Олексі́й Опана́сович Васи́льєв (17 березня 1918 — 3 травня 1971) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального Ясського авіаційного полку (5-а повітряна армія,2-й Український фронт), старший сержант[1]. Повний кавалер ордена Слави.

Васильєв Олексій Опанасович
рос. Васильев Алексей Афанасьевич
Народження 17 березня 1918(1918-03-17)
Поручиково, Мензелінський повіт, Уфімська губернія, РРФСР
Смерть 3 травня 1971(1971-05-03) (53 роки)
Одеса, УРСР, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ розвідувальна авіація
Роки служби 1939—1955
Звання  Лейтенант авіації
Формування 35-й бап
511-й орап
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоної ЗіркиОрден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис ред.

Народився в селі Поручиково, нині Заїнського району Республіки Татарстан.

У 1933 році закінчив 7 класів сільської школи. Розпочав трудову діяльність механізатором, згодом працював обліковцем тракторної бригади при Заїнській МТС.

До лав РСЧА призваний у 1939 році. Закінчив 23-тю школу молодших авіаційних спеціалістів Московського військового округу (м. Торжок). Після закінчення навчання направлений на посаду стрільця-радиста літака СБ у 35-й бомбардувальний авіаційний полк ВПС Прибалтійського особливого військового округу (м. Тарту, Естонія). У складі полку зустрів початок німецько-радянської війни. Через значні втрати матеріальної частини полку у серпні 1941 року був переведений до запасної авіаційної бригади.

З травня 1942 року — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального авіаційного полку. Воював на Степовому та 2-му Українському фронтах.

До січня 1944 року здійснив у складі екіпажу 30 бойових вильотів на повітряну розвідку, під час яких збив три літаки супротивника. За здобуті відомості та виявлені при цьому винахідливість і мужність влітку 1944 року нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. З серпня 1943 по червень 1944 року здійснив ще 27 бойових вильотів на дальню розвідку, в ході яких відбив чотири напади авіації супротивника, за що у серпні 1944 року нагороджений орденом Слави 2-го ступеня. Восени 1944 року здійснив 42 бойових вильоти на розвідку над територіями Угорщини, Румунії, відбив дві атаки «Ме-109», допоміг знищити кілька залізничних потягів і до 20 літаків ворога на аеродромах. Всього за роки війни у складі екіпажу здійснив 142 бойових вильоти на далеку та ближню розвідку військ противника. За вміле ведення повітряної розвідки, за відмінну передачу розвідданих з борту літака, за виявлені відвагу та хоробрість у травні 1946 року нагороджений орденом Слави 1-го ступеня.

Після війни продовжив військову службу. У 1955 році лейтенант О. О. Васильєв вийшов у запас. Мешкав в Одесі, працював старшим електриком на базі «Будснабзбут».

Нагороди ред.

Нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (28.08.1944), 3-го (05.06.1944) ступенів і медалями.

Примітки ред.

  1. Військове звання вказане на момент нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання ред.