Відкрити головне меню

Великі Лучки́ — село в Україні, в Мукачівському районі Закарпатської області, центр сільської ради.

село Великі Лучки
Velyki Luchky gerb.png Velyki Luchky prapor.png
Герб Прапор
Великі Лучки.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Рада/громада Великолучківська сільська рада
Код КОАТУУ 2122781201
Основні дані
Засноване 1400[1]
Населення 9650
Площа 8,23 км²
Густота населення 1096,96 осіб/км²
Поштовий індекс 89625
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°25′12″ пн. ш. 22°33′40″ сх. д. / 48.42000° пн. ш. 22.56111° сх. д. / 48.42000; 22.56111Координати: 48°25′12″ пн. ш. 22°33′40″ сх. д. / 48.42000° пн. ш. 22.56111° сх. д. / 48.42000; 22.56111
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Водойми в межах села протікає річка Латориця, яка впадає в річку Тису
Місцева влада
Адреса ради с. Великі Лучки, вул. Гагаріна, 37
Карта
Великі Лучки. Карта розташування: Україна
Великі Лучки
Великі Лучки
Великі Лучки. Карта розташування: Закарпатська область
Великі Лучки
Великі Лучки
Мапа

CMNS: Великі Лучки на Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Назва Великі Лучки походить від угорського слова «лучко» — болото. В результаті археологічних розкопок, проведених у 1871 році в урочищі Поле, було знайдено великий бронзовий скарб пізньої бронзи з 41 предмета. Ці знахідки стосуються кінця II тисячоліття до н. е. і свідчать, що з того часу на території сучасного села жили люди.

Існує з 1400 року, раніше входила в Мукачівську домінію королівства Угорщини.[2].

у XVI столітті в селі жили і так звані лібертини, які тоді ще не були закріпаченими. До цієї групи належали нащадки Кузьми, Григорія і Олекси Балогів, які в 1467 році одержали від угорського короля Яна Корвіна «донацію» — право на володіння половиною скультетського грунту великолучківського маєтку. Це право було підтверджене донаційними грамотами 1493 і 1505 років. Ніяких інших повинностей, крім доставки пошти з Мукачевого до Кошіце, вони не виконували. Володіння, надані Балогам, зберігалися за їх нащадками до середини XVIII століття.

У 1703—1711 роках жителі села брали участь у антиавстрійському повстанні, але їх рух був придушений і з 1728 року територія навколо Великих Лучок належала австрійському феодалу графу Карлу Шенборну. У 1847 р. за цісарським декретом імператора Фердинанда І отримало статус торгового містечка (Marktgemeinde); відтоді вважалося містечком Мукачівського повіту Березького комітату Королівства Угорщини.

У 1918 повстання з метою об'єднання з Радянською Україною, проте в квітні 1919 року спочатку угорські, а потім чехословацькі війська окупували село. До того моменту все Закарпаття було приєднано до Чехословаччини, а жителі стали поступово вступати в КПЧ.

У 1938 році Чехословаччина була розділена між Німеччиною і Угорщиною, останнії дісталося також село Великі Лучки. Під страхом смерті влада забирала чоловіків в армію, протестувальників розстрілювали на місці. Велика частина населення бігла в Радянський Союз. Під час війни в селі розміщувалися угорські війська і німецькі загони. 27 травня 1944 року радянські війська визволили село від окупантів, а після війни село увійшло до складу УРСР.

Памятники:

- памятник Т.Шевченко

У центрі виблискує, погруддя сумлінної трудівниці, яке встановили за її життя 1961 року — Ганни Ладані.

Наприкінці села височіє біла скульптура колгоспниці, жінці-трудівниці. У правій руці тримає кошик із овочами, фруктами, гронами винограду, у лівій — качан капусти.

ГербРедагувати

З 1840-х рр. Велики Лучки користувалися печаткою з власним гербом: на срібному тлі три зелені стеблини кукурудзи, що вказує на поширення цієї культури серед господарств місцевих селян.[3].

Соціальна сфераРедагувати

У селі є ДНЗ № 1, ДНЗ № 2, Великолучківська ЗОШ І-ІІ ст та Великолучківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Також є бібліотеки, будинок культури, клуб, багато магазинів (як на село) ну і багато інших культурно-масових споруд. Крім того, діє Великолучківська дитяча школа мистецтв.

Також у селі на плантації площею 100 га вирощують лохину сортів «Блюкро» та «Ліберті», що вважається стійким до будь-яких захворювань і має дуже високу лежкість. Продукція має сертифікати міжнародного стандарту GlobalGAP та «Халяль».[4]

Релігійні спорудиРедагувати

У селі діють дві православні церкви, Церква Християн віри Євангелької, два молитвенні будинки баптистів, два Зали Царства Свідків Єгови.

Відомі людиРедагувати

 
Погруддя Ганни Ладані

НародилисяРедагувати

У селі працював священиком Андрій Дешко.

МоваРедагувати

В основному люди говорять закарпатським говором української мови.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати