Верба (Новгород-Сіверський район)
Верба́ — село в Коропському районі Чернігівської області. Населення становить 1085 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Вербівська сільська рада і центр сільської Ради народних депутатів, якій було підпорядковане с. Осьмаки. Розташоване за 35 км (через смт. Понорниця), до районного центру смт. Короп та за 12 км до шосе Новгород-Сіверський — Чернігів.
| село Верба | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Коропський район |
| Громада | Понорницька селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1399 |
| Населення | 1085 |
| Площа | 8,337 км² |
| Густота населення | 130,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16222 |
| Телефонний код | +380 4656 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°42′02″ пн. ш. 32°47′33″ сх. д. / 51.70056° пн. ш. 32.79250° сх. д.Координати: 51°42′02″ пн. ш. 32°47′33″ сх. д. / 51.70056° пн. ш. 32.79250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
149 м |
| Водойми | р. Вербка |
| Відстань до районного центру |
35 км |
| Найближча залізнична станція | Короп |
| Відстань до залізничної станції |
35 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт Понорниця, вул. Довженка, 18 |
| Карта | |
  Верба | |
 Верба | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Назва ред.
За народними переказами, назва його походить від річки Вербка та заростів верболозу.
Історія ред.
Вперше згадується у 1399 році. Була дерев'яна Троїцька церква, але потім з неї зробили земську школу у зв'язку з відкриттям нової церкви на початку ХХ ст.
10 січня 1688 року гетьман Іван Мазепа підтверджує колишньому понорницькому сотникові Андрію Нестеренку власність на Османівський млин на р. Верба під с. Верба[1].
У роки Голодомору 1932-1933 р.р. у селі загинуло щонайменше 24 людини.
У селі Вербі були: садиба колгоспу «Більшовик» (його спеціалізація — відгодівля ВРХ), цегельний цех, тартак (лісопильний з-д), відділення зв'язку, дві 8-річні школи, 2 ФАПи, дитсадок, будинок культури на 240 місць.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.[3]
Промисли ред.
Неродючі піщані та суглинисті ґрунти унеможливлювали ефективне заняття сільським господарством, місцеве населення змушене було шукати інші види виробничої діяльності. Значні поклади високоякісних гончарних глин та наявність лісів сприяли розвитку гончарства, що стало чи не головним засобом існування для мешканців села. Про це свідчить і той факт, що ще напередодні Другої світової війни у Вербі на 500 дворів було 400 гончарів. Умови праці та технологія виробництва тут були такі самі, як і в інших гончарських осередках України. Гончарній справі навчали лише хлопчиків у віці 7–12 років. Інші члени родини були задіяні на підсобних роботах. Свої вироби майстри формували на гончарному крузі, який стояв просто у житловому приміщенні. Тут же зберігали та обробляли сировину: глину на підстилці вимішували, збивали у вальки, стругали стругом (ніж з двома ручками на кінцях), скочували у грудки.
До 1930-х років вербівські гончарі виготовляли посуд з білої глини, яку добували на Дем’янівщині на відстані 2 км від села. Для цього копали глибокі шахти (до 5 м), укріплювали їх стояками та шалівкою і звідти відрами та кошиками витягали глину. Але після нещасного випадку, коли загинули двоє людей, глину почали брати на поверхні ґрунту. В урочищі Весела Гора, за 6 км від села, добували червону глину. Для роботи гончарі найчастіше змішували білу та червону глину у співвідношенні 1:2. Посуд з такої сировини мав м’який червонуватий колір, а біла глина надавала йому міцності. Готові вироби висушувалися на спеціальних підвісних поличках – «п’ятрах». Випалювали у горнах, які будували на поверхні ґрунту: піч мурували з цегли, а склепіння робили з битого посуду. Продавали свою продукцію вербівські гончарі на ярмарках у Коропі, Кролевці, Борзні, Прилуках, Глухові.[4][5]
Пам'ятки ред.
Купцова криниця ред.
Є легенда, колись у давнину проживав дід а сам той чоловік був родом з с.Купчичі Сосницького району і оженився жив у селі і викопав криничку ту де була джерельна вода і так до цього часу збереглася.
Дерев'яна церква ред.
У 2014 році розпочалося будівництво дерев'яної церкви виключно з дерева. У будівництві використовують тільки сокиру, інший металевий інструмент не використовується[6].
Пам'ятники ред.
- обеліск слави (1970 р.) в пам'ять про односельців, які полягли (290 чол.) в боротьбі проти німецько-нацистських загарбників;
- надгробок (1970 р.) на братській могилі радянських воїнів, загиблих 1943 р. при визволенні села від гітлерівців.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (PDF) (укр.). Київ: Наукова думка. с. 70, док.211. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кераміка Коропщини. Село Верба. Тихон Максимович Никитенко
- ↑ Кераміка Коропщини. Село Верба. Олексій Павлович Пушкар
- ↑ Будівництво храму без цвяхів. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 4 вересня 2014.
Посилання ред.
- Погода в селі Верба [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |