у 2000 р. Режисером спершу був призначений Джанік Файзієв. Однак перша спроба екранізації була заморожена.

У 2005-06 рр. проект екранізації «Вовкодава» воскрес режисером і сценаристом Лебедєвим. Він написав чорновий варіант сценарію і обговорив його з письменницею — за словами Семенової, «Ми 11 годин кричали один на одного, але розійшлися друзями».[1] Сценарій Лебедєва містив ряд відступів від оригіналу, причому початковий варіант відступав від книги значно більше.

Натурні зйомки проходили в Словаччині, де пейзажі визнали досить колоритними, щоб представляти казкові землі.

Виконавець головної ролі Олександр Бухаров всі трюки виконував самостійно.[2]

Помітну роль у фільмі зіграли кажани. Замість мальованої анімації творці фільму вдалися до допомоги криланів — тварин, що мешкають у Південно-Східній Азії і легко піддаються дресируванню.

Прем'єра фільму в кінотеатрах повинна була спочатку відбутися 1 січня 2007 р., подібно «Денній Варті», який використав слоган «Перший фільм року», але відбулася раніше — 28 грудня 2006-го.

На підтримку фільму групою «Аліса» був знятий відеокліп на пісню «На порозі неба» — в його декораціях і з використанням сцен з фільму. У сам фільм пісня не увійшла.

КритикаРедагувати

Рейтинг на IMDb — 5,9/10, Rotten Tomatoes — 61% оцінка аудиторії, КиноПоиск.ru — 4,5/10.

НагородиРедагувати

  • Приз за найкасовіший російський фільм року на кінофестивалі «Вікно в Європу» (2007)
  • Приз «Золотий Орел» за найкращу роботу художника-постановника (2008)
  • Номінації: за найкращу роботу художника по костюмах — «Ніка» (2007) і «Золотий Орел» (2008)
  • Приз MTV Award (2007) за найкращу бойову сцену
  • 6 номінацій MTV Awards (2007), включаючи номінацію «Найкращий фільм року»

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати