Ват Пхра Сі Санпхет
Ват Пхра Сі Санпхет (тайська . วัด พระ ศรี สรรเพชญ) — храм в колишній столиці Таїланду Аюттхаї . Храм був заснований у 1448 році і зруйнований при взятті Аюттхаї бірманцями в 1767 році, в даний час знаходиться в зруйнованому стані . Як частина історичної Аюттхаї, входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[1]. Це був найграндіозніший та найкрасивіший храм столиці.
| Ват Пхра Сі Санпхет | |
|---|---|
| Світова спадщина | |
_(31538948627).jpg) Ват Пхра Сі Санпхет | |
| 14°21′20″ пн. ш. 100°33′29″ сх. д. / 14.35583333002777806° пн. ш. 100.55833333002777863° сх. д. | |
| Країна | Таїланд |
| Тип | ват[d] і руїни |
|
| |
 | |
 Ват Пхра Сі Санпхет у Вікісховищі | |
Історія ред.
Храм знаходиться на частині території, з 1350 роки (заснування Аюттхая) по 1448 зайнятої царським палацом. У 1448 році цар Бороматраілоканат наказав побудувати тут храм за зразком Ват Махатхат в Сукхотаї. Його син, Раматхібоді II, в 1492 році побудував дві чеди, в яких зберігався прах його батька і брата, царя Боромарачі III. Третя чеди була побудована в 1592 році царем Боромарачей IV, і туди поміщений прах самого Раматхібоді II. Три вишикуваних у лінію чеди складають одну з найбільш відомих пам'яток Аюттхаї.[2]
У 1479 році за наказом Раматхібоді II була побудована вігара, в якій з 1483 знаходилася золота статуя Будди висотою 16 метрів. Постамент був 8 метрів у довжину. В основі статуя була зроблена з бронзи і важила приблизно 64 тонн. Поверхня була вкрита приблизно 343 кілограмами золота. На будівництво статуї пішло більше трьох років.
У 1740-х роках цар Боромакот наказав провести реставрацію храму.
У XVIII столітті на території комплексу були також побудовані кілька десятків чеди меншого розміру, ніж основні три, і в них поміщений прах членів царської сім'ї.
Храм належав безпосередньо царській родині, і в ньому не жили ченці. Він використовувався виключно для церемоній за участю царя.
Після заняття Аюттхая бірманцями в 1767 році ват був розграбований і почав занепадати. Є малюнок чеди, зроблений в кінці XIX століття, на якому все, крім верхівки, густо заросло ліанами. Король Рама I наказав перенести залишки статуї Будди в Бангкок і помістив їх у спеціально побудовану чеди в Ват Пхо.
З 1927 року комплекс передано Міністерству мистецтва Таїланду. Проводилась часткова реставрація.[3]
Будова ред.
Основною визначною пам'яткою вата є три відреставровані чеди, що стоять в його центрі на високій платформі. Західна була призначена для праху Раматхібоді II, центральна — для Боромарачі II, східна — для Бороматраілоканата. Чеди побудовані в класичному стилі за зразком цейлонської архітектури і схожі за формою на дзвін. У кожній з них з чотирьох сторін зроблені невеликі капели, куди з платформи ведуть круті сходи. До кожної з чеди зі сходу прибудований мондоп, в якому імовірно знаходився відбиток ноги Будди.
Навколо платформи прокладена стежка, Пхра рабіенг, до якої з заходу і зі сходу примикали дві нині зруйновані будівлі. Західна являла собою Віхарн (Віхарн Луанг) із золотою статуєю Будди, східна складалася з чотирьох з'єднаних Віхарн. На території храму розташовувалися також інші Віхарн, а також малі чеди для членів царської родини.
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 29 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Piriya Krairiksh: A Revised Dating of Ayudhya Architecture (II). Journal of the Siam Society, 80, 2. Bangkok, 1992. ISSN 0857-7099.