Фрідріх Велер

Фрі́дріх Ве́лер (нім. Friedrich Wöhler; 31 липня 1800, Ешерсгайм сьогодні Франкфурт-на-Майні — 23 вересня 1882, Геттінген) — німецький хімік, за освітою лікар. Вивчав хімію у Л. Ґмеліна у Гайдельберзі та Й. Берцеліуса у Стокгольмі. З 1831 професор технічної школи у Касселі; з 1836 до кінця життя професор університету в Геттінгені. Член Геттінгенської академії наук.

Friedrich Wöhler
нім. Friedrich Wöhler
Народився	31 липня 1800(1800-07-31)[…] Ешерсхейм, сьогодні Франкфурт-на-Майні
Помер	23 вересня 1882(1882-09-23)[…] (82 роки) Геттінген
Поховання	Геттінгенське міське кладовищеd
Країна	Королівство Пруссія  Курфюрство Гессен  Гессен-Кассель  Німецька імперія
Національність	німець
Діяльність	хімік, викладач університету, біохімік
Alma mater	Марбурзький університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь	хімія
Заклад	Геттінгенський університет Q15787840?
Науковий ступінь	докторський ступінь
Науковий керівник	Леопольд Ґмелін і Єнс Якоб Берцеліус
Відомі учні	Wilhelm Kühned
Аспіранти, докторанти	Адольф Вільгельм Герман Кольбе Georg Ludwig Cariusd Карл Ернст Генріх Шмідт Georg Städelerd Wilhelm Kühned Генріх Лімпріхтd Georg Städelerd Georg Ludwig Cariusd
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Геттінгенська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Баварська академія наук Російська академія наук Прусська академія наук Леопольдина Паризька медична академія Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук
Відомий завдяки:	відкриття: Сечовина, Щавлева кислота
Нагороди	Медаль Котеніуса (1880) іноземний член Лондонського королівського товариства (15 червня 1854)
Фрідріх Велер у Вікісховищі

Синтез сечовини

У 1824 Велер відкрив щавлеву кислоту. Далі у 1824 році бажаючи приготувати ціаново-кислий амоній NH₄CNO, Велер отримав безбарвну кристалічну речовину, яка не давала жодної реакції на амоній і ціанову кислоту. У 1828 він встановив, що речовина за складом і властивостями тотожна з сечовиною. Таким чином, Велер вперше синтезував з неорганічної речовини органічну сполуку і тим самим завдав удару поширеному віталістичному вченню про так звану «життєву силу». Однак синтез сечовини тривалий час залишався поодиноким фактом і не міг похитнути віру в життєву силу. Остаточне падіння вчення про життєву силу в хімії відбулося тільки в 1860-х роках завдяки синтезам французького хіміка Марселена Бертло.

Відкриття в хімії

У 1832 Фрідріх Велер і Юстус Лібіх, вивчаючи похідні «гіркої мигдалевої» олії, показали, що радикал бензоїл C₇H₅O без змін переходить з одної сполуки в іншу, чим сильно зміцнили теорію радикалів. Велерові належать і інші роботи в галузі органічної хімії: дослідження сечової кислоти та її похідних (спільно з Лібіхом, 1838), отримання діетилтеллура (1840) і гідрохінону (1844), дослідження алкалоїдів опію (1844).

З робіт Велера в області неорганічної хімії відомі: отримання алюмінію нагріванням хлористого алюмінію з калієм (1827), отримання подібним же шляхом берилію і ітрію (1828), отримання фосфору розжарювання суміші фосфорнокислого кальцію з вугіллям і піском (1829), отримання кремнію і його сполук з воднем і з хлором (1856–1858), нітридів кремнію і титану (1857—1858), карбіду кальцію і дією на нього води — ацетилену (1862). Велер створив велику наукову школу і написав навчальні посібники, які користувалися широким поширенням.

Праці

• Lehrbuch der Chemie, Dresden, 1825, 4 vols.
• Grundriss der Anorganischen Chemie, Berlin, 1830
• Grundriss der Organischen Chemie, Berlin, 1840
• Praktische Übungen in der Chemischen Analyse, Berlin, 1854

Посилання

• Велер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.