Веселе (смт)

Містечко Мелітопольського району Запорізької області

Весе́ле — селище міського типу Мелітопольського району Запорізької області, колишній центр Веселівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії.

смт Веселе
Coats of arms of Vesele.png Flags of Vesele.png
Герб Веселого Прапор Веселого
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Громада Веселівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1812
Статус із 10.05.1957 року
Площа 14 км²
Населення 9719 (01.01.2019)[1]
Густота 702,5 осіб/км²
Поштовий індекс 72200—72204
Телефонний код +380 6136
Географічні координати 47°01′07″ пн. ш. 34°55′16″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 77 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Нововесела
До обл. центру:
 - залізницею: 124 км
 - автошляхами: 128 км
Селищна влада
Адреса 72202, смт Веселе, вул. Центральна, 162
Голова селищної ради Кіяшко Петро Миколайович
Вебсторінка Веселівська ОТГ
Карта
Веселе. Карта розташування: Україна
Веселе
Веселе
Веселе. Карта розташування: Запорізька область
Веселе
Веселе

Commons-logo.svg Веселе у Вікісховищі

У селищі є залізнична станція — Нововесела.

НазваРедагувати

Згідно з найпоширенішою версією, вважається, що чумаки, які їхали в Крим по сіль і зупинялись на відпочинок на схилах балки Малий Менчикур, називали це місце веселим.[2]

ГеографіяРедагувати

РозташуванняРедагувати

Селище міського типу Веселе розташоване в південно-західній частині Запорізької області за 4 км від Каналу Р-3 та за 126 км від облцентру, на перетині автомобільних доріг Т 0805, Т 0811, Т 0817. Через селище проходить залізниця, станція Нововесела.

Відстань від Веселого до деяких міст (автошляхами)
Запоріжжя ~ 124 км
Мелітополь ~ 38 км
узбережжя Азовського моря ~ 80 км

КліматРедагувати

Клімат Веселого обумовлений розташуванням селища в степовій зоні — помірно континентальний з яскраво вираженими посушливими явищами. Середня річна температура становить від 8 до 10°С, середня температура січня −4°С, а липня +25°С.

Середня кількість опадів становить 300—350 мм.[3]

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про селище датована 1815 роком, коли 30 сімей державних селян із Бєлгородського повіту Курської губернії, що осіли на землях поміщика Рахманова на правах орендарів-десятинників, отримали ділянки землі на схилах балки Малий Менчикур, у центрі якої розташовувалось невелике мальовниче озеро. Населення Веселого збільшувалось за рахунок десятків сімей з Полтавщини та селян, що тікали із центральних губерній Росії від кріпацтва.

У 1851 році відкрили першу школу в Веселому. У ній навчалось 145 хлопчиків та 30 дівчаток.

У 1858 році в Веселому налічувалось понад 400 дворів із населенням близько 3 тис. осіб. У користуванні Веселівської земельної громади перебувало 16013 десятин землі, у тому числі 700 присадибних і 2500 толоки. За даними 10-ї ревізії 1858 року на душу населення припадало по 11 десятин землі.

 
Храм Покрови Пресвятої Богородиці

Протягом 25 років після земельної реформи 1866 року, у результаті якої селяни зберегли за собою землю, за що сплачували данину, а пізніше викупні внески, населення Веселого збільшилось майже вдвічі. У 1884 році в селі налічувалось 810 дворів, де проживало 5182 осіб, а в 1906 році — 8400 осіб.

Друга половина XIX століття — період інтенсивного розвитку приватних підприємств у Веселому. На 1875 рік в селищі діяли 2 цегляних заводи, 2 парові машини, понад 10 вітряних млинів, ряд господарських приміщень.

Станом на 1886 рік у селі мешкало 4312 осіб, налічувалось 672 двори, існували 2 православні церкви, школа, 8 лавок, 2 бондарні, колісний завод, різниця, 3 горілчаних склади, відбувалось 2 щорічних базари по четвергах[4]. За 8 верст — цегельний завод. За 20 верст — молитовний будинок, школа. За 25 верст — молитовний будинок, школа.

Напередодні першої світової війни в селі проживало близько 9 тис. осіб. Веселе забудовувалося без будь-якого плану, здебільшого саманними хатами або ж землянками. Лише в центрі стояли кам'яні будинки багатіїв, крамниці та склади. Убогі бідняцькі житла тулилися вздовж вузьких і кривих вуличок, які в негоду ставали непролазними від багнюки. У селі діяли дві невеликі цегельні, п'ять парових млинів, кілька вітряків, кустарні майстерні чинбарів, кравців і шевців. Були кінна станція, поштове відділення і телеграф.

В 1918 році селище входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане радянськими загарбниками.

У період Другої світової війни понад 5000 мешканців Веселого воювали на всіх фронтах, 3730 загинуло.[2]

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

В ніч на 17 березня 2015 року у місті невідомими було завалено пам'ятник Леніну[5]. На початку російського вторгення до України у 2022 році селище було окуповане російськими терористами.

НаселенняРедагувати

Чисельність населенняРедагувати

1959 1979 1989 2001 2016
7545 10 599 12 290 11 096 10 063

Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати

українська мова російська вірменська
60,98 % 38,30 % 0,36 %

ПромисловістьРедагувати

Промисловість Веселого представлена ВАТ "Веселівський завод «СЗМ» (підприємство харчової переробної промисловості) та ЗАТ «Продмаш-Веселе».[6] 2 лютого 2018 року здано в експлуатацію сонячну електростанцію потужністю 16 тисяч кВт[7].

Культура та освітаРедагувати

У селищі розташований Веселівський районний будинок культури та Веселівська центральна районна бібліотека для дорослих та дітей.

Діють навчальні заклади: Веселівська районна різнопрофільна гімназія, загальноосвітні школи № 1 та № 2 (І-ІІІ ст.), дитяча музична школа.

ПерсоналіїРедагувати

В поселенні народився:

Почесні громадяни:

  • Бобров Леонід Семенович (1906—1988) — працював головним лікарем районної лікарні. Відзначений медаллю «За перемогу над Німеччиною» та пам'ятним знаком «Перемога в Великій Вітчизняній війні».
  • Боброва Марія Митрофанівна (1918—1992) — працювала терапевтом районної лікарні. Має звання «Заслужений лікар України».
  • Брагінець Дмитро Володимирович (1929—2013) — працював головою колгоспу «Зоря».
  • Бурий Богдан Степанович (1936—2008) — працював директором Веселівського комбікормового заводу.
  • Гудков Григорій Степанович (1939—2008) — був головою правління СВК «Імені Фрунзе».
  • Ерьоменко Василь Данилович (1925—2012) — був головою районної ветеранської організації.
  • Кириченко Олексій Нестерович ((10 травня 1927 — 9 лютого 2004) — український радянський партійний діяч.
  • Коношко Олександр Якович (1924—1989) — працював директором радгоспу «Южний».
  • Кузьмінов Павло Миколайович (нар. 23 червня 1930) — працював завідуючим електростанції і директором комунгоспу.
  • Любенко Віра Василівна (1921—1990) — працювала вчителем в СШ № 1 і № 2.
  • Орел Василь Павлович (нар. 5 лютого 1939) — депутат районної ради, член виконавчого комітету селищної ради.
  • Роляк Володимир Григорович (нар. 17 липня 1951) — працював керівником Веселівського Райавтодору. Неодноразово обирався депутатом селищної та районної ради.
  • Рудик Володимир Іванович (12 червня 1959 — 6 червня 2014) — був головою Веселівської райдержадміністрації Запорізької області.
  • Христич Костянтин Олександрович (нар. 9 серпня 1946) — керівник Веселівського райагробуда. Має звання «Заслужений будівельник України».
  • Шраменко Іван Макарович (нар. 19 вересня 1924) — інвалід Великої Вітчизняної війни І групи. Нагороджений багатьма орденами та медалями.[8]

Цікаві фактиРедагувати

В селищі встановлений найбільший у світі пам'ятник бджолі-трудівниці: її довжина — 7,1 метра, висота — 2,0 метра, ширина — 3,2 метра.[9]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. а б Історія смт Веселе. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 Квітня, 2010. 
  3. Клімат смт Веселе і району. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 8 Квітня, 2010. 
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. На Запоріжжі "воскресили" поваленого Ілліча. Еспресо TV. 20 березня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 30 травня 2021. 
  6. Промисловість смт Веселе. www.zoda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 Квітня, 2010. 
  7. Потужну сонячну електростанцію побудували у Запорізькій області
  8. Почесні громадяни смт Веселе
  9. У смт Веселе встановили найбільшу в Україні скульптуру бджоли

ПосиланняРедагувати