Веретено
В. А. Тропінін, «Дівчина з веретеном»

Верете́но, заст. хвук[1] — ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині[2][3]. Намотування нитки стається внаслідок обертального руху веретена, якого їй надає пряха. Веретено походить із найдавніших часів, і його знаходять в Єгипті на пам'ятках фараонівської доби. Веретено завжди було емблемою жіночої праці і знаходилося поміж атрибутами богині Афіни.

ОписРедагувати

Веретено має потовщену середню частину — пузце, загострений верхній кінець — шпинь, і нижній — п'ятку. Під потовщенням знаходиться перехват — шийка. У гуцулів побутували дещо інші назви: гострий верхній кінець — спінь, середня частина — черево, перехват — затинка, нижній кінець — гуска (гузка). На нижній частині кріпився дерев'яний диск — кочальце[4]. На нижній кінець веретена також могли надівати глиняний або кам'яний тягарець — прясельце[5][6]. Намотану на веретено пряжу називали почи́нком[7].

 
Веретено самопрядки

Веретено самопрядки, на відміну від веретена ручної прядки, має досить складну будову і складається з вилки, котушки й двох шківів. Окрім того, «веретеном» також раніш називали вісь колеса такої прядки, споряджену кривошипом.

Для перемотування пряжі з веретена на мотовило використовували спеціальний прилад — вереті́нник. Він складався з вилки (розсохи), закріпленої на чотирикутній дерев'яній підставці (лавиці), на ріжки вилки надівалася дошка з трьома отворами (правило). Гострий кінець веретена вставляли у середній отвір правила, а тупий впирався в місце розгалуження вилки. Далі нитку тягнули за кінець, веретено оберталося і пряжа розмотувалася[8]. Пряжу змотували в пасма по 30-35 м, перев'язуючи їх ниткою-перев'язкою — пасемком, пасемником[9][10].

СимволізмРедагувати

Завдяки своєму гострому закінченню, а також слині, якою прядильниці змочують пряжу, веретено набуло значення оберега проти нечистої сили. У 1742 р. в дубенському магістраті оскаржено Параску Янушевську за чари. Через те, що вона, прийшовши до церкви в мучеників Макавеїв, щоб як зазвичай святити зілля, всунула в нього й веретено, перев'язане червоною стрічкою. Магістрат зажадав від неї пояснень, але Янушевська зникла, і на суд не з'явилася. (В. Б. Антонович «Чари в Україні» с. 74).

Образ веретена у казках — фалічний символ[11]. У казках, укол чарівного веретена викликає непробудний сон.

ІншеРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Хвук // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Веретено // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010–2014.
  3. Веретено // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Веретено // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1, — С. 135.
  5. Прясельце // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Прясло // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Починок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Веретінник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Пасемко // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Пасемник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Пуларія Т. Особливості «жіночої» ініціації в українській народній казці[недоступне посилання з травень 2019]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Веретено // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 113. – 912 с.
  • Spinnen mit der Handspindel(нім.) (Ландшафтний музей Обермайн)
  • Описи різних типів веретен на Spinnradclub(нім.)